Ринок землі: чому замість зростання ВВП ми отримаємо стагнацію економіки

Останніми роками аграрний сектор розвивався більш динамічно, ніж інші галузі. І це витягувало економіку. Подивіться на статистичні дані: 2015 року в сільське господарство вклали 17 млрд грн, 2016-го — вже 44 млрд, 2017-го — аж 58 млрд, 2018-го — цілих 65 млрд.

А ось 2019-го загальмували. За 1 півріччя цього року в галузь інвестували 23,3 млрд грн. Це на 3 млрд грн або майже на 17% менше, ніж за аналогічний період торік. 2020 року капітальні вкладення можуть зменшитись принаймні на 30%. Така ж тенденція зберігатиметься ще кілька наступних років.

Що ж таке капітальні інвестиції та як вони впливають на економіку? Візьмемо хоча б 2019 рік. За період із січня по вересень у регіонах України в агропромисловому комплексі реалізовано 444 інвестиційні проекти. Це елеватори, овоче- та фруктосховища, тваринницькі комплекси (птахоферми, свиноферми, комплекси для утримування корів), переробні підприємства.

Зупинка інвестицій у подібні проекти не може не вдарити по країні. Адже аграрне виробництво впливає на розвиток усієї економіки. Кожна гривня, вкладена в основний і оборотний капітал аграрних підприємств, приносить у середньому на рік 0,3 грн приросту прибутку до оподаткування.

Розберемося, як це працює, на простому прикладі, як от будівництво елеватора. Для його спорудження наймають робітників — усі вони отримують заробітну плату. Залучають десятки субпідрядних організацій — кожна платить податки. Купують будівельні матеріали, техніку — ці гроші знову йдуть у виробництво. В результаті кілька сотень людей одержують постійні робочі місця. А тепер уявіть, як «боляче» стає економіці, коли ці проекти заморожують.

Уявили? А цей процес уже йде! Інвестиційні проекти згортаються. Подивіться хоча б на тваринництво. З початку року кількість дійних корів в Україні скоротилася на 4,8%, порівняно з аналогічним період минулого року. Щомісяця вирізали приблизно 3 тисячі корів, а в останні три місяці — майже 4,5 тисячі йшли на забій. Будують лише ті комплекси, які були розпочаті. Якщо ми сьогодні масово вирізаємо худобу, то скільки часу має пройти до того моменту, коли знадобляться нові ферми? Питання риторичне.

Спорудження елеваторів та інших інвестиційних проектів також призупиняють. Чому так відбувається? Проста відповідь: Ринок землі

Понад 70% капітальних інвестицій — це власні кошти господарств. Аграрії зараз не готові ризикувати і вкладати кошти в будівництво через скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Те, як відбувається відкриття ринку, ні в кого не викликає довіри. В обіцянки кредитів на землю ніхто не вірить. Люди хочуть притримати гроші до жовтня 2020 року, коли анонсовано запуск ринку, бо ніхто не знає, яких сюрпризів тоді можна очікувати. Зараз усім не до інвестування.

А для бажаних 5−7% зростання в Україну повинна политися буквально «лавина» інвестиційних проектів. Цього, на жаль, не буде. Принаймні, в найближчій перспективі.

Відкривати ринок землі для росту ВВП — це помилка. З наукової точки зору, зростання ВВП під час запуску ринку землі дійсно буде, але одномоментне і лише формальне — просто цифри у статистиці укладених угод із купівлі-продажу. Однак це не дасть реального приросту ВВП. Його могли би забезпечити якраз капітальні інвестиції — лише вони приводять до того, що ми більше виробляємо.

Правильно було б іти шляхом розширення виробництва. Тобто створити такі умови запровадження ринку землі, які забезпечили б стале зростання сільськогосподарського виробництва й оздоровлення самої структури галузі. Як зробити? Правильно ставити цілі — не ефемерне зростання ВВП, а стимулювання розвитку галузі. Зараз мало проектів реалізують у тваринництві та садівництві. І тут, дійсно, багато що впирається в ринок землі. Під такі проекти потрібно було би дозволити купувати землю й отримувати дешеві кредити на тривалий термін.

Щоб с/г «тягнуло» економіку, «локомотив» треба заправляти. Чому саме ці напрями (тваринництво і садівництво) треба підтримувати? Бо вони найбільш трудомісткі, у них створюється найбільше робочих місць. Якщо в рослинництві на 1000 га у середньому залучено 7 осіб, то в садівництві — 150, у тваринництві — ще більше. Пожвавлення в цих галузях може значно оздоровити соціальну ситуацію в селі і дати реальний, а не нафантазований приріст ВВП.

А коли влада говорить: купувати будуть «усі в усіх», — це означає, що земля стане предметом спекулятивних операцій і ніякого зростання економіки при цьому не буде, принаймні, в досяжній перспективі.