Географія врожаїв. Північний Степ – що треба знати агроному

Аграрна Україна надзвичайно різноманітна: коли фермери Херсонщини страждають від нестачі вологи, фермери Волині клянуть дощі. Але знаючи особливості погоди та клімату, не завжди враховують їх при виборі насіння чи вибудові системи захисту. Спільно з компанією Dupont Pioneer Agravery.com продовжує проект “Географія врожаїв”, в якому ми будемо говорити про особливості регіональної агрономії. Наразі Північний Степ.

Аграрії Північної Степової зони вже не так страждають від дефіциту вологи як їх колеги із Півдня, хоча і достатнім рівень зволоженості цієї зони не назвеш. Також ця зона славетна своїми вітрами. Трапляється, що від вітру страждають високорослі рослини, особливо пошкоджені шкідниками, або просто слаборозвинені. Тому агрономам Північного Степу варто відповідально підходити до вибору сортів та гібридів та належним чином турбуватись про захист та живлення своїх посівів.

Північний Степ займає територію чотирьох областей: Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської та Луганської. Клімат Північного Степу помірно-континентальний, з холодною зимою на сході і порівняно м’якою в західній його частині та спекотним тривалим літом. За даними відділу агрометеорології Українського Гідрометцентру, середня температура повітря за рік по зоні становить 7,4-9,8 °С. Зимовий період триває в середньому  80-110 днів – з кінця листопада-початку грудня до кінця лютого-початку березня, коли починається весна.

Середня кількість опадів за рік у Північному Степу становить від 450 до 600 мм. У посушливі роки річна кількість опадів складає 250-300 мм. Близько 65%  від річної кількості опадів випадає у теплий період року.

Перші осінні заморозки (зниження температури повітря до 0 °С і нижче) спостерігаються наприкінці вересня-на початку жовтня, останні весняні – наприкінці квітня-на початку травня. Загальна тривалість залягання  снігового покриву за зиму коливається від 46 до 95 днів. Середня висота снігу за зиму становить 2–12 см, тоді як максимальна висота в окремі роки досягає 30–75 см. В останні десятиріччя досить часто спостерігаються  зими без сталого снігового покриву або взагалі безсніжні.

■ Тетяна Адаменко, керівник відділу агрометеорології Українського Гідрометцентру

- Вегетаційний період (із середніми добовими температурами повітря  5 °С і вище) триває 200-230 днів, починається в середньому в кінці березня – на початку  квітня і закінчується у кінці жовтня – на початку листопада. Сума позитивних температур повітря вище 5°С за цей період змінюється від 3170-3460 °С на сході Північного Степу до 3345−3650 °С у центральних районах.

Період активної вегетації с.-г. культур (із середніми добовими температурами повітря  10 °С і вище) триває 169-183 дні, змінюючись в окремі роки від 143 до 216 днів. Починається  в другій декаді квітня і закінчується у першій-другій декаді жовтня. Сума позитивних температур повітря вище 10°С за цей період коливається   від 2870-3360 С, в окремі роки - від 2470 до 3660 °С.

Найбільш небезпечним явищем для виробництва с.-г. продукції в Північному Степу є засухи, які мають значну повторюваність і бувають атмосферні, ґрунтові та комплексні (атмосферно-грунтові). Сувора атмосферна засуха, яка часто поєднується із ґрунтовою у період активної вегетації с.-г. культур,  має ймовірність 25% на більшій частині території Північного Степу. Кількість днів із суховіями за теплий період (квітень-жовтень) становить 11-28 (в прибережній зоні 3-19) днів.

Серед інших несприятливих для с.-г. культур явищ погоди у вегетаційний період характерними для даного регіону є град, дуже сильний дощ, зливи, сильний вітер та пилові бурі.

Відносна вологість повітря у теплий період року (квітень–жовтень) по областях Північного Степу коливається від 60% влітку до 80% восени, а кількість днів із відносною вологістю повітря 30 % та менше (суховійні явища)  за цей період становить в середньому 13-47 днів.

Узимку зазвичай  спостерігаються відлиги, кількість днів з якими за період грудень-лютий коливається від 40 до 60. Відлиги, які тривають більше ніж 5 днів поспіль, зумовлюють порушення зимового спокою озимини, що призводить  до зниження морозостійкості рослин.

Як працюють агрономи у зоні Північного Степу

■ Олександр Павленко, АФ ТОВ «Агротехнологія-Плюс», Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Назарівка

Площа: 1600 гектарів

Вирощує озиму пшеницю, озимий ячмінь, озимий ріпак, кукурудзу, сою та соняшник

- Наше господарство працює з 1995 року. Лімітуючим фактором при отриманні врожаю в нашому регіоні є волога. І скільки б ми не вносили добрив, вище голови не стрибнеш. Також із погодних явищ у нас бувають заморозки. Наприклад у минулому році 11 та 19 травня в нас були дуже сильні морози, від яких постраждала навіть пшениця. Також в нашій зоні дуже сильний вітер. Загалом скажу, що за ті 23 роки, що я працюю у сільському господарстві, зміни клімату доволі відчутні і змінюється він не в кращу сторону. Раніше не було таких чітко виражених періодів посухи та дощу. Зараз дощу може не бути місяцями, а потім ідуть зливи після яких знову настає посуха.

По добривах ми працюємо у середньому сегменті. Під основну обробку ми вносимо приблизно 120 кілограмів діамофосу або 150 кілограмів нітроамофоски. Навесні ми вносимо 100 кілограмів селітри та 120 кілограмів сечовини. Це дає пролонгований ефект живлення. Спочатку починає працювати селітра і вже на 2-3 листі рослина отримує азотне живлення, а потім підключається сечовина, яка починає працювати вже на 8-10 листі. Також обов’язково вносимо мікроелементи по листу.

Ми вирощуємо кукурудзу з 2001 року і починали із ФАО 260-290. Потім поступово почали збільшувати ФАО і тепер ми вирощуємо кукурудзу здебільшого із ФАО 390. Проте, ми досі експериментуємо та сіємо невелику кількість кукурудзи із ФАО 330 та 440. До вибору ФАО 390 ми йшли досить довго, проводили демо-посіви та спостерігали, який гібрид буде давати найстабільніші врожаї в нашому регіоні. Найбільший врожай кукурудзи, якого нам вдалося досягти, – це 124 центнери на площі 125 гектарів у 2008 чи 2009 році. На сьогодні ми маємо врожайність кукурудзи, яка вирощується після зернового попередника на рівні 90-100 центнерів, але останнім часом економіка змушує нас вирощувати більше соняшнику і ті поля кукурудзи, де попередником був соняшник, дають меншу врожайність – 70-80 центнерів.

Соняшник ми сіємо переважно пізній. Він у нас займає приблизно 500-550 гектарів і повертається на поле кожен четвертий рік. На сьогоднішній день ми сіємо гібрид P64LE99. Щодо вовчка соняшникового, то в цілому це велика проблема для Кіровоградської області, тому ми сіємо соняшник, стійкий до цього паразита і таким чином позбуваємось проблеми.

■  Андрій Лапочкін, ТОВ «Іванівка», Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Кринички

Площа: 6050 гектарів

Вирощує озимий ріпак, озиму пшеницю, озимий ячмінь, горох, соняшник, кукурудза

- Критичним фактором для нашої зони є волога. Остання волога, яку ми отримали в цьому році, – це невеличкий дощ, що пройшов після Великодня, а так основна маса води у ґрунт у нас надходить із таїнням снігів. Вологу ми обов’язково закриваємо, проводимо боронування та культивацію, також експериментуємо із технологіями міні-тілл та стріпп-тілл. Є в нас декілька полів які ми вже протягом трьох років не обробляємо, от за ними і слідкуємо. Врожайність на таких полях залежить від погодних умов, якщо рік сухий, то поля без обробітку показують кращий врожай. Проте, якщо вологи вдосталь, то звичайний обробіток показує себе значно краще. Все ж таки не варто забувати, що на полях без обробки ґрунту більше проблем із бур’янами та хворобами. Весняних заморозків в нас останнім часом майже немає. Зими стають дедалі все м’якішими і вже немає тих морозів, що були 20 років тому.

Раніше ми вирощували кукурудзу із пізнім ФАО, доходило навіть до 400, зараз перейшли на гібриди із ФАО до 300, це ПР39Б76 та П8816. Такий вибір пояснюється погодними умовами нашого регіону. Ранні сорти кукурудзи проходять ключові фази раніше і тому у них більше шансів отримати у цей період хоч якусь вологу, тоді як більш пізні гібриди вологи просто не отримують. Це повністю вбиває весь потенціал гібридів із високим ФАО, вони просто згорають на полі. Окрім того, ранні гібриди ми збираємо вже цілком сухими, тоді як пізні потрібно ще досушувати, що повністю нівелює ту прибавку врожаю яку можуть дати гібриди із високим ФАО.

У нашій зоні багато фермерів взагалі відмовились від вирощування кукурудзи, адже через посуху та брак вологи вона не дає високого врожаю. Ми ще поки що тримаємося, адже не хочемо збільшувати посіви соняшнику, оскільки він забирає з ґрунту багато вологи і вона не встигає відновлюватись. У нас середня врожайність кукурудзи становить приблизно до 60 центнерів, хоча були роки коли отримували і 70-80, а бувало,що збирали усього 15 центнерів з гектару. У той рік ми просто передискували більшу частину кукурудзи.

Соняшник ми сіємо ранньо- та середньостиглий. Більшу половину площі ми засіваємо соняшником ПР64Ф66. Також сіємо стійкі до трибенурон-метилу гібриди П64ЛЕ99 та П64ЛЕ25. Вони дають меншу врожайність, приблизно на 10% в порівнянні зі звичайною технологією вирощування, але допомагають нам контролювати бур’яни, особливо осот. Завдяки використанню стійких гібридів та сівозміні з вовчком у нас проблем майже немає, він з’являється у нас на полях дуже рідко і те скоріш за все прилітає із полів сусідніх фермерів.

Середня врожайність соняшнику в нас складає 30 центнерів для звичайної технології і трохи менше для стійких гібридів. Проблем із хворобами соняшнику в нас майже немає, їм не вистачає вологи задля розвитку. Звісно, іноді на нижніх листах починає розвиватись пероноспороз, але це не відіграє ніякої ролі, оскільки ці листки вже не мають ніякого значення для розвитку рослини.

Поради DuPont Pioneer

■  Андрій Раченко, регіональний агроном з продажу по Північному Степу

Кукурудза

По кукурудзі в нашій зоні, я би порадив аграріям звертати увагу на гібриди починаючи з середньораннього  ФАО 280-300 (ПР39Б76,П8816),розглядаючи повний перелік середньостиглих та середньопізніх гібридів (ФАО 310-390).Хоча і піздньостиглі гібриди кукурудзи з ФАО за 400 (П0216) стають не лише окрасою полів,формуючи повноцінно виповнені початки,гарно віддають вологу та показують чудову врожайність.

Рекомендації агровиробникам це: а)формування  як посівного так і збирального конвеєра (наприклад – за придатністю до раннього посіву П9074,П9241,ПР37Н01);

б)враховування ризиків монокультури (підбір генетичностійких до сажкових хвороб гібридів ПР39Б76,П8567,ПР37Н01);

*Примітка-гібриди, які мають меншу генетичну стійкість до сажкових хвороб протруєні препаратом Февер.

в)планування зменшення ризиків при настанні жарких та посушливих умов на момент цвітіння та наливу зерна відповідно не лише для зони,а для конкретної території.

Гібриди  AQUAmax, (P9175, P9241,П9903,П9911, P0216) завдяки своїм природнім характеристикам (добре розвиненій кореневій системі,підвищеній роботі продихів іт.д) ефективно використовують наявну вологу в грунті протягом посушливих періодів забезпечуючи тим самим гарний потенціал врожайності.

Соняшник

Що стосується правильного підбору гібридів соняшнику для даної зони, то актуальним залишається питання стійкості до більш агресивної раси вовчку G; за класичної технології це гібриди - ПР64Ф66, П64ЛЛ125; за технології ЕкспресСан - П64ЛЕ25, П64ЛЕ119, П64ЛЕ121, П64ЛЕ99; за технологією Клеарфілд - П64ЛЦ108.

Гібриди соняшнику ПР64Ф66, П64ЛЕ121, П64ЛЦ108 мають  вертикальну (ОR7) стійкість, а П64ЛЕ25, П64ЛЕ119, П64ЛЕ121, П64ЛЕ99 в поєднанні з вертикальною стійкістю (ОR5) мають горизонтальну стійкість Sistem II, яка працює проти всіх рас вовчка після прикріплення до кореневої системи соняшника. Дані  гібриди характеризуються  також відмінною стійкістю до жари та посухи, що притаманні для даної зони.

За технологічними моментами вирощування, а саме для більш чіткого контролю забур’яненості (осотів та амброзії) раджу використовувати Експрес-стійкі гібриди.

Великої уваги заслуговує новий напрямок високоолеїнового соняшнику, наша компанія пропонує наступні гібриди з високим вмістом олеїнової кислоти та олії: класичний гібрид (для зони значного поширення вовчка - П64НН106, та ЕкспресСан гібрид для зони помірного поширення вовчка – П64ГЕ118).

Дотримання технологічних моментів вирощування (боротьба з хворобами, бур’янами, правильне застосування добрив та ін.) в поєднанні з правильним підбором гібриду – це запорука гарного врожаю.