Інвестують в техніку: чому невеликі фермери почали купувати дорогі трактори

За п’ять місяців 2016 року в Україну було імпортовано тракторів на 208,3 млн дол. Це всього на 21,6 млн дол. менше, ніж за увесь 2015 рік — 229,9 млн дол., підрахували в Державній фіскальній службі України. Подібна тенденція простежується і по інших сегментах сільгосптехніки. Так, за даними ДФС, якщо за дванадцять місяців минулого року Україна імпортувала машин і механізмів для збирання врожаю, сортування плодів та заготівлі сіна на 176,9 млн дол., то за 5 місяців цього року — на 151,3 млн.

У ТОВ «Гайдамацьке», яке обробляє 3 тисячі га в Дніпропетровській області, придбали трактор New Holland моделі ТD5.110. Як розповідає інженер господарства Володимир Атаманенко, взяли його на заміну білоруському трактору. «У нашому господарстві вже є New Holland, тому маємо досвід експлуатації. ТD5.110 хоч і коштує дорожче, але надійний, економічний, комфортний», — розповідає він. Та головне, на що орієнтувалися у виборі, — вища функціональність. Трактор без проблем відпрацював з сучасними сівалкою і прес-підбирачем, з якими старіші трактори «просто помирали». «Ми вийшли на новий рівень ефективності», — каже Атаманенко.

Як зазначає бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії Антуан Ребійар, якщо ще три роки тому основними покупцями New Holland були великі компанії, то сьогодні інтерес до бренду активно проявляють навіть фермери із земельним банком 1—2 тис. га.

«Основними нашими покупцями до останнього часу були великі компанії, які придбавали потужні трактори та комбайни. Фермери здебільшого обирали білоруські та вітчизняні моделі. Але близько трьох років тому помітною стала тенденція серед невеликих господарств інвестувати не в дешеву застарілу техніку, а в сучасну», — зазначає Ребійар.

Це змусило компанію переглянути модельний ряд для України. «Зараз в нашій товарній лінійці є багато тракторів та комбайнів, які ми можемо запропонувати фермерам. Наприклад, трактор Т5.110 потужністю 110 к. с. Нам і далі нелегко конкурувати з більш дешевими білоруськими тракторами, але сегмент компактної техніки розвивається. Наведу один приклад: нещодавно дилер на Західній Україні придбав одразу два TD5.110 з фронтальними навантажувачами», — пояснює Ребійар.

Таку ж стратегію обирають й інші виробники сільгосптехніки. «В 2015 році наростили оберти ті імпортери, які зробили ставку на фермерів. Вони продемонстрували непогану рентабельність, отримавши таким чином кошти на інвестиції», — розповідає маркетолог «Пьоттінгер Україна» Володимир Мірненко.

За його оцінками, господарства із земельним банком 1,5—3 тисячі гектарів і до кризи були активними в питаннях нових технологій для зменшення собівартості продукції: «Якщо говорити про пік економічної ефективності, то це 2—5 тисяч гектарів. Хороші результати показують також земельні банки в 5—10 тисяч гектарів»,

Як приклад, він наводить динаміку продажів чотирьох- та п’ятикорпусних плугів, які затребувані на невеликих площах: якщо в 2013 році в Україні їх продали 35 одиниць, то в 2015-му — в 2,3 рази більше. «І така тенденція майже по всіх сегментах техніки для менших тракторів», — зазначає Мірненко.

Криза як стимул

На думку Ребійара, крім бажання зробити виробництво більш ефективним, поштовхом для фермерів купувати нову техніку стала економічна криза. «Гривня девальвувала і тому важливо зберегти заощадження. Наприклад, один з клієнтів зв‘язався з нашим дилером, щоб придбати високопродуктивний комбайн. Здавалося б, для чого він йому, адже землі в нього не так багато? Але клієнт розповів, що має на це гроші і таким чином хоче зберегти їх. А окрім своїх полів, буде допомагати збирати врожай сусіду», — пояснює Ребійар.

Учасники ринку стимулами інвестувати в техніку називають також урізання податкових пільг, що відбулося на початку 2016 року, та очікування повного скасування спецрежиму ПДВ з 1 січня 2017-го.

«Обсяг продажів без використання фінансових інструментів зріс, порівняно з минулим роком. Я би пояснив це змінами в податковому законодавстві, коли фермери намагаються вивільнені кошти інвестувати в техніку, щоб оптимізувати ПДВ. Прогнозуємо, що ця тенденція збережеться до кінця року», — зазначає керівник підрозділу продажів сільськогосподарської техніки «Цеппелін Україна» Фарід абу Хадід.

За його оцінками, ринок сільгосптехніки в 2016 році виросте на понад 40%: «Ми при прогнозі на цей рік очікували ріст ринку. Оцінки розходилися: від прагматичних 10% до оптимістичних 50%. Станом на екватор року можна говорити, що наближаємося до оптимістичного сценарію. Ринок за підсумками року може вирости на 40% і більше. Звісно, в різних сегментах ситуація буде різною, але в цілому ріст буде відчутним».

Стабілізувати ринок планується також за рахунок здешевлення фінансових інструментів та відновлення лізингових програм. «Ми не використали всіх лімітів фінансування у 2015 році. Наш генеральний партнер в Україні — "OTP Leasing" — змушений був призупинити лізингові програми з об’єктивних причин. Ми перезапустили їх лише у жовтні минулого року. Тому клієнти, які хотіли купити нашу техніку, просто не встигли цього зробити. Відповідно вони перенесли це на весну 2016 року. І не прогадали. Раніше аграріїв обтяжував високий авансовий платіж — 40%. Наразі він становить 30%», — коментує Ребійар.

Як підкреслює директор департаменту корпоративних продуктів та партнерства «Райффайзен Банку Аваль» Руслан Співак, в останні місяці спостерігається зростання інвестиційного кредитування. «Це говорить про те, що та подушка ліквідності, яка сформувалася у клієнтів, дозволяє закривати поточні потреби і дає можливість дивитися на розвиток», — пояснює він, додаючи: в цьому році банк видає інвестиційні кредити в чотири рази частіше, ніж у минулому.

Переважно аграріїв цікавлять кредити на техніку. «Причому 50 на 50 кредити розподіляються між малим/середнім бізнесом і агрохолдингами. Ми свідомо пішли від фінансування дуже великих компаній. Це викликано і проблемами минулих років, і не дуже хорошими кредитними портфелями», — зазначає Співак. З його слів, для банків важливо оцінити прозорість бізнесу, розуміння господарством стратегії, готовність вкладати власні кошти в розвиток. Зі свого боку фінансові установи готові збільшувати термін кредитування, знижувати відсоткові ставки, розглядати інноваційні проекти, зокрема в сфері енергоефективності.  

Євген Пилипенко