Податки спотикання: чи справді вимоги ЄС такі суворі, як вимагає Мінфін?

Пропозиція Міністерства фінансів України відмовитися від запровадження мінімальних роздрібних цін на сигарети і замість цього підвищити адвалорну складову акцизного податку на 3 п.п., висловлена на засіданні Кабінету міністрів 11 лютого, здійняла нову хвилю дискусій у ЗМІ та в соціальних мережах.

Отже, звернемося до фактів.

Що відбувається в Україні? Конкуруючи за частку ринку, виробники сигарет утримують низькі ціни на деякі торгові марки – за рахунок власного прибутку. Сьогодні в деклараціях про максимальну роздрібну ціну можна знайти сигарети по 8,50 грн за пачку – і це при тому, що частка непрямих податків у ціні пачки складає щонайменше 10,22 грн. Такі цінові війни можуть тривати невизначено довго, оскільки відсутні механізми, що їх унеможливлюють. Водночас, як і перед підвищенням акцизного податку на тютюнові вироби, виробники і надалі нагромаджують запаси готової продукції із задекларованими низькими роздрібними цінами, розраховуючи реалізовувати їх якомога довше протягом 2016 року. Зрозуміло, за таких умов очікувати негайних високих надходжень від підвищеного акцизного податку не варто.

Слід також пам’ятати і про значні обсяги контрабанди тютюнових виробів із України до країн ЄС: за даними Світової організації торгівлі, рік у рік Україна посідає чільне місце як країна походження контрабандних сигарет. Якщо зважити на значну різницю в поточній ціні на тютюнову продукцію в Україні та в ЄС – приміром, у Польщі сигарети дорожчі приблизно у 8 разів – стане зрозуміло, наскільки економічно вигідною є така діяльність.

Що робити?

На нашу думку, щоб гарантувати зростання цін на сигарети і, відповідно, надходження до бюджету, слід запровадити мінімальні роздрібні ціни на цю продукцію. І це вже не має бути предметом дискусій, адже така норма закріплена у чинній редакції Податкового кодексу України. Імплементація цієї норми призведе до зростання надходжень від податків, котрі залежать від ціни пачки сигарет – ПДВ, адвалорної складової акцизу, 5%-ого податку на реалізацію підакцизної продукції. Це також запобігатиме нагромадженню запасів продукції із задекларованими низькими роздрібними цінами, а отже, матиме позитивний ефект для бюджету.

Чим швидше таке рішення буде прийняте, тим ліпше, адже, за оцінками ДФСУ, втрати державного бюджету в четвертому кварталі 2015 року через цінові війни в тютюновій галузі склали 400 млн грн. А за умови збереження поточної ситуації цього року наш держбюджет недорахується ні багато ні мало, 1,5 млрд. грн. Для країни, яка переживає непересічну економічну і фінансову кризу та ще й має на своїй території бойові дії, така сума, м’яко кажучи, не краплина в океані.

Відомо, що таке регулювання застосовувалося у другій половині 2000-х років у низці країн ЄС. Так, сьогодні воно там не застосовується, хоча рішення Європейського суду чітко говорять про те, що  для держав є можливою заборона продажу тютюнових виробів за ціною, нижчою, ніж сума вартості виробництва та всіх податків.

Угода про асоціацію між Україною і ЄС передбачає не одномоментне, а поступове наближення українських ставок акцизу і податкового законодавства до європейських норм. В цьому контексті запровадження мінімальних цін слід розглядати як тимчасовий, однак поки що безальтернативний захід для стабілізації бюджетних надходжень.

Кілька слів про акциз

Що ж стосується пропозицій про нове підвищення адвалорної складової акцизу, то нагадаємо, що з 1 січня 2016 року ефективна адвалорна ставка вже зросла на 20% - за рахунок включення ПДВ до бази її розрахунку. Окрім цього, на 40% були підвищені мінімальне акцизне зобов’язання та специфічний компонент акцизу. Саме тому ми занепокоєні черговою пропозицією підвищити адвалорний компонент акцизу. Підвищення адвалорного компоненту не має фінансового ефекту для бюджету. Наразі він справляється з сигарет, що коштують більше 17,9 грн. В умовах постійного зниження цін частка таких сигарет складає не більше 15% ринку, тобто фактично в Україні зникає таке поняття, як преміум-сегмент. Підвищення адвалорної ставки лише прискорить перехід споживачів до споживання дешевших продуктів.

Окремо слід відзначити, що звіт МВФ щодо України не містить жодної згадки про зміну адвалорного компоненту. Навіть більше, МВФ пропонував підвищити специфічну ставку акцизного податку лише на 20%. Фонд також наголосив на тому, що його рекомендації щодо акцизної політики у 2016 р. жодним чином не враховують ані можливі зміни у споживанні підакцизних товарів, ані можливе збільшення обсягів нелегальної торгівлі.

Якщо поглянемо на європейський досвід, навколо якого теж ламають списи експерти й офіційні особи, то побачимо, що країни ЄС дотримуються рекомендацій Єврокомісії та МВФ, підвищуючи специфічний акциз і одночасно знижуючи адвалорний. Зокрема, протягом 2010-2014 років адвалорний компонент знизили 22 із 28 країн ЄС. А у таких країнах, як, наприклад, Швеція, Данія, Нідерланди ставка адвалорного акцизу сьогодні складає лише 1%. Якщо ж говорити про європейське законодавство, то Директива ЄС 2011/64 містить конкретні вимоги лише щодо ставок специфічного податку і мінімального акцизного зобов’язання.

Тому закликаємо Міністерство фінансів і Кабінет міністрів якомога швидше виконати вимоги чинного законодавства, зокрема Податковий кодекс України, зміни до якого були схвалені Верховною Радою України ще 24 грудня 2015 року, і нарешті прийняти постанову про запровадження мінімальних роздрібних цін на сигарети. Таке рішення сприятиме стабілізації надходжень до державного бюджету і зниженню рівня контрабанди тютюнових виробів із нашої країни до ЄС.

Подібно до цього, з огляду на важливість планування стабільних бюджетних надходжень, вкрай важливо цивілізовано врегулювати практику нагромаджень запасів готової продукції виробниками. Доречно було б це зробити у процесі підготовки нового податкового законодавства, яке має набути чинності вже наступного року.

Загалом прозорість, передбачуваність та прогнозованість податкової політики мають стати ключовими принципами проголошеної податкової реформи. Слід чітко зафіксувати довгостроковий план підвищення акцизного податку, який враховував би і положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, і купівельну спроможність українського споживача.