Гойдалка рентабельності: як змінюються заробітки на різних культурах

Поряд із традиційно прибутковою четвіркою - пшеницею, кукурудзою, соєю та соняшником,  господарям варто звертати увагу на менш популярні культури. Ситуація може змінитися. 

журналіст Agravery.com

Фермер Олександр Шевченко має 700 га землі на Полтавщині вирощує соняшник, сою, горох та кормові трави.  Та впевнений, що аграрію не можна розставатися з калькулятором. «Ми, фермери, знаходимось як між молотом і наковадлом – з одного боку маєш вкласти гроші у посівну, а ціни у нас як американські гірки. І кинути справу не можеш, і продовжувати не сила», – бідкається господар. Подібні настрої і у решти господарств, опитаних Agravery.com. За їх словами, навіть традиційний ячмінь і пшениця потихеньку відходить на другий план, поступаючись сої, соняшнику та кукурудзі.

Читайте також: Овочеві баталії: конкуренція на внутрішньому ринку зашкалює

За даними Мінагропроду у минулому сезоні вирощування олійних культур було найбільш прибутковим. Так, рентабельність соняшнику була 61,9%, сої – 51,8%, ріпаку – 45%. Цьогоріч рентабельність вирощування озимого ріпаку в Україні може сягти 83%, що дозволить йому вийти на перше місце серед олійних культур. «За результатами проведених розрахунків за вирощування озимого ріпаку, загальні господарські витрати на 1 га досягнуть 15 тисяч гривень. При врожайності 2,5 тонн/га собівартість 1 т продукції складе майже 6 тисяч гривень. При ціні реалізації 11 тисяч гривень/тонна прибуток з 1 га сягне 12,5 тисячі гривень, що забезпечить рентабельність на рівні 83%», – говорить керівник Центру стратегічних досліджень агропромислового Сумського національного аграрного університету Олександр Маслак. Дещо меншу рентабельність вчений прогнозує для соняшнику. «При традиційній технології вирощування соняшнику загальні витрати на 1 га в середньому складуть 14 тисяч гривень. Враховуючи врожайність 2,5 т/га, собівартість 1 т продукції складе 5,6 тисячі гривень. При ціні продажу продукції на рівні 10 тисяч гривень/тонна дохід з одного гектара складе 11 тисяч гривень, що забезпечить рентабельність на рівні 79%», – зазначив Маслак.  

Читайте також: План звільнення: на які хвороби сільгосптварин варто витрачати державні кошти

Господарі можуть доволі непогано заробити вирощуючи, поруч із традиційними, менш популярні культури, приміром, гречку, жито, льон та сочевицю. Незважаючи на необхідність спеціальної техніки для висіву та технологічні моменти, ці культури є  привабливими для експорту і, маючи гарне замовлення від трейдера, господарство може цілком перекрити «вал» традиційного зерна. «У нас останні два роки соняшник по привабливості займає 3-4 місце. Торік найрентабельнішою серед наших культур була сочевиця, в цьому році ― теж», – розповідає генеральний директор агрохолдингу Harveast Дмитро Скорняков.

Стратегія попиту

До культур «аутсадерів» як за посівними площами, так популярністю серед виробників у поточному сезоні опитані Agravery.com експерти відносять жито, просо, гречку, овес, та нішеві бобові. Але це явище тимчасове. У аграрній сфері, як ні в якій іншій, видно правило попиту та пропозиції – ринок постійно змінюється. Якщо певної продукції на українському чи світовому  ринку замало, то відразу на неї злітають ціни, і господарі заробляють. Наступного сезону сіють господарі сіють цієї культури більше, отримують більший урожай – ціна опускається. Відсутність інтересу аграріїв далеко не завжди означає, що культура не рентабельна.

Так минулого сезону серед найбільш окупних опинились гречка та горох. Слід пригадати ситуацію із гречкою декілька років тому, коли через низькі посівні площі та «завдяки» розголосу у ЗМІ у суспільстві було створено штучну паніку, ціна на продукт злетіла до небачених досі 60 грн/кг. Як розповідає аналітик ІА «АПК Інформ» Андрій Купченко, \у минулому, 2016 сезоні, зібрали лише 128 тис. тонн. А форвардні закупівлі Аграрного фонду дещо пожвавили інтерес до неї, хоча потім ціна упала. «У поточному сезоні ситуація із гречкою очікується стабільною – її зібрали 197 тис. тонн, при споживанні у 160 тис. тонн. Зараз ціна за тону становить 11500 грн (тоді як у вересні минулого року було 16500 грн), і серйозних цінових стрибків на неї очікувати не варто», –  запевняє експерт компанії «ПроАгро» Дмитро Луцик.

Читайте також: Платити більше, шукати іншого або чи мають аграрії альтернативу сервісу «Укрзалізниці»?

Це ж стосується і минулорічної ситуації з горохом, коли мали рекордну кількість площ під  ним – 226 тис. га.  Інтерес до гороху підігрівали експортери, які пропонували взимку 2016 року ціну у понад 10 тис. грн/т, і  підприємці непогано заробили. Але, на жаль, і цьому, і у наступному такої високої ціни чекати на горох марно.  «Багато сусідів сіяли горох, бо сподівались на диво. А зараз ціна впала в половину і вони таких прибутків точно не отримають», – говорить агроном підприємства «Подільська Марка» Віталій Лігоцький. Він радить диверсифікувати свої ризики підприємств сіючи  всього і потрохи. Не продавати з поля, а чекати кращої ціни.

Змінити мінус на плюс?

Цьогоріч суттєво знизилась зацікавленість аграріїв у вирощуванні ячменю – за площами він має всі шанси незабаром потрапити до переліку нішевих. Він більш вимогливий  до вирощування і має меншу урожайність – враховуючи примхи зимової та весняної  погоди останніх сезонів аграрії вирішили просто не ризикувати, і посіяти більш пізні культури.

Втім, Дмитро Луцик радить не радить забувати про ячмінь – ринок збуту є, він уходить на експорт досить швидко, протягом декількох місяців, що дає господарству перші оборотні кошти у сезоні. За словами експерта компанії «УкрАгроКонсалт» Єлизавети Малишко, вартість на ячмінь у цьому сезоні співставна з ціною пшениці другого класу із протеїном 12,5 і дорівнює 4800 грн. Цього року  гарно  по закупкам ячменю виступила Саудівська Аравія, там провели тендери на закупівлю 1,5 млн. тонн, а минулого року було в половину менше. «Ціна буде триматись надалі, тим більше, що показники урожаю у Австралії (одному із ключових гравців сегменту) значно менше, аніж очікували. Запаси ячменю у світі стали найменшими за останні 126 років», – доповнює аналітик Agritel Олександра Суслова.

Має потенціал до зростання популярності і прибутковості жито, навіть не зважаючи на низькі площі. Малишко пояснює – іще донедавна рентабельність жита була на рівні 15% через відсутність ринків збуту. У 2016/2017 сезоні його не вистачило навіть на внутрішні потреби і довелось закуповувати білоруське жито для потреб борошномелів. Під жито аграрії у сезоні 2017 відвели лише 170 тис га, і отримають  валовий збір у 459 тис. тонн.  «Жито суттєво програє пшениці в урожайності 27,5 ц/га, проти 41 ц/га, при відносно однакових затратах на виробництво. Тому виробники використовують його  як страхову культуру», – говорить Купченко.  Він додає, що останні тижні на ринку спостерігається зниження ціни на жито – зараз його ціна 3700 грн/т, тоді як на початку сезону пропозиції були на 30% вищими.

Читайте також: Держбюджет-2018: що принесе аграріям наступний рік?

Велике майбутнє пророкують експерти  для сорго. Воно поки що відноситься до переліку нішевих, проте через свою непримхливість та посухостійкість цілком може стати прибутковим.  Віталій Лігоцький розповідає, що у господарстві уже посіяли близько 100 га цієї культури і будуть розширювати площі, бо з ним менше мороки  ніж із соєю, а ціна у 3800 грн цілком покриває затрати.  Найбільшим закупівельним сорго в Україні називають «Нібулон» і там мають експортні контракти. Воно гарно продається на експорт, якщо у певних регіонах низький урожай кукурудзи. До того ж, сорго можна використовувати на біоетанол, і якщо ця галузь в державі розвиватиметься, площі під ним надалі зростатимуть.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама