Бізнес мережа сільських жінок України виступає з ініціативою підтримки козівництва

Бізнес Мережа Cільських Жінок України виступає з ініціативою підтримки сільгоспвиробників, що тримають кіз, і для цього готує офіційне звернення до Міністерства аграрної політики та продовольства України. Про це повідомила пресслужба організації. 

Розведення дрібної рогатої худоби стало трендом довоєнних часів. Аграрії і зараз все частіше звертають увагу на козівництво, тому що тримати кіз простіше, ніж корів, а розпочати бізнес коштує менше.

Зараз у козівництві задіяна велика кількість сільгоспвиробників, і вони також потребують допомоги, щоб триматися на плаву. Про це 27 січня в онлайн-режимі говорили козівники та козівниці, учасниці проєкту «Безпечне економічне середовище для жінок – безпека та мир для усіх» SEE, який реалізується Бізнес мережею сільських жінок України. Круглий стіл «Державна підтримка тваринництва 2023 – розширення допомоги на кіз» зібрав жінок і чоловіків, що займаються козівництвом у різних областях України, і всі вони були єдині в тому, що без державної допомоги можна втратити багато господарств.

- Хотілось плакати, коли побачила, що органічне господарство Віктора Чіркіна «Лісова ферма» розпродає своє стадо, - сказала Катерина Тарасенко, засновниця кооперативу Карпатські газди кооператив. - Але проблема і в іншому. По-перше, багато людей не довіряють державі, побоюються офіційно реєструвати свій бізнес і худобу, а значить не зможуть претендувати на держдопомогу. Про-друге, оформити державну допомогу складніше, ніж грантову заявку. І можливо, було б краще надавати допомогу на будівництво, наприклад, доїльних комплексів чи складів. Це б мотивувало козівників та козівниць об’єднуватися в кооперативи, а разом легше і просувати свою продукцію, в тому числі й на експорт, який дуже важливий, оскільки платоспроможність українців знижується кожного дня війни.

Sofia Burtak, заступниця голови громадської спілки «Бізнес мережа сільських жінок» наголосила, що кооперація може виконувати дуже різні функції:

- Кооперація – це як конструктор, як лего, виробники будують її під свої потреби. Вона може охоплювати різні цикли бізнес-процесу, зокрема, це може бути і промоція. Спільне користування технікою – це також питання кооперації, просто треба визначити, яка техніка можлива для спільного користування, а яка мусить бути індивідуальною. Кооперація може бути різноманітною та навіть віддаленою. Я вірю, що можна бути в Карпатах, у Дніпрі, Донецькій області та продумати формулу співпраці.

Щодо розміру допомоги та кількості кіз, на яку треба давати цю допомогу, лунали різні пропозиції: від 2 000 до 10 000 грн., від 20 до 200 кіз.

- Можливо до війни 1000 грн. на одну козу і було б допомогою, але зараз збільшилися ціни на енергоносії. Орендувати 1 га землі для вирощування кормової бази, засіяти та затюкувати в 2021 році коштувало більше 25 тис. грн., зараз дорожче, - повідомив козівник Григорій Михалев.

Його підтримала Larisa Gurova, власниця Домашняя ферма ОгОгО Кози-кози:

- Кормова база – важливе питання в козівництві. Якщо б на державному рівні було ухвалено рішення про те, що виробники козиної продукції мають пріоритет в питаннях оренди землі під пасовища – це вже була б допомога. Створення виробництв дешевих кормів, наприклад, гранульованої люцерни, могло б вирішити питання з кормовою базою.

Зараз сільгоспвиробники, що живуть і працюють у постраждалих регіонах України, не мають права брати участь у державних програмах.

- Так, це ризиковано, але несправедливо. Ці люди і так ледве виживають без трудових ресурсів (бо багато хто виїхав), без сталих ринків збуту, так ще не відчувають ніякої підтримки з боку держави. Після Другої світової війни селян зобов’язували мати козу: вона забезпечувала можливість вижити. На дуже постраждалих територіях саме козівництво може допомогти аграріям встати на ноги, - вважає юристка проєкту SEE Ольга Заставська.

Oleksandra Harmash, менеджерка проєкту SEE підбила підсумки зустрічі:

- Державна підтримка козівництву потрібна. Але є декілька але. Порядок оформлення допомоги повинен бути простим і зручним, влада на місцях – розумітися на процесах і допомагати тим, хто подається, розмір допомоги - перевищувати 1 000 грн. Допомога на голову – більш оптимальний варіант, ніж вкладання грошей в будівництво. Бо, якщо виникає великий ризик для життя, стадо можна перевезти, перегнати.

За підсумками зустрічі БМСЖ готує пропозиції про внесення змін до Постанови КМУ від 16.08.2022 № 918, слово – за державою.

Проєкт "Безпечне економічне середовище для сільських жінок – безпека та мир для всіх (SEE)" реалізується ГС "Бізнес Мережа Сільських Жінок" в рамках роботи Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй та агенції ООН Жінки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні.