Богдан Шаповал: Єгипет частково замінить молочникам ринок Росії

Про фактори розвитку експорту АПК.

Сприятливі кліматичні умови, гарне положення України в чорноморському регіоні, розвинена портова інфраструктура, яка залишилася ще від Радянського Союзу, все це дозволяє розвиватися українському продовольчому експорту. Варто зазначити, що Україна мала тісні сировинні зв’язки із країнами Африки, а також близького та середнього сходу. Радянський Союз роками постачав пшеницю, наприклад до Єгипту; Україна продовжує цю традицію та вдало постачає дешеве зерно, яке цінують в вище зазначених регіонах.

Ще один не менш важливий фактор - введення експортного мита на олійні культури (мається на увазі соняшник) в кінці 90-х років (на соняшник мито введено в 1999 році). За рахунок цього експорт самого насіння соняшника став не зовсім привабливим. Не зважаючи на це в Україну почали заходити компанії, так як вони розуміли переваги всіх умов й можливостей для вирощування соняшника саме на нашій території. Вітчизняні компанії не відставали і також почали організовувати переробку соняшнику, зараз вони є лідерами в світовій торгівлі соняшниковою олією.  Наразі  частка України  в світовому  виробництві соняшникової олії – 30% , а в  світовому експорті в середньому близько 55%.

Про частину виручки від експорту продукції з додатною вартістю. 

Якщо в процентному відношенні, то близько 10% - 12%, де лідером є борошно. Така ситуація склалася у звязку із тим, що до 2014-2015 років Україна не пропрацьовувала міжнародні ринки, а головним імпортером української продукції була Росія. Найяскравіший приклад – молочний ринок. А саме коли Росія закрила свої ринки для української молочної продукції і українські сировари понесли величезні збитки. Наприклад, у 2005 році Україна експортувала 116 тис. тонн твердих сирів, а в 2015-му – всього 10 тис. тонн. Така ж сама ситуація і на м'ясному ринку.

Читайте також: Торгувати зі світом: Експортна Рада відповідає на "гарячі" питання

А з цього виходить, що не пропрацьовавши нові ринки, вітчизняний бізнес не давав сигналів державі зайнятися відкриттям для України нових ринків, окрім ЄС. Оскільки крім контрагентів, які куплять українську продукцію, має бути пройдена певна процедура відкриття ринку. Через різноманітні узгодження, ветеринарну сертифікацію та профільні перевірки це займає багато часу, так як ми говоримо про молоко й м’ясо, які є ветеринарно підконтрольною продукцією.

Час виходу на новий ринок. 

Залежно від зацікавленості бізнесу. Зазвичай відкриття цивілізованого високомаржинального ринку для молока й мяса, наприклад Південної Кореї, може займати два роки в кращому випадку, в гіршому -  3-4 роки.

Про розширення географії експорту.

Є перспективи молочного напрямку. Ті молокозаводи, які отримали єврономера, будуть розширяти свій збут в Китай, а також близький та середній схід. Наприклад, компанія «Organic milk» продає в ОАЕ свіже українське молоко.

Потенційно можемо говорити про ринок Єгипту. В першу чергу тут цікаві білі м’які сири, а також сири які зберігаються у розсолі, саме вони дуже добре споживаються на арабському ринку. У цій країні є культура споживання молочної продукції, але найважливіше, Єгипет є трейдером цієї продукції. Єгипет і Алжир - це дві країни які закуповують щорічно молочних продуктів на суму більше півтора мільйона доларів, у вигляді сухого молока, масла, казеїнатів й т.д. Частину продукції вони споживають в середині країни, а більшу - постачають  в інші африканські країни: Судан, Сомалі, Ефіопія, Нігерія й т.д.

Якщо Україні вдасться зайти на єгипетський ринок сильно й надовго, то він потенційно може замінити нам приблизно 45-50% від ринку Росії. Але нам треба розуміти, що на ринку Єгипту українській молочній продукції серйозну конкуренцію складуть товари з країн ЄС.

Читайте також: Експорт аграрної та харчової продукції до країн ЄС: з чого почати?

Також це буде яловичина й курка. Причому торгівля курятиною буде розширятися на країни Африки, а яловичиною - на мусульманські країни й деякі країни південно-східної Азії. Однак для цього необхідні умови, що стосується яловичини, то тут головне  ідентифікація тварин, докази, що Україна дотримується системи безпеки та якості  харчової продукції.   

Якщо ми говоримо про молочну продукцію у великих об’ємах, то це Kазахстан й Середня Азія. Так, наприклад, якщо порівнювати показники за  перші 6 місяців  поточного та минулого років, то Казахстан збільшив  імпорт українського молока та вершків, згущених та з доданням цукру чи інших підсолоджувальних речовин більше ніж в 6 разів -  з 0,8 тис.тонн в 2015 році до 5 тис.тонн за той же період 2016 року. При цьому треба зазначити, що експорт цієї продукції також перевищив показник за весь 2015 рік, а саме 4 тис.тонн.

Також Казахстан  за перше півріччя 2016 року збільшив імпорт  молочної сироватки  більше ніж в 3,5 рази до 1,7 тис.тонн в порівнянні з аналогічним показником  2015 року та майже на 11% знизив  імпорт сиру  до 1,3 тис.т, хоч показники все ще залишаються досить значними.

Що стосується Азії, то Україна за перше півріччя п.р. експортувала в цьому напрямку  - 7,3 тис.тонн молока та вершків згущені та з доданням цукру чи інших підсолоджувальних речовин (-27% ); 1 тис.тонн молока та вершків, незгущених та без додання цукру чи інших підсолоджувальних речовин(+41%); 8,2 тис.тонн молочної сироватки(-8%); 1,7 тис.тонн масла вершкового та інших  молочних жирів( в 2р.більше) та інші молочні продукти. Відповідно потрібно краще працювати над собівартістю продукції та виходом на дані ринки, щоб не втрачати об’єми.

По олійним культурам, за останні декілька років, почали збільшуватися об’єми поставок до Китаю та Пакистану. А зважаючи на те, що переробка олійних зростає, відповідно географія може збільшуватися.

Основні вектори поширення української їжі.

Основні вектори розширення у сторону Китаю, Саудівської Аравії, Iрану, Іраку, Египту, Алжиру, деяких країн Африки та частково ЄС. Якщо говорити про м’ясо, то скоріше за все в сторону до країн Африки. Деякі українські експортери курятини відкривають торгівельні представництва в Китаї, так як бачать за цим ринком майбутнє.

Поки не вирішиться ситуація з АЧС, про якісний та системний експорт свинини, в найближчі 4 роки, ми говорити не можемо. Основний експорт може розширятися до країн Західної Африки, Макао, Гонконгу, тобто країн, які не мають великих ветеринарних вимог до цієї продукції. Якщо говорити про українську свинину, то ринки для неї більше закрилися, ніж відкрилися за останні 2 роки.

Ринок м’яса яловичини буде тільки розвиватись, за ним дійсно майбутнє, скоріше за все він буде розвиватися у напрямку багатих країн сходу, таких як Іорданія, Ліван, Саудівська Аравія, ОАЕ. По даними USDA, ці країни  сумарно споживають близько 400 тис.тонн в забійній вазі щорічно, при цьому імпортується близько 70% від загального обсягу споживання.  

Умовно можна прогнозувати, що через 8 років Україна може постачати на ці ринки приблизно 100 тисяч тонн яловичини. Також для України є цікавий ринок ЄС. Рада з питань експорту продовольства, під керівництвом  Держпродспоживслужби в 2017 році починає процес попередньої підготовки підприємств, які хочуть експортувати яловичину до ЄС, щоб вони пройшли аудити й отримали дозвіл протягом найближчого часу. Українська яловичина зараз заборонена, тому що у нас немає реєстру нормального й діючого по ВРХ, у нас не вирішене питання губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби та відстежуванності. Відстежуванність означає, що якщо у тебе на тарілці лежить стейк, який ти купив у Ашані, то ти знаєш про нього все: з якої корови він вироблений, на якій фермі вона виросла та який корм їла.

 Богдан Шаповал, голова Експортної Ради з питань продовольства

Читайте завтра продовження про роль держави та окремих підприємств, про те, чи чують українські компанії сигнали від іноземних контрагентів та як зустріли українську торгову місію в Африці.