Реклама

Голова «Білоцерківської агропромислової групи»: За сірими схемами працює до 30% молочного ринку

Утримувати ціну на молоко та його якість допоможе власна ферма, створена при молокопереробному підприємстві, впевнений голова ради директорів «Білоцерківська агропромислова група» Віктор Кордубан. Про те, як планує розвивати підприємство надалі і чому не підтримує кооперацію у молочній галузі, в інтерв’ю Agravery.com.

журналіст

«Білоцерківська агропромислова група», одне із небагатьох молокопереробних підприємств, яке має замкнений цикл виробництва – тут виробляють молочні продукти із молока власної ферми. Завдяки такому підходу підприємство цьогоріч вийшло у лідери виробництва та експорту сухого молока в Україні. Випереджає лише «Вінницький молочний завод «Рошен».

Поточного сезону ваше підприємство стало другим по експорту сухого знежиреного молока в Україні. Як вдалось досягти цього  успіху? Скільки сухого молока виробляєте?

- Це не просто і хотілось би краще. Три роки тому ми побудували новий цех для виробництва сухого молока. Загалом, за 11 місяців 2017 року було вироблено більше чотирьох тисяч тон сухого молока. Експортували майже все за кордон. Невелика частка була продана в Україні. У поточному році  працювали із 25 країнами світу. Це країни так званого СНД: Грузія, Азербайджан, Узбекистан. Країни Азії, Північної Америки, Африки.

По євроквотам не працювали?

- Ні, бо не маємо європейської сертифікації, якраз працюємо над цим. Поточного року експорт до ЄС нам би не завадив, ціна вершкового масла була дуже привабливою.

На відміну від багатьох підприємств в Україні у вас на заводі ви послуговуєтесь молоком з власної ферми.  Наскільки виправданий такий підхід?

- Виправданий. За 17 років досягли прийнятного рівня, без іноземних інвестицій. Всі кошти, які інвестували у виробництво, були зароблені на двох підприємствах. Коли я прийшов працювати, у 2000 році, це було маленьке підприємство 4 категорії, фактично філія  Миргородського сиркомбінату. На підприємстві переробляли 8 тонн молока на технічний казеїн та масло і мали велику заборогованність по зарплаті. Я зразу зрозумів, що для того, аби розвиватись потрібна якісна сировина. На той час єдиною сировиною, яку можна було купити, було молоко від населення. 

Для того, аби бути впевненим у  продукції і будувати стратегію розвитку підприємства, я спочатку проаналізував сировинну базу у Полтавській області і альтернативи молоку від домогосподарств не знайшов. Поспілкувався із господарями і зрозумів, що у них взагалі немає мотивації робити якісний продукт – частина людей, що тримали корів, були похилого віку, а інші – були готові продати корову, бо тримати її вважали прямим збитком.Тому працювати із такими постачальниками я просто не хотів.  Так ми прийняли рішення самостійно виробляти молоко. 

Це, по суті, два різних бізнеси на одній території. Як вдається поєднувати?

Все дуже органічно поєднується. Але без складнощів ніде не обійтись. Їх немає тільки у тих, хто нічого не робить. Тому розвивали напрямок виробництва молока,в межах власного виробництва можемо розраховувати і кількість продукції і її циклічність. Найбільш складно, було виробляти корми для худоби ніж запустити потужності.

Це була власна ідея чи запозичений досвід?

- Протягом багатьох років роботи я постійно відвідую різні ферми: мега-ферми, сімейні ферми, ферми, кібуци, міні-ферми. Бачив американські підприємства, які за добу мають 300 тонн надоїв молока (для порівняння – наша Полтавщина, одна із найбільш молочних областей, і ми загалом з усіх ферм маємо 600 тонн молока на добу), відвідав в Європі та Канаді ферми по 50-250 голів, в Ізраїлі ферми 300-1000 голів, в Швейцарії 5-25 голів, в Голландії ферми на 200-500 голів. Тому, запозичивши досвід, ми розпочали будівництво власної ферми на тисячу голів, перекупивши діюче стадо у одного із великих українських агрохолдингів. 

Читайте також: На "Олімпі": як нагороджували найкращих аграріїв країни

Яку кількість молока зараз отримуєте з ферми?

- Зараз ми маємо 25 тон власного молока щоденно. Провели голштинізацію поголів’я, успішно попрацювали над годівлею та отримуємо надої більше 8000 літрів на корову. Загалом, молочний завод переробляє 300 тонн молока на добу. Окрім сухого знежиреного молока виробляємо масло, сири кисломолочні, плавлені сири.

А які обсяги виробництва іншої продукції?

- За одинадцять місяців цього року ми закупили та переробили на своїх потужностях більше 80 тис. тонн молока, виробили 1900 тонн масла, 2900 тон сиру кисломолочного і 900 тонн плавлених сирів - все експортної якості. 

Зрозуміло, що власна ферма потужностей заводу поки що не покриває. Де купуєте решту молока? 

-  Зараз ми активно розбудовуємо ферму до 2000 корів, щоб мати 50 тонн власного молока на добу. Нещодавно завершили будівництво нетельної ферми на 3000 голів із холодним цілорічним утриманням молодняку. Що стосується постачальників , то  95% сировини від сільськогосподарських підприємств Полтавщини, і 5% – це молоко із домогосподарств населення. Тримаємо це, як соціальний проект допомоги місцевим мешканцям та своїм працівникам. Із посередниками та заготівельниками молока приципово не працюємо, бо я вважаю їх ворогом і для виробників, і для переробників. 

Читайте також: Проти війни: кооперація як шлях облаштування прифронтових територій

Тобто, на вашу думку, молоко від населення сенсу виробляти немає?

- Так, Україні немає сенсу ставити на нього ставку. У нас дуже мало людей, які займаються цим професійно, готові переймати досвід та знання, бажають удосконалювати технології доїння. На мою думку, майбутнє українського молока на великих товарних фермах. На сьогоднішній день, я б розділив молоко від с/г виробників на соціальне і бізнес-молоко.

Соціальне – це те, де власники ферм готові за різних причин позбутися поголів’я. І ми часто чуємо, якщо завтра не дати кращу ціну за молоко, підприємство  просто позбудеться ферми.  Бізнес-молоко – це виробники-підприємства, які ставляться до виробництва молока як до бізнесу, інвестують, думають над технологіями. Проте таких підприємств, лише 40%. І потрібно розуміти – що на таких фермах молоко високоякісне і високорентабельне. За такими фермами безпека і майбутнє України.

фото: infagro.com.ua

Багато виробників скаржаться, що  виробляти молоко не вигідно – ціна надто мала. Яку ціну на молоко ви вважаєте виправданою?

- Я не розумію понять «мала ціна» чи «велика ціна», я б говорив про рентабельну ціну. Завдання кожного виробника максимально знижувати собівартість, збільшуючи рентабельність, а не наганяти ціну на молоко, шантажуючи цим переробників.

Чи плануєте ви розширення земельного банку?

- Так, але тільки у межах свого району. Зараз ми маємо 13 тис. га, в обробітку, але якби була можливість збільшити то збільшували б. Як на мене, найбільш ефективним може бути підприємство, яке має у активі 20 тис. га. Під ці площі можна будувати і зберігання, і власну переробку та розвинене конкурентне тваринництво. Моя мрія на сьогодні – забезпечити виробництво молоком власної ферми. Тобто те, що ми виробляємо у рослинництві пропустити через тваринництво і покласти на стіл споживачу якісну продукцію.  

Про державну допомогу та нелегальний бізнес

 З 1 січня 2018 р набудуть чинності зміни до ДСТУ. Залишиться лише три сорти молока: екстра-клас, вищий і перший. Це означатиме, що молоко другого ґатунку чи негатункове не зможе находити на переробні підприємства. Як ви ставитесь до нових правил?

- Позитивно ставлюсь до цих змін. Але самі лише зміни в ДСТУ не покращать якість молока. Нещодавно я був у робочій поїздці до США і мені тамтешні фахівці сказали, що ми, в Україні, їмо не молочні продукти, а трупи молочних бактерій. Саме так характеризують молоко другого класу всі, хто перевіряє якість молока. Позбавитись цього можна лише тоді, коли виробники молока будуть прагнути, щоб їхнє молоко стало екстра ґатунку а переробники – чесно відслідковуватимуть вхідну сировину. 

Читайте також: Тримає позиції: факти про український ринок сої

А на допомогу Мінагропроду розраховуєте?

- Допомога аграріям потрібна. Програми у тваринництві наче і є, але не працюють на розвиток. На жаль, найбільша проблема галузі – те, що ні у керівництва держави, ані у Мінагропроді немає чіткого бачення подальшого розвитку галузі. На мою думку, потрібно розробити стратегію розвитку сільського господарства  і бачення стану галузі через двадцять років. Маючи стратегію ми зможемо спланувати покрокові дії які забезпечать плановий розвиток і зроблять галузь сільського господарства успішною та конкурентною. Молочна ферма це не холдинг, це живі тварини, і рішення потрібно приймати постійно, кожного дня. 

Особливо страждаємо через недоступність кредитів, і відсутность відшкодування  відсотків по них. При наявних кредитних відсотках будь-який бізнесмен не буде ризикувати, бо ми не знаємо, що буде завтра. Держава має взяти на себе якісь зобов'язання, тоді у молочний напрямок інвестори вкладатимуть кошти. 

А як щодо повернення ПДВ? Із цим є проблеми?

- Із поверненням ПДВ наразі у нас проблем немає. Проте це не дотація, – це не допомога держави, це те, на що ми маємо законне право.

Нещодавно під час форуму «Молочний бізнес- 2017» присутні виробники вголос заявили про потужний сірий ринок молочних продуктів та фальсифікату. Як ви оцінюєте, яка кількість молочної продукції виробляється у тіні? Які збитки у переробників?

- Слід розуміти, що сірі схеми у молочній галузі можуть лежать у двох площинах – перше,  це те молоко, та продукція з нього яке не оподатковується, друге – неякісна продукція яка ніким не контролюється.  Основна мета, як першої так і другої групи «ділків» максимально на ній заробити, при чому ні про яку натуральність  та безпечність продукту не йдеться. На сьогодні на ринку є молочні продукти, на яких склад написаний правильно, проте, навіть ми виробники не розуміємо,  що потрібно туди покласти аби отримати  таку низьку вартість на виході.  На мій погляд, за сірими схемами на сьогодні працює до 30% молочного ринку. Фальсифікати, це ніщо інше, як геноцид українського народу. І навіть штрафи, які погрожує незабаром ввести Держпродспожив, тут не допоможуть. 

Читайте також: Все буде фрі: чи є Україні місце серед переробників картоплі?

А як відреагували на посилення відповідальності за стічні води від промислових підприємств, зокрема і молокозаводів?  

- Це складне питання, його потрібно доопрацьовувати, це 100%. Для того аби правильно вийти із цієї ситуації потрібен час та відповідне фінансування підприємств. Приміром, є стічні води не тільки промислові, а й дощові. Для цього потрібна каналізації збору стічних вод. У містах із цим проблем не повинно бути, ми розміщені у селі, де каналізації апріорі немає. Тому це додатковий шматок роботи, додаткові кошти.  На перевірку приходять люди не для того, аби нам допомогти, вказати на недоліки, дати фахові поради, як уникнути їх. У них є постанова, і вони її не задумуючись виконують, маєш сплатити мільйонний штраф. Як на мене, це просто іще один із варіантів для корупції. Переконаний, не більше десятка молокопереробних підприємств в Україні відповідають нормам.  Решта не можуть змінитися за один день.

Скільки часу вам потрібно, аби привести своє господарство у відповідність до цих вимог?

- Для того, аби дійти до ідеальних показників нам потрібно не менше трьох років.

Про рентабельність і кооперацію

Як ви взагалі оцінюєте рентабельність у виробництві молока?

- Рентабельність у виробництві молока нормальна, її достатньо щоб підприємство було успішним. Та щоб інвестувати у розвиток та побудову нових ферм – замало. Ми все, що заробляємо, постійно вкладаємо у розбудову, крок за кроком оновлюємось. Але більш економічно доцільно побудувати нові потужності за рік і уже на них почати працювати, а не вкладати у довгобуд. Побудувати нову, конкурентоспроможну на світовому ринку ферму на сьогодні коштує не менше 300-400 млн грн. 

Читайте також: Чи потрібен вам той ринок, якого ви прагнете? Поради експерта

Експерти молочної галузі в один голос стверджують, що майбутнє молокопереробних підприємств саме за глибокою переробкою продукції, приміром, демінералізованої  молочної сироватки. Чи є у вас у планах її виробництво?  

- Так, зараз ми розробляємо такий проект. Щоправда, конкретні строки запуску виробництва сказати важко. Це великі інвестиції – лише одна установка електродіалізу коштує до мільйона євро, не враховуючи іншого обладнання. Ці проекти потрібні, проте я не вважаю їх ключовими – сьогодні основне наше завдання – нагодувати населення якісними молочними продуктами. Це не зовсім правильно, коли  українці споживають молочних продуктів чи не вдвічі менше за фізіологічну норму.

Як ви ставитесь до кооперації у молочній галузі, зокрема, до побудови кооперативного молокопереробного заводу?

- При сьогоднішньому дефіциті молока, на мою думку, виробники просто не готові до кооперації. 



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама
Реклама
Реклама