Реклама

Олександр Демидов: Нами створено сорти пшениці, які здатні краще витримувати пізні строки посівів

Пізні посіви озимої пшениці в Україні стають новою нормальністю. Як пристосувати селекцію озимини до кліматичних змін?

Заступниця головного редактора

Про нові варіації бренду Миронівська пшениця, та про те, над чим сьогодні працює Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН (МІП), розповів директор установи Олександр Анатолійович Демидов.


МІП — це легендарний заклад. Як вдалося протриматися стільки років в умовах жорсткої конкуренції з боку закордонних виробників зерна?

— Так, МІП — це один із загальновизнаних селекційних брендів, не лише в Україні, а й за кордоном. За весь період діяльності створено понад 330 сортів 19 культур. У свій час сорти пшениці озимої займали площі понад 12 млн га. Достатньо пригадати лише два сорти-шедеври, створені науковцями МІП. Сорт пшениці озимої Українка 0246, який займав понад 7 млн га і багато років був міжнародним визнаним стандартом за хлібопекарською якістю. І, звичайно, Миронівська 808, яка сприяла підняттю рівня врожайності, розширення географії поширення пшениці озимої, і загалом зробила значний внесок у генетичне поліпшення культури пшениці у більшості країн світу. Таких результатів не має жодна наукова установа України з селекції пшениці.

Чому ми такі успішні? Можна назвати три аспекти: вдале екологічне розташування, що дозволяє створювати сорти з максимальним поєднанням цінних ознак, які конкурують, а за багатьма показниками і перевищують світові досягнення; наявність унікального генетичного матеріалу і самовіддана праця висококваліфікованих кадрів.

На демонстраційному полігоні миронівських сортів в Угорщині. Директор МІП Олександр Демидов та науковий консультант з насінництва компанії «Хунгаросід» Геза Такач. фото: mip.com.ua

Наскільки вагомим є сьогодні авторитет знаменитої Миронівської пшениці, отриманий у всьому світі ще у 80-х роках? Скільки площ під Миронівською пшеницею в Україні?

— З ряду причин, основні площі посіву сортів МІП зосереджені на сьогодні в Україні. За нашими підрахунками посівна площа миронівських сортів становить 1,4−1,5 млн га, тобто чверть усіх посівів цієї культури. Однак ми не стоїмо на місці і найближче завдання збільшити цю площу до 2,0−2,5 млн га. З цією метою впроваджуємо нові сорти, розробляємо технологію їх вирощування.

Для ознайомлення виробничників щороку проводимо міжнародні дні поля, а також закладаємо понад 20 демополігонів у більшості областей України. Особливу увагу приділяємо можливості виходу на світові ринки насіння. На сьогодні проводяться попередні дослідження наших сортів в умовах Угорщини, Литви, Болгарії, Молдови, Чехії, Туреччини. Укладені відповідні угоди щодо співпраці. Активне наукове співробітництво маємо з Китаєм. Мета — реєстрація сортів МІП в цих країнах.

Яку увагу приділяєте якості зерна, його подальшому зберіганню на елеваторах, що роблять у цьому напрямку селекціонери?

— Проблема прихованого голоду, який викликаний нестачею корисних нутрієнтів у продуктах харчування на сьогодні є надзвичайно великою. Тому при створенні сорту ми обов’язково враховуємо якісні показники. Ці показники суттєво різняться від напряму використання зерна. Якщо це хлібопекарська якість — то має бути підвищений вміст білка, клейковини і її оптимальні характеристики. Слід відмітити, що оцінка за цією ознакою на останніх етапах селекції у нас включає понад 20 показників якості зерна, борошна і закінчує пробною випічкою хлібців.

Для виготовлення якісних макаронних виробів і інших круп з підвищеним вмістом білка і мікроелементів нами створено тверді сорти пшениці. Працюємо над створенням сортів для функціонального дієтичного харчування. Якісні показники ячменю також варіюють за напрямами: пивоварні показники передбачають низький вміст білка, високу екстрактивність тощо, зернофуражні сорти для годівлі тварин мають мати високий вміст білка та інших нутрієнтів. В останньому напрямі актуальним є створення голозерних сортів.

Цьогоріч зареєстрована рекордна врожайність — 101 центнер з гектара на площі 211 гектарів на Чернігівщині по сорту селекції МІП. В чому секрет сорту озимої пшениці «Берегиня Миронівська», яка показала цей результат, як довго працювали над його розробкою?

— Створення сорту — це тривалий процес. Від початку роботи до впровадження сорту у виробництво проходить до 15 років. Сучасні біотехнологічні методи певною мірою дозволяють скоротити цей період, але також не гарантують 100% успіху.

Тому дуже приємно отримати офіційну фіксацію високих показників нашого сорту. Дійсно, сорт Берегиня Миронівська має високий потенціал врожайності у поєднанні з іншими цінними господарськими ознаками. У той же час підкреслюємо, що сорт може реалізувати свій потенціал лише за умов, що відповідають його біологічним потребам. Це і правильний підбір сорту для певних екологічних умов, і безумовно, дотримання необхідних для нього елементів технології вирощування. Не остання роль звичайно належить і погодним умовам. Тому названий результат — це лише один з прикладів, коли названі вище аспекти були оптимально поєднані.

Селекціонерами інституту створено цілу низку сортів з потенціалом врожайності 12−14 т/га, що підтверджено нами в різних випробуваннях. Лише за 2015−2020 рр. передано на кваліфікаційну експертизу 52 сорти пшениці озимої і ярої та ячменю озимого і ярого. За цей період внесено до Держреєстру України 54 сорти. Серед останніх сортів, які користуються шаленим попитом у виробників слід назвати: пшениці озимої - Естафета миронівська, МІП Ассоль, Балада миронівська, МІП Дніпрянка, тощо. Загалом на сьогодні створено сорти різних напрямів використання та для різних екологічних умов України і технологій вирощування. Тому ми можемо задовольнити вимоги будь-якого виробничника.

В Україні у 2020 році на початку осені спостерігався недосів озимих. Все частіше аграрії використовували технологію пізніх посівів. Як ви ставитесь до посівів озимої пшениці у листопаді - грудні?

— В цілому значного недосіву основних озимих культур, якими ми займаємось, а саме пшениці та ячменю, немає. Площі озимих з незначними коливаннями є наближеними до середніх за останні роки значень. Однак, дійсно, багато посівів було проведено в пізні строки. До цього призвели два чинника. По-перше, на сьогодні є реальністю, що значна частина площ відводиться пшениці після культур, які пізно збирають — соняшника та кукурудзи. По-друге, були складні щодо зволоження умови допосівного періоду. На жаль, нестача вологи в літньо-осінній період з року в рік стає більш відчутною.

Проте, ми розуміємо, що сівбу 6 млн га пшениці неможливо перенести на весну. Це пов’язано як з економічними чинниками, так і технологічними та природними. Тому озимину вирощували і будуть вирощувати. Пізніші за оптимальні строки посіву є більш ризикованими. Однак все залежить від багатьох чинників: часу осіннього припинення та весняного відновлення вегетації, умов зимового періоду тощо. Звичайно, що слід намагатись проводити сівбу в науково обґрунтовані оптимальні строки для конкрентного сорту. Це наша рекомендація. Враховуючи специфіку господарства слід правильно підбирати сорти, тому що їх реакція на різні строки сівби є значною.

Чи пристосовані сорти селекції МІП до пізніх посівів? 

— Сільське господарство — це завжди ризик, і багато чинників ми не в змозі на сьогодні контролювати. У той же час ми можемо мінімізувати їх негативні наслідки за рахунок раціонального підходу до господарювання. Починати слід із збалансованої структури посівних площ, спрямованої на збереження і поліпшення стану ґрунтів, у тому числі їх водного балансу; правильного підбору сортів і неухильного дотримання технології вирощування. Таким чином, це комплексне питання і тому воно вирішується не лише нормою висіву. Безумовно, що у центрі технології лежить генотип сорту.

На завершальному етапі селекції ми проводимо випробування перспективних селекційних ліній та новостворених сортів пшениці озимої за реакцією на різні попередники (пар, соя, кукурудза, соняшник, ріпак) та строки сівби (ранні, оптимальні, пізні) і визначаємо їх реакцію на названі варіанти. Це дозволяє нам створювати і рекомендувати сорт для тих чи інших потреб. У тому числі створено сорти пшениці, які здатні краще витримувати пізні строки. З останніх можемо назвати Естафета Миронівська, МІП Дніпрянка, Трудівниця Миронівська та ін.

Як впливають кліматичні зміни на вимоги до селекції зернових?

— Все у природі постійно змінюється, і відповідно, змінюються вимоги до сортів. Останніми роками ми спостерігаємо безпрецедентно швидкі зміни клімату. Ці зміни є наслідком індустріалізації людського суспільства. Коливання локальних погодних умов сьогодення можуть мати непередбачувані зміни температури повітря та опадів. У той же час, загальносвітовим трендом є підвищення середньорічної температури повітря та зростання частоти посух. При плануванні створення сортів та у процесі селекційної роботи ми враховуємо ці аспекти і вносимо необхідні корективи. Характеристики сортів різняться залежно від зони селекційної роботи та місця подальшого їх вирощування.

Сорт рослин — це відкрита біологічна система, яка нерозривно взаємопов'язана з умовами навколишнього середовища. Взаємодія тріади: навколишнє середовище, генотип сорту, технологія вирощування є надзвичайно складною, багаторівневою і постійно динамічною. Зміна одного аспекту викликає перекомбінацію взаємозв'язків і необхідність зміни інших складових. Скажімо, зміна популяції збудника хвороби призводить до втрати генетичної стійкості, а це, в свою чергу, впливає на врожайність, якість тощо. Це потребує поліпшення існуючого селекційного матеріалу за цією ознакою, але створення стійкого матеріалу з новими генами викликає подальші зміни популяції збудника і т. д. Це постійні процеси. До того ж кількість абіотичних та біотичних чинників є дуже значною. Саме тому, безперервні зміни біосфери і визначають необхідність постійного створення нових сортів, і це вказує на перманентну актуальність селекції. Вона була, є і завжди залишатиметься основою продовольчої безпеки людства.

Кадри вирішують все — ця аксіома в селекційній роботі набуває особливого значенняРозкажіть, як формуються професіонали.

—  Незважаючи на розвиток сучасних технологій, успіх селекційної роботи значною мірою залежить від селекціонера. Тут лише можна повтори тезу видатного Миколи Івановича Вавилова: «Селекція — це наука, мистецтво і галузь сільськогосподарського виробництва».

Всі передові досягнення в галузі біотехнології, генетики, фізіології рослин, підносять рівень створення сортів на якісно нові горизонти. Дозволяють надавати новим генотипам різноманітних ознак, які були не доступними раніше. Однак вони є лише інструментами, а останнє слово і рішення залишається за селекціонером, який «бачить» кінцевий продукт.

Як приклад, скажімо, методом генетичної інженерії чи геномного редагування можемо ввести чи змінити певний ген в генотип рослини, але цей ген потрапляє в «нове» генетичне середовище, яке регулюється епігенетично, і відповідає на виклики зовнішніх факторів. Тому на 100% прогнозувати поведінку нового організму і його цінність — наперед неможливо. Визначити остаточну цінність створеного матеріалу можна, лише випробувавши його в реальних польових умовах. І це завдання виконує саме селекціонер. Тому підготовка селекціонера триває роками. В свою чергу це, безумовно, природний талант, досвід, доступ до сучасних знань і технологій, і наполеглива праця з тисячами селекційних номерів.

Чи охоче йде до МІП молодь і чому?

— На сьогодні МІП має один з наймолодших колективів в системі НААН. Ми активно співпрацюємо з більшістю аграрних ВУЗів України. Найтісніші зв’язки маємо з Білоцерківським НАУ. На базі інституту функціонує філія кафедри генетики, селекції і насінництва БНАУ. Тому студенти ще на останніх курсах навчання мають змогу познайомитись з селекційною справою, і якщо вона до душі, ми завжди раді новим фахівцям.

У цьому аспекті заохоченню молоді відчутно сприяє ліцензована нами в 2017 р. аспірантура. Можу з гордістю сказати, що щороку набір є виконаним на 100%. На сьогодні підготовку проходять 15 здобувачів наукового ступеня. У цьому році відбудеться перший випуск п’яти молодих фахівців — докторів філософії. Звичайно, що рівень заробітної плати в державних наукових установах не може конкурувати з умовами транснаціональних компаній, але в той же час ми робимо все від нас залежне для мотивації, стимулювання та підтримки наукових кадрів. Говорячи про молодь, зазначу, що ми ніколи не забуваємо і про наших досвідчених науковців, які передають молоді свої знання та досвід. Загалом ми вважаємо, що саме поєднання їх досвіду і енергії молоді є одним з ключів до успіху.

Дослідні ділянки аспірантів. фото: @mipremeslo

Вам присвоїли вчене звання професора цьогоріч. Які здобутки ви вважаєте самими вагомими?

— Перш за все, я вважаю, що звання професора це не лише одна моя заслуга, але й результат злагодженої роботи всього колективу. Моя мрія, щоб усі працівники інституту мали наукові ступені. І тому ми ставимо собі це завдання і цілеспрямовано працюємо над цим. З гордістю також відмічу, що за період моєї діяльності як директора МІП, науковцями захищено три докторські та 10 кандидатських дисертації. У найближчий час буде проведено чотири захисти кандидатських дисертацій наших науковців у спеціалізованій Вченій раді МІП.

Саме програмне підвищення кадрового наукового рівня дозволило нам відкрити спецраду з правом проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата. сільськогосподарських наук. Тому підвищення своєї кваліфікації я розглядаю лише через призму загального підняття наукового рівня інституту, а для цього слід не лише ставити завдання, заохочувати і вимагати, але і на власному прикладі демонструвати, що якщо наполегливо працювати то не має недосяжних вершин.

Що ви особисто відчуваєте, коли бачите поле озимої пшениці?

— Ви знаєте, що більшість моєї професійної кар'єри пов’язана з сільським господарством, незалежно від того який це був рівень — механізатора дослідного господарства чи директора департаменту міністерства. Тому, зелене поле пшениці для мене — це перш за все це життя, мир, це продовольча безпека країни, добробут наших громадян.

Ну, а дозріле поле пшениці під чистим небом — це стяг держави Україна. Хочу лише побажати, що б якомога швидше на усіх без виключення полях нашої країни росли лише сорти сільськогосподарських культур і ніколи більше на них не було танків та гармат.

фото: @mipremeslo



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама