Ірина Кухтіна: Протягом двох років з’явиться до десяти заводів з переробки ягід

Зараз активно розвиваються кооперативи. Більшість з них займається овочами, фруктами та ягодами. Їм більше всіх треба чи чому саме ягідники? 

- По-перше, для зниження витрат. Можна значно зекономити на купівлі добрив, ЗЗР, техніки, посадкового матеріалу. Більше того, серйозні маточники мають обмеження на мінімальну партію закупівлі, наприклад в 10 тис. рослин. А це вже не тільки питання ціни, скільки якості посадкового матеріалу. Якщо одному фермерові потрібні тисяча рослин, то він починає шукати малі розплідники. Але коли їх вже 10, то можна вже знайти професійного постачальника та ціну на 20-30% дешевше, ніж в роздріб або дрібним оптом. Те саме з добривами та супутніми матеріалами. Це те, що можна зробити одразу після об’єднання. Потім вже можна працювати над продажами.

По-друге, для створення товарних партій. Для того, щоб мало сенс кудись їхати (це ми говоримо про експорт) треба мати мінімум 20-тонну машину. Якщо говорити про малину, то десь 13 тонн одноразової поставки, щоб це було вигідно. Звичайно, дещо можна ввозити на оптові ринки Європи газелями і бусами. Але в кожній «лізі» є своя специфікація та є своя ціна. Тому просто об’єднання не достатньо для того, щоб відразу отримати значно вищу ціну – треба вирівняти між членами кооперативу сорти, які вирощуються, використання добрив та ЗЗР, збір певної якості і т.д. Це може бути складно та довго, тому що може статися зміна каналу продажу, відповідно може відбуватися зміна сортів відповідно до нового каналу збуту.

Ви працювали довгий час в компанії «Данон», де займалися оптовою закупівлею ягідної продукції. Як на вашу думку, чи варто ягідникам орієнтуватися на внутрішній ринок?

- Не треба недооцінювати внутрішній ринок. По-перше, навіть на локальному ринку можна працювати в різних сегментах. Можна націлитися на переробку — на концентрати можуть брати все підряд і в різних об'ємах. А можна працювати на заморозку — ціна вища, але там вже є певні вимоги до якості, форми та пакування. Можна працювати зі свіжим ринком.

Ягідництво та виробництво фруктів в Україні зростає з кожним роком. А чи планується, по вашій інформації, будівництво нових переробних заводів?

- Наразі я думаю, що найближчим часом з'явиться декілька нових переробок, тому що в першу чергу галузь стала більш цікавою і прибутковою. До 2014 року ми не були конкурентні на світовому ринку ягід, тому особливо не було нам чого робити там. Експорт відбувався здебільшого в Росію, хоча ми і там були теж недешеві. В нас була дорога праця, і в Європі на наші червоні ягоди були введенні імпортні мита на рівні 15%. У 2014 році почалася девальвація і праця здешевшала в рази. Також ЄС відмінила ввізні мита. Ці два фактори зробили наші ягоди конкурентоспроможними, і не просто конкурентоспроможними, а високомаржинальними. Прибутковість цього сектора сьогодні найбільша в сільському господарстві, тому і заговорили останнім часом про ягідництво, оскільки галузь розвивається швидко, і ми зараз ще не дуже великі на світовому ринку. Наш експорт минулого року був близько 7 тис. тонн, але порівняно з позаминулим роком це вчетверо більше. Це стало цікаво з точки зору інвестицій у галузь. Частина великих фермерів почали диверсифікувати виробництво з зернових та соняшника на ягоди. Тобто люди, які мають тисячі гектарів під зерно, зараз закладають 100- 300 гектарів під ягоди.

Крім того, слід розуміти, що ягідництво найбільш соціальна галузь, тому що з усіх галузей сільського господарства вона створює найбільше робочих місць. Якщо на виробництво зерна потрібно від однієї десятої до однієї сотої людини на гектар. А при виробництві ягід це від десяти до двадцяти осіб на гектар, тобто з точки зору працевлаштування це дуже серйозна галузь.

Загалом заводи будуть відкривати. Я не можу спрогнозувати кількість, але зараз йде багато консультацій та багато хто цікавиться цим. Також збільшують потужності вже існуючі заводи. Думаю, що протягом двох років з’явиться до десяти заводів.

Читайте також: Як польські технології допомагають у гонитві за першістю серед виробників ягід в Європі

Основною проблемою сьогодні в ягідництві є нестача потужностей заморозки, тому і перевозити продукцію за межі України майже неможливо. Як можна виправити ситуацію?

- У нас не вистачає заморозки і її потрібно будувати одразу якісну та на великі об’єми. Зараз відбувається багато розмов навколо доступних грантів на маленькі заморозки на одне поле. Але це для внутрішнього ринку, а не для експорту, технологічно там неможливо зробити щось, що можна було б експортувати. Додана вартість так, а от з точки зору окупності є велике питання. В Польщі найбільш ефективні IQF заморозки мають потужність 8-10 тис. тонн на рік. Ті що мають 5-6 тис. тонн вже мають працювати на більш високу специфікацію для того, щоб бути більш маржинальними. Тобто, ті що мають 8-10 тис. тонн можуть дозволити собі виробляти продукцію різної якості, а менші в основному працюють на більш високий рівень.

Аналогічна ситуація і з фруктосховищами — тому фермери не можуть притримати товар і отримати кращу ціну. Скільки ще потрібно побудувати сховищ, аби перекрити потребу ринку?

- На сьогодні фруктосховища закривають лише 40% потреби ринку, а може й менше. Це все дуже просто відслідкувати, спостерігаючи за полицями в магазині. До нового року там знаходяться яблука і груші українського виробництва, а потім польського. В Польщі є сучасні фруктосховища, які дозволяють притримувати товар до наступного сезону. Це пов’язано із якістю зберігання та догляду на полі. Тому я й кажу, що в нас є ще великий потенціал на внутрішньому ринку та в імпортозаміщенні. Ще кілька років тому 80% полуниці, яка йшла на переробку, була імпортною. На сьогодні ситуація звісно краща, оскільки наша полуниця здешевшала через девальвацію. Але це не довічно – ще років 3-5. Економіка українська підніметься і собівартість разом з нею. Тому виробникам зараз треба скористатися ринковою ситуацією та інвестувати в ефективність виробництва.

Які експортні ринки є цікавими для українських виробників?

- Якщо продукцію заморозити, то вона може доїхати будь куди. Тобто, ягоди заморожують, складають в контейнер при -18, і вона може пливти кораблем куди завгодно. Термін придатності заморожених ягід 24 місяці. Якщо ж говорити про країни, то, як і для молочної продукції, нам цікаві країни Африки та Азії, оскільки там нема великих вимог до якості. Крім того, дуже цікавим за прибутковістю є ринок Японії. Це дуже маржинальних ринок і туди її дуже вигідно продавати. Проте країна і надзвичайно вимоглива. Також ринок Австралії дуже цікавий, він трішки менше вимогливий, ніж Японія, але не менш ніж ЄС, проте ціна там гарна. Також є Емірати.

На світовому ринку є попит на заморожені абрикоси та персики. З точки зору розвитку, нам треба орієнтуватися на високо-маржинальні культури, які коштують більше півтора, а ще краще більше двох євро за кілограм у переробленому вигляді, оскільки в нас дуже дорогі гроші. Ані полуниця, ані малина в цей сегмент не потрапляє, але на них є постійний гарантований попит. Але на них завжди буде скакати ціна.

Читайте також: Рафаель Гороян: За повернення ПДВ нам пропонували дати хабар в два мільйони гривень

Із замороженою продукцією все ясно, а що тоді скажете про свіжий ринок? Чи є в нас потенціал у цьому сегменті?

- Свіжий ринок ЄС цікавий для лохини, оскільки ягода маржинальна, швидко доїжджає і на неї є постійний зростаючий попит. З черешнею також можна виходити на ринок Європи, навіть наші саджанці були б там цікаві, якщо б в нас із ЄС були однакові сертифікаційні вимоги. Також із задоволенням її їсть Китай. Ціна на свіжому ринку в цій країні виправдовує транспортування літаком з високим рівнем прибутку. На сьогодні в нас запитів на імпорт черешні значно більше, ніж ми можемо запропонувати як країна.

Для дрібних виробників, навіть скооперувавшись, потрібен час щоб вибудувати свою систему якості. Але ніхто не буде чекати 3-5 років, тому їм просто потрібно працювати на внутрішньому ринку в першу чергу. Навіть на внутрішньому ринку полуниці в залежності від сезону від того, куди вона продається, за цінами цього року вона коштувала від 18 грн до 250 грн залежно від специфікації. Це різні вимоги, різні технології, зовсім різні інвестиції. Все залежить від потужності фінансової та технічної, тому якщо ми візьмемо наших малих фермерів, в яких 1,5-2 га, то при самостійному збуті їх ринок тільки внутрішній. На внутрішньому ринку такий фермер може отримати нормальну ціну без додаткових вкладень. Якщо у вас є гроші на вкладання в технології, переробку або більш активного вирощування, то це можуть бути зовнішні ринки.

Багато в Україні ягідників використовують сільгосптехніку при зборі чи все ще переважає ручний збір?

- Механізований збір в Україні є, але не дуже багато, здебільшого на смородині. Але це стає дедалі актуальнішим, оскільки місцями є дефіцит робочої сили, пов’язаний із міграцією. Скажімо так, якщо це збирання малини на переробку, наприклад на концентрат, і є великі площі, то це вартує машинного збору. Дивіться, якщо на 100 га потрібно десь півтори тисячі людей, то вже на 400 га потрібно 6 тис., що не завжди реально. В такому випадку забезпечити збір врожаю без втрат може тільки механізація. Але якщо працювати на свіжий ринок, то техніка буде пошкоджувати делікатні ягоди. В такому випадку використовується ручний збір. Малі фермери взагалі не використовують спецтехніку, оскільки в них немає грошей на інвестиції, в них малі площі і вони не дуже хочуть об'єднуватися. При об’єднанні декількох полів одним масивом можна використовувати спільну техніку в одному технологічному процесі для всіх.