Олег Рудницький: Якби я займався лише садівництвом, то не досяг би тих результатів

В рамках Садівницького Форуму BRIDGES 2021, що був організований Аграрним Дорадчим Центром БРІДЖЕС (BRIDGES) у співпраці з U-FOOD та за підтримки Penn State University (США) відбувся візит на ФГ «Ґрін Ґарден», де засновник господарства Олег Рудницький розповів Agravery.com про особливості роботи у садівництві, помилки, що були зроблені під час закладки саду та про будівництва власного фруктосховища.

Головний редактор Agravery.com

Розкажіть про ваше господарство, яку площу маєте, які культури вирощуєте?

— Ми вирощуємо переважно яблука, втім, маємо насадження персиків, слив, груш та черешні, а також ягід. Загалом площа всіх кісточкових і зерняткових насаджень становить 40 гектарів. З часом ми зрозуміли, що вирощування сливи — це не для нас і частину дерев зараз викорчували, а на цьому місці висадимо інший сорт яблука, ніж у нас вже є. Персик є нашою родзинкою у садовому бізнесі. Я вважаю, що він у нас росте смачним. Цей фрукт не зриваємо зеленим, чекаємо, аби він дозрівав, лише тоді рвемо і одразу на стіл. Хоча, може це й не правильно з точки зору зберігання.

Також в нас є друга ділянка площею 32 гектари, на якій вирощуються ягоди. Зараз там ростуть чорна та червона смородина, а також аґрус, але його ми ліквідовуємо, бо не бачимо сенсу у подальшому вирощуванні. Тому зосередимось лише на смородині, для збирання якої маємо власний комбайн. Ягоду веземо на заморозку, формуємо велику партію та відправляємо на експорт.

Погода цього року доволі прохолодна, чи не вплине це на строки збирання врожаю?

— Ми почали рвати персик на початку серпня, що приблизно на два тижні пізніше ніж зазвичай. Персик «запізнився» із дозріванням, як і ягода. І це не лише у нашому господарстві, всі садівники мають затримку з врожаєм цього року.

Куди реалізовуєте власну продукцію? Чи маєте власну переробку?

— Продукцію ми здебільшого реалізуємо на гуртовому ринку «Шувар», і в деяких торгівельних мережах. Це дозволяє нам особливо не перейматись через збут: до нас приїжджають і забирають врожай, або ми самі його вантажимо і веземо на ринок. Минулого року мали більше 75% товарного яблука, лише чверть врожаю переробляли на сік для реалізації у нашому готелі чи відправляли на переробку до заводу. Останнє яблуко минулорічного врожаю ми продали аж в липні 2021 року. Середня ціна реалізації у нас склала 14 гривень за кілограм. Я вважаю це дуже гарною ціною при собівартості 6 грн/кг. Одним з факторів зниження собівартості є те, що ми контрактуємо усі препарати за рік до їх використання, що дозволяє нам отримати кращу ціну. Це зв’язує певну кількість обігових коштів, але ми можемо собі це дозволити. А цього року собівартість має бути ще меншою завдяки більшому об'єму, якщо не втрутиться погода. Ми плануємо отримати 40 тонн яблука з гектару, що на мою думку є оптимальним, адже більший врожай, наприклад, 60−70 тонн з гектару, буде виснажувати дерево і на наступний рік воно істотно знизить продуктивність. Загалом цього року плануємо отримати 1100 тонн яблук.

Скільки людей Вам потрібно в сезон і чи не маєте проблем з персоналом?

— Близько 40 чоловік задіяно підчас сезонного збору, який триватиме 2,5 місяця. Звісно, що є проблеми, але нам ще пощастило, ми не так близько до кордону, бо там фермери просто плачуть, оскільки не можуть знайти працівників.

Ви побудували власне фруктосховище, чи важко було це зробити?

— Одразу як ми почали працювати, запланували будівництво сховища для зберігання нашої продукції. Нам було простіше його побудувати ніж іншим садівникам, адже ми займаємось окрім вирощування фруктів ще й будівництвом. Якби я займався лише сільським господарством, то я не досяг би того результату у бізнесі. Але завдяки будівельному напрямку ми маємо змогу підтримувати сільськогосподарський бізнес. Тому у 2016 році ми змогли інвестувати у потужності по зберіганню чималі кошти. Нам багато хто радив будувати сховище біля траси чи одразу у Львові, але досвід польських фермерів, з якими ми спілкувались, запевнив нас, що будувати потрібно там, де знаходиться сад. І, незважаючи на те, що ми займаємось будівництвом та маємо в штаті архітектора, все одно поїхали подивитись на інші сховища, аби перейняти усе найкраще, що реалізовано в інших проектах та створити споруду, що відповідає нашим потребам.

Читайте також: Перспективи вівчарства: ринок вільний, а попит зростає

Будували усе самостійно, починаючи від проектування і закінчуючи вводом в експлуатацію. Фруктосховище розраховане на 2000 тонн одночасного зберігання. Ми дещо покращили польські наробітки і винесли усе холодильне обладнання з коридору на горище, а сам коридор тепер слугує як додаткові камери сховища. Тому у нас по шість камер з обох боків коридору і три в ньому. Одразу будували сховище з вакуумними камерами аби мати в майбутньому регульоване газове середовище, яке, до речі, цього року ми встановлюємо. Власне, обладнання для цього вже замовлене закордоном і прямує до нас, тож невдовзі матимемо шість камер з регульованим газовим середовищем. Раніше у цьому не було потреби, адже ми не завантажували сховище навіть на половину. Та у 2021 році ми плануємо збільшити завантаження власною продукцією на 70%. Вільні камери здаємо в оренду для зберігання продукції фермерів, що поряд з нами.

Чи допомагала держава чимось, можливо, дотаціями на будівництво?

— Лише один раз ми скористались державною програмою часткового відшкодування вартості саджанців. А на компенсацію по сховищу ми не потрапили, адже будували тоді, коли коштів на це вже не давали. Особливо не прагнули скористатися дотаціями, оскільки контролюючі органи зачастили із перевірками.

Ви сказали, що аби ви мали лише аграрний бізнес, то були б дуже бідними, чому?

— Починати усе з нуля дуже важко та витратно. Господарство потребує багато капіталовкладень, купляються саджанці, техніка, обладнання, шпалери, а в подальшому будемо накривати насадження протиградовою сіткою. Адже без неї ніхто не застрахує тебе від того, що не пройде град і не знищить весь твій врожай. Саме через такий випадок ми у 2018 році купили спеціально ротатор, аби вантажити знищену градом продукцію на зерновози та відправити її на сік. Рік роботи був втрачений. Град побив не лише яблука, а й дерева, які після стихії виглядали як розстріляні з мисливської рушниці. Уся кора була побита, довелось істотно обрізати дерева. Тому, якщо б я мав лише цей бізнес, то я б сів і гірко заплакав. Але я не втрачаю оптимізму і вважаю, що з часом вийдемо у сільськогосподарському бізнесі в плюс.

Що б ви порадили тим, хто лише планує починати свій бізнес у садівництві?

— Початківцям слід ретельно радитись з усіх питань з досвідченими садоводами. Краще сім раз відміряти, ніж один раз викорчовувати. Ми дивились на сади в Канаді і, здебільшого, в Польщі, але все одно припустились певних помилок. Справа в тому, що в Польщі купити чи взяти в оренду землю надзвичайно складно, в них її фізично не так багато. Тоді як ми мали з чого обирати. І польські садівники мають невеличкі ділянки, на яких вони садять так, як їм вдається. Тому їх досвід не у всьому може бути корисний в Україні.

Необхідно прискіпливо обирати сорти дерев та розсадники, де їх купляти. Краще витратити більше коштів, але придбати саджанці у перевірених постачальників. Тоді як ми придбали не зовсім якісні саджанці. Також ми дещо неправильно обрали схему посадки. Ми саджали яблуні кварталами, а треба було з півдня на північ садити одним сортом, це дозволило б обприскувачу проводити обробку усієї площі і не розвертатись так часто. Крім того, ми саджали яблука, поряд груші, а там ще й вишні. Тоді як ці дерева краще було б посадити окремими рядами. Вони мають різний час обприскування, збирання тощо. Тому зараз ми це змінюємо.

Читайте також: Квасолевий бізнес: чому українські фермери не поспішають вирощувати бобові

Аби я починав сад з нуля, то садив би лише на дев’ятій підщепі, тільки на шпалері, з поливом і одразу з градобійною сіткою.Тож краще посадити менше, але якісніше. Також я б зменшив ширину міжрядь, зараз вона в нас становить 4 метри. Якось до мене приїхав знайомий садівник з Туреччини, який зауважив: «Ви між рядами даєте 4 метри, ви маєте дуже багато землі, ви дуже багаті. В нас міжряддя 2,8−3,0 м, не більше». Завдяки цьому в Туреччині врожайність з гектару більша. Тому, якби ми починали усе з нуля, то садили б з міжряддям 3,30 м. Відповідно, купували б не садові МТЗ, а менш габаритну техніку.

А яким сортам зараз віддали б перевагу?

— Слід обирати сорти, що найліпше продаються. На сьогодні це Гала, Голден, Ред Чіф тощо.

фото:  facebook Ґрін ҐарденBRIDGES, Agravery.com/Ігор Герасименко



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама