Експерти ВАР проаналізували законопроєкт № 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності у перехідний період»

Все більше питань викликає у аграріїв законопроєкт № 6013 про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період. Юристи ВАР проаналізували законопроєкт та надали свою думку про його положення. Документ зареєстрували в У Верховній Раді ще 9 вересня 2021 року. Його ініціатором стали 131 народний депутат. 12 січня 2023 року законопроєкт ухвалили у першому читанні голосами 264 нардепів. Наразі в нього вносяться правки до другого читання.

Положення Проєкту Закону націлені на ліквідацію Господарського кодексу України, ліквідацію такої організаційно-правової форми як підприємство та його відповідні різновиди, та скасовують такі речові права на майно як право господарського відання та оперативного управління. Це за задумом авторів проекту має прибирати  суперечності між Господарським та Цивільним кодексами, та позбавитися нетипових для інших країн названих видів речових прав на майно, які є рудиментами радянського союзу.

Водночас автори законопроєкту передбачили 7 років перехідного періоду. За цей час усі утворені до дати набрання чинності законом (планується з наступного дня після його опублікування) підприємства, у тому числі державні, казенні, комунальні, приватні, колективні, індивідуальні, дочірні, орендні, сімейні, іноземні, спільні, малі підприємства,  підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації, фермерські господарства, колективні сільськогосподарські підприємства мають або реорганізуватися у господарські товариства, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю, або ліквідуватися. При цьому з дати набрання чинності цим законом утворення нових юридичних осіб у перелічених організаційно-правових формах забороняється.

Як бачимо, до цього переліку потрапили також і фермерські господарства, що очевидно викликало хвилювання та обурення серед окремої групи аграріїв.

“Я не бачу гострої проблеми в тому, що поряд із чисельною групою визначених у проекті юридичних осіб, фермерські господарства також підпадають під зобов’язання проведення їх реорганізації у господарські товариства. По-перше, фермерські господарства також є нетиповою організаційно-правовою формою, що не передбачена Цивільним кодексом, а тому цілком логічно, що й вона була включена до відповідного переліку. По-друге, наразі відсутні будь-які суттєві відмінності у правовому регулюванні, які б виключали можливість здійснення господарської діяльності існуючими фермерськими господарствами у формі господарського товариства. Адже відповідні специфічні права членів фермерського господарства на безоплатну приватизацію земельних ділянок по суті вже вичерпали свою дію через те, що вільної землі в нашій країні для цих цілей вже не має. По-третє, процес реорганізації ФГ у господарські товариства має пройти без додаткових проблем та значних фінансових витрат для їх власників, оскільки ініціатори законопроект включили до нього певні гарантуючі норми. Зокрема, мова йде про такі положення:

• при реорганізації кредитори не можуть вимагати забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором та відшкодування збитків;
• господарське товариство (правонаступник ФГ) може використовувати ліцензії та інші документи  дозвільного характеру, що отримані на ФГ, до закінчення їх строку дії;
• реєстраційні дії щодо перетворення ФГ у господарське товариство та адміністративні послуги, пов’язані із переоформлення документів дозвільного характеру, речових прав на майно, проводяться безоплатно.”, - зазначив Руслан Кальницький, експерт Аналітичного центру ГС «ВАР».

Разом з цим законопроєкт № 6013, на думку Руслана Кальницького, у нинішній його редакції має низку недоліків, що матимуть вплив, в тому числі, й на аграрну сферу. Зокрема:

1. Із сфери регулювання проекту чомусь безпідставно виключені державні некомерційні підприємства. Крім того, державні та комунальні некомерційні підприємства за приписами цього проекту мають також реорганізуватися у господарські товариства. Але по факту це не є можливим, адже  за приписами чинного Цивільного кодексу господарські товариства є різновидом підприємницького товариства та метою яких є отримання прибутку та його розподіл (вилучення) серед засновників. Натомість особливістю саме цих форм некомерційної діяльності є те, що усі доходи таких підприємств мають використовуватися на статутну діяльність для досягнення соціальної та іншої мети їх утворення, та не можуть вилучатися до державного чи місцевого бюджету. Отже, за поточної редакції проекту таке регулювання призведе до ліквідації усіх державних (комунальних) некомерційних підприємств, що спричинить непоправні наслідки для тих сфер діяльності, де вони утворені (чи плануються до утворення), зокрема, медичне обслуговування, гідротехнічна меліорація земель (до відмова: згідно законопроекту № 7577 планується утворення операторів державних меліоративних об’єктів саме у формі державного некомерційного підприємства). Тому вважаю, що було б  доцільно встановити, що державні (комунальні) некомерційні підприємства, що утворені до дати набрання чинності цим законом, мають бути перетворені у державні (комунальні) непідприємницькі товариства та встановити у Цивільному кодексу правове регулювання такого виду непідприємницького товариства (за аналогією із чинним регулюванням для державних некомерційних підприємств).
2. Законопроект не дає  однозначної відповіді на питання: на якому праві має належати майно (у тому числі нерухоме), закріплене за державними (комунальними) установами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування. На сьогодні таким правом є право оперативного управління, яке дозволяє його суб’єкту володіти, користуватися майном таким же чином, що і власник. Розпорядження ж цим майном обмежено необхідністю узгоджувати певні дії з власником або уповноваженим ним органом. Майно при цьому продовжує перебувати у державній чи комунальній власності, і це є виправданим з урахуванням важливих функцій, які виконують вказані суб’єкти.  Натомість положення законопроекту, які передбачають широкі дискреційні повноваження уповноважених органів про довільне визначення виду права, на якому названим суб’єктам буде передаватися майно (у власність, управління, оренду чи на правах узуфрукту), ставлять вказані суб’єкти у хитке становище і сприятимуть зловживанням та корупції. Також пов’язані із значними ризиками є положення законопроекту, які ставлять наявність прав органів влади, державних, комунальних установ на майно (в тому числі нерухомість), яка належить їм сьогодні, у залежність від факту наступної передачі або непередачі їм цього майна. Цим значно звужуються існуючі права вказаних суб’єктів, і створюється підґрунтя для оборудок з позбавлення їх вказаного майна. Крім того, не є доцільним, щоб нерухоме майно закріплювалося за відповідними суб’єктами на правах, що не підлягають державній реєстрації. Це абсолютно розбалансує облік вказаного майна і зробить можливим численні оборудки із неправомірного виникнення та позбавлення вказаних прав. Враховуючи викладене, а також передбачене законопроектом скасування права оперативного управління, було б доцільним  запровадити новий вид речового права – право узуфрукту, зміст якого є подібним змісту права оперативного управління та господарського відання. Узуфрукт може бути визначений як речове безстрокове право, на підставі якого його суб’єкт володіє, користується і розпоряджається майном державної, комунальної власності, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законом. А також визначити, що після закінчення перехідного періоду все майно, яке належало вказаним суб’єктам на правах оперативного управління, в силу закону автоматично переходило до них на праві узуфрукту із подальшою державною реєстрацією вказаного права на об’єкти нерухомого майна. Таке регулювання доцільно було б також передбачити і для державних комерційних підприємств щодо нерухомого майна при їх реорганізації у господарські товариства, адже широкі права уповноважених органів управління такими підприємствами вирішувати, на яких правах закріплювати усе майно за правонаступником цих підприємств неодмінно будуть стимулювати корупцію і слугувати оборудками для позбавлення підприємств цінних активів.
3. Законопроектом пропонується надати можливість використовувати земельні ділянки державної, комунальної власності на праві постійного користування господарським товариствам, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належить державі (територіальній громаді), або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі (територіальній громаді).  Дані положення ставлять державні (комунальні) господарські товариства у нерівні умови з іншими господарськими товариствами приватної власності, оскільки надають їм невиправдані переваги у вигляді можливості одержувати земельні ділянки державної, комунальної власності без аукціону, а також сплачувати за користування ними не ринкову орендну плату, а невеликий земельний податок.

Також авторам законопроєкту слід звернути увагу на Висновки Головного науково-експертного управління та Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом додані до законопроєкту.

ВАР виступає за зменшення бюрократичного тиску, у тому числі в частині термінів, які викликають суперечки у трактуванні законодавчих положень. Разом з цим, сам перехідний період та нові правила мають не нашкодити, а покращити можливості аграріїв у їх господарській діяльності. ВАР продовжить пильно слідкувати за цим законопроєктом та захищати інтереси аграріїв.