Бізнес на молекули. Чи варто сьогодні масштабувати виробництво молочних продуктів

Дефіцит молочного крафту

Якщо нарощувати виробництво та розширювати асортимент молочних продуктів, то першим постає питання збуту. «Європейська сироварня» сьогодні реалізує продукцію здебільшого локально, у місцевих магазинах. Розташування підприємства у курортному регіоні дозволило організувати нетрадиційний канал продажів, створивши попит на сири серед туристів.

За умов масштабування бізнесу, сирам доцільно виходити в мережі. Чи є така можливість для відносно невеликих виробників, розповідає Вікторія Шило, експерт мережі Ашан Рітейл Україна:

-Сьогодні ми шукаємо такі фермерські господарства, які є маленькими, не індустріальними, а крафтовими. В цьому вбачаємо цінність. Наш новий проект по співпраці з фермерами — це початок відродження українського виробництва на селі, робимо перші кроки.

Мережа почала пошук продукції від малих виробників з 2017 року, в 2018 вже зробили окрему полицю для крафтових та фермерських продуктів. Фермерів з унікальним смаком яких шукають на профільних виставках, конференціях, знайомляться особисто, дегустують товар, налагоджують зв’язки. Знайомства відбуваються і онлайн, здебільшого через Facebook, а також будь-який фермер може залишити заявку на офіційному сайті бренду у розділі «Постачальникам», де описані принципи роботи компанії та умови співпраці.

Усі заявки розглядає спеціалізований комітет по відбору нових постачальників, такий процес гарантує об'єктивність у прийнятті рішення. Обмежень за обсягами немає, основні вимоги— це наявність необхідних документів, регламентованих законодавством України. Можлива логістика на магазин, або на розподільчий центр згідно температурних норм зберігання та транспортування. Та саме головне — безпечність харчової продукції.

-Масштабувати молочний бізнес для того, щоб попасти в нашу мережу — зовсім не обов’язково. Якщо мова йде про малого фермера, який знаходиться на відстані 50−70 км і його обсяги покривають тільки одну торгівельну точку, то Ашан вже може співпрацювати з ним. Мінімальна поставка не обмежується. Та, припустимо, везти 2 кг сиру на значну відстань фермери не будуть. Якщо говорити про «Європейську сироварню», яка здатна виробляти до 300 кг сирів на добу — це навіть трохи більше, ніж постачають ті фермери, з якими вже працює мережа, — каже Вікторія Шило.

Унікальний прес, котрому вже більше 100 років, і сучасне обладнання «Європейської сироварні». фото: facebook Європейська сироварня

В Україні поки ще не дуже розвинена культура споживання крафтових сирів. Останні вдвічі, іноді й втричі дорожчі, ніж індустріальний продукт. Така ж ситуація і в світі - крафт завжди дорожчий за масове виробництво. Якщо гіганти сирного ринку, на зразок заводів у Шостці чи Пирятині, постачають на всі магазини мережі щоденно тонами, то крафтові виробники сирів, за оцінкою експертів Ашан, займають не більше 1- 2% українського ринку.

-Якщо бізнес «Європейської сироварні» масштабується, він все одно залишиться в сегменті крафтових виробників, навіть, якщо подвоїть виробництво. Головне для такого сиру — смак, — впевнена Вікторія Шило.

Політикою мережі є виокремлення фермерського сиру на полицях від індустріального. Отже, фермери конкурують між собою, тобто покупець не порівнює продукт з індустріальним, а на полиці вже обирає серед декількох видів крафтових сирів. Це можуть бути і розсольні, і витримані тверді сири з добавками, з незвичайними смаками тощо. В «Європейській сироварні» названі види сирів присутні, тож асортимент дозволяє знайти своє місце на полиці будь-якому виду сиру.

Ще один бонус для подальшого просування маленького бренду — біля полиць у магазинах розміщується декорація з інформацією про фермера та його господарство, виробництво. Продукт, який сподобався покупцеві, можна купити також онлайн.

-Витримані сири користуються більшим попитом, ніж розсольні. «Європейська сироварня» виробляє обидва види, і кожен знайде свого покупця в мережі. Підприємство також виробляє молоко, а мережу цікавлять поставки локального молока, масла, сметани, йогуртів тощо. Ми шукаємо таких виробників. В першу чергу нас цікавлять виробники в Одесі, адже там є найбільша потреба. В регіоні немає пропозицій таких фермерських виробництв, спостерігається дефіцит локальної молочної продукції. Якщо по Західній Україні маємо багато виробників, то по одеському регіону — дуже маленьку пропозицію від фермерів, — ділиться Вікторія Шило.

Отже, чи будуть масштабуватися власники «Європейської сироварні» чи ні, вони вже можуть сміливо звертатися до мережі Ашан, де в одеський магазин візьмуть не тільки сир, а й молоко. До того ж, тут полегшені умови співпраці для фермерських господарств, вони не такі як для індустріальних виробників сиру.

Сир на медаль

«Шабська ферма» та «Європейська сироварня» дуже гарно розміщені географічно. Туристи, які скуштували відомого шабського вина, їдуть скуштувати місцевого сиру.

-Таке невелике виробництво апріорі має виробляти крафтовий сир, який виробляється тільки тут та має унікальний смак. Масове виробництво сиру завжди буде на більш великих підприємствах — це досвід всіх країн. В тій же Данії є відомими камамбер і брі, про які знають всі, а є унікальні сироварні, що виробляють по 100 кг сирів на місяць. Це крафтові дорогі сири, якими смакують гурмани, — впевнена Олена Жупінас, експерт з переробки молока.

Значна кількість виробленого фермою молока йде на продаж на велике переробне підприємство, і лише певна частка — на виробництво сирів. Асортимент молочної продукції можна розширити. Як йшлося вище, в регіоні дефіцит фермерської сметани, йогуртів, масла. Та експерти галузі не радять «розпорошуватися».

-В даному випадку не потрібно розширювати асортимент, впроваджувати виробництво сметани чи йогуртів. Якщо власник почав займатись сиром, має в цьому успіх, то цим слід займатись і надалі. Якщо ти спеціалізуєшся на сирі, то роби дуже якісний хороший сир, і всі тебе будуть знати як виробника сиру. Краще вдосконалюватися, можливо, розробити сир, який буде називатися шабським, і весь світ дізнається про нього — оце гарний план розвитку. Сир має бути такого рівня, щоб займати призові місця та отримувати медалі на конкурсах, — радить Олена Жупінас.

Для вітчизняних великих підприємств це є проблемою: в них дуже широкий асортимент та кожного виду молочної продукції виробляється невелика кількість, а для них, в свою чергу, потрібні і упаковка, і розробка нових рецептур тощо — часто це просто заморожені кошти. Також розширення асортименту потягне за собою додаткові витрати, собівартість продукції може зрости, а вона на даному підприємстві і так не є низькою.

-Собівартість на рівні 175грн/кг — це висока цифра. Потрібно ще мінімум 10% маржі додати, це вже 192 грн/кг. Потім ще накладається 38 грн ПДВ, і тоді ціна реалізації становить мінімум 230 грн/кг. Якщо підприємство продає напряму, то питань немає. Якщо вийти в мережі, то ціна на полицях буде становити не менш як 260 грн/кг, а в Україні низька купівельна спроможність населення з одного боку, з другого — велика кількість імпортного сиру, — застерігає Олена Жупінас.

Масштабування бізнесу треба прораховувати, розширення такого виробництва має йти слідом за дефіцитом продукції. Якщо бачиш, що продукту не вистачає, тоді є сенс розширюватись.

-В тому ключі, як працює Ростислав Зіновський — до нього приїжджають туристи, купують сир на місці, то при вищевказаній собівартості - це найкращий спосіб продажів. Слід врахувати і подальші онлайн-продажі тим туристам, які вже спробували сири. Отже підприємець рухається вірним шляхом. Цей сир дорогий, не буде масовим, йому треба специфічні продажі і підходи до просування на ринку. Якщо власник бачить, що сиру не вистачає, замовлень більше, — тільки тоді є сенс збільшувати виробництво, — впевнена Олена Жупінас.

Туристи, що відвідують «Європейську сироварню», купують сир на місці, фото: milkua.info

На думку експертки, «Європейська сироварня» має відпрацьовану технологію, сир дуже смачний, робиться з якісного молока — отже з точки зору переробки зауважень до підприємства немає. Та проблемою останніх років є часті посухи, що ускладнює забезпечення ферми власними кормами. Останні, звичайно, кращі і дешевші. Купувати і везти їх з іншого регіону — дуже затратно.

— На жаль, клімат різко змінюється, південні області будуть посушливі і надалі, тваринництво там вже пішло на спад. Одеська і Чернівецька області - це регіони з найменшим поголів'ям ВРХ. Є така ймовірність, що молочного скотарства не буде на півдні, вплинути на клімат ми не можемо. Ті, хто утримують тварин, будуть змушені підняти питання перегляду раціонів. Шабській фермі треба знайти альтернативу щодо кормів, — розповідає Олена Жупінас.

Проте за кордоном ринок кормів існує. В світі фермери вирощують лише 30% власних кормів, а решту купують, та знову ж таки ці корми, зазвичай, виробляються десь поруч. Трапляються і виключення: в Саудівську Аравію частину кормів везуть з Каліфорнії, такий досвід також є. Альтернативні джерела кормів потрібно шукати, вивчати досвід Ізраїлю, там, наприклад, коровам дають відходи виробництва — вижимки від яблук, перероблених на соки.

Часи дорогих кредитів відходять у минуле

Агровиробники завжди прагнуть мати гарну техніку та обладнання, проте скаржаться на високу вартість залучених коштів. Обладнати, наприклад, новий доїльний зал — це величезна інвестиція, до десятка мільйона доларів. Ризики дуже високі, особливо враховуючи зміни клімату. Та чи такі вже дорогі кошти? За останній рік кредитування в Україні дешевшало.

-Вартість кредитів річної давності була близько 20−22%, це дійсно високий рівень. Наразі стандартна вартість фінансування складає 14−15%, — розповідає Володимир Онищук, керівник розвитку продажів агронапрямку ПУМБ.

Проте і ці показники можна зменшити. Вдало скористувавшись певними програмами, або навіть декількома одразу. У банку ПУМБ зазначають, цілком реально залучити кошти під 6% і нижче. Стосовно здешевлення кредитів для ТОВ «Шабська ферма» та «Європейська сироварня», є мінімум три варіанти.

Постанова КМУ № 107"Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки галузі тваринництва" працює в Україні з 2018 року.

-Ростислав Зіновський — чітко є представником тваринництва, має ВРХ та переробку. 107-а постанова передбачає повернення 25% капітальних інвестицій саме на будівлю, реконструкцію тваринницьких комплексів, які були здійснені за рахунок кредитних коштів. Як це працює? Фактично господарство залучає кредит, наприклад, на 50 млн грн на переобладнання ферми під 15% річних. Можна залучити поетапно ці кошти. Після використання кредитних коштів, виробник подає банку заявку встановленої форми і невеликий пакет документів, що підтверджує їх цільове використання, і ми включаємо його в реєстр на компенсацію, — ділиться досвідом Володимир Онищук.

— В 2020 році компенсуються капітальні інвестиції на будівництво чи реконструкцію тваринницьких комплексів, які були розпочаті за рахунок кредитних ресурсів та подані до міністерства у 2019 році. Сподіваємось, що нові об'єкти вже будуть підпадати під дію Постанови у наступному, враховуючи, що в проекті державної підтримки АПК на найближчі три роки передбачається збільшення обсягів компенсації в рамках діючих постанов. Тому до початку 2021 року ще є час визначитися з майбутніми інвестиційними планами в тваринництві та здійснити підготовчі проектні роботи, — додає Володимир Онищук.

За словами експерта банку ПУМБ, це реально працююча постанова, нею мало хто користується, бо тваринників в Україні не так багато, і не кожен ризикує здійснювати реконструкцію. Великі підприємства успішно залучають кошти і отримують компенсації. Малі виробники можуть і не знати про такі можливості, хоча Мінекономіки популяризує подібну інформацію про держпідтримку.

-Цікавим варіантом є постанова КМУ № 130 щодо компенсації сільськогосподарської техніки. Якщо виробник знайде потрібне вітчизняне обладнання для ферми, то повернеться ще 25% вартості. Вказані дві постанови можуть бути використані разом, та все ж 15% річних агровиробник сплачує, -каже керівник розвитку продажів агронапрямку ПУМБ.

Другий варіант — постанова КМУ № 300 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів», яка працює в Україні давно, їй 5 років. Та в поточному 2020 році агентами постанови стали банки. Постанова передбачає компенсацію відсоткової ставки по кредиту, вона складає 1,5 облікової ставки НБУ. «Опція доступна для будь-якого агровиробника — фермерські, ТОВ, ПП — це не важливо. Клієнт платить 15% річних, а йому щомісячно повертаються півтори облікових ставки, наразі це 9%. Фактично буде кредит під 6% річних. Паралельно подаємо по 107-й постанові, і тоді отримаємо додаткову компенсацію кредитів», — радить Володимир Онищук.

Найвідоміша сьогодні в Україні програма «Доступні кредити 5−7-9%» — це третій можливий варіант. Та варто зважати на перелік банків-учасників програми, адже не всі фінустанови надають кредити за її умовами. Натомість ПУМБ фігурує як чи не найактивніший банк, сума видач доступних кредитів якого вже перевищила позначку у 600 млн грн. Згідно програми під фінансування підпадають підприємства з річним доходом до 100 млн грн, а кредит можна взяти на поповнення обігових коштів або на інвестиційні цілі.

Сьогодні кредитування стає цікавим інструментом, це вигідніше за лізинг і однозначно вигідніше товарного кредитування.

Детальніше, історію успіху Ростислава Зіновського читайте за посиланням - Бізнес на молекули: молочна ферма та сироварня Ростислава Зіновського