Ярослав Мовчун: Я прозрів, як мене обманювали, і наскільки в Україні безграмотно вирощують ягоду

Розкажіть про те, як ви з автоспорту прийшли в сільське господарство, як з’явилась у вас ідея займатись ягодами, як розпочинали, хто допомагав та які були складнощі?

— Автоспорт для мене здебільшого був як хобі, за виключенням певного періоду, коли це дійсно було роботою. Але зараз бойова машина стоїть на ребілді і залишиться там ще надовго. А ідея створення власного господарства виникла у мого батька після кризи 2008 року, коли автомагазин та СТО, які ми тоді мали, перестали бути такими прибутковими. Тож він запропонував піти у галузь, яка даватиме стабільний дохід, адже, як ми думали, продукти харчування будуть потрібні за будь-якої кризи. Хоча ми не знали що ягідництво — це важче, ніж здається. Ми шукали інформацію всюди про вирощування суниці, дивились на теплиці, але скажу одразу для новачків — теплицю без досвіду будувати не варто, нічим гарним це не закінчиться. Немає розуміння окупності проекту, технологічних особливостей вирощування і т.д. От мені треба поставити тунель для вирощування суниці, але я його не ставлю і питання не в грошах, їх би я знайшов при потребі, питання в тому, на певний момент я не мав достатньо знань для роботи з нею. Але повернемось до того, як ми починали і чому власне вирішили займатись лохиною. У батька був знайомий, який вже займався цією культурою та мав свій розплідник і вмовив тата зайнятись її вирощуванням. Після цього ми знайшли ділянку розміром 60 соток і посадили перші кущі вирішивши, що якщо не піде, то це буде просто дача мого тата. І після цього ми лише збільшували насадження та розширювали площі, а дачею цій ділянці стати так і не судилося. Втім, допомога від знайомого була недовгою, та й не всі саджанці, що він підібрав, нам підходили. Тому з часом ми почали самі набивати гулі та здобувати досвід.

фото: @ozeryana.com.ua

А де здобували необхідні знання?

— У колег з Білорусі я придбав конспект, який і послужив для мене базою знань. Це було у 2015 році. Усе інше ми вивчали дослідним шляхом підбираючи різні варіанти мульчування, поливу та технологій вирощування. Хоча, насправді, нічого вигадувати вже не потрібно, адже в Нідерландах це все давно досліджено, потрібно було лише взяти ці знання. Але в Україні їх не було. На ягідних конференціях доповіді здебільшого рекламні, а найкращим виступом буде розповідь про власні помилки якогось фермера. Тому більше половини доповідей ніхто не слухає. А от на закордонних ягідних конференціях майже немає українців, бо там потрібно слухати доповіді на англійській, а це важко. Та й поспілкуватись з кимось особисто доволі складно, закордоном українцям не довіряють. Вони знають, що якщо вони завезуть до нас якийсь сорт, то він одразу буде клонований та розповсюджений по усім господарствам без сплати роялті, та і знають нас нажаль, по Чорнобилю та корупції.

Але нам пощастило приєднатись до команди SAP і з 2018 року я просто прозрів від того, як мене обманювали в Україні і на скільки безграмотно ми тут вирощуємо ягоду.

Розкажіть про помилки, які робили ви чи інші фермери, що займаються ягідництвом?

— Помилку роблять ті хто приходить на конференцію у стилі «Мільйон з гектара». Усі ведуться на якісь ефемерні міфи. А проблема в тому, що український фермер — це не підприємець. Він не прораховує бізнес процеси, ризики. Працює за схемою: посадимо суницю, будемо мати, наприклад, 10 тонн з гектара і ціна буде приблизно така. Але це вже не працює. Піде дощ на п’ять днів перед збором врожаю і усе. Ягоди не буде. Також у наших фермерів проблеми з технологіями. Починаючи від банальної якості води. Її просто ніхто не перевіряє, а потім жаліється, що добрива не дають того результату, що потрібен. Та й перед покупкою ділянки мало хто взагалі перевіряє який там ґрунт, що з водою, чи є робоча сила, яка логістика. Мало хто думає про те, що на цій землі можна вирощувати і куди продавати. Адже перед тим як починати бізнес в тебе має бути повна картина, ти маєш знати усі параметри. Мене у цьому плані здивував один нідерландський спеціаліст. Він в першу чергу дивиться чи є вода в цьому регіоні. Якщо води немає, то далі можна не дивитись. А у нас для більшості байдуже чи є вода, головне де є земля, а це лише 3% складової майбутнього успіху.

фото: @ozeryana.com.ua

Читайте також: Суперфуд: локальні та глобальні можливості для українського виробника

Я не кажу, що в мене все було ідеально, я мав проблеми з поливом, не знав як правильно «годувати» рослини, захист від шкідників і хвороб був жахливим. В мене була якась загальна технологічна карта, але вона не була адаптована до наших умов. І я розумів, що є проблеми, бо перші врожаї були замалими від запланованих, але не знав як усе виправити. Втім, якість ягоди була висока, вона була дуже солодкою за рахунок того, що її було небагато і ми її зібрали вже в останній момент, коли вона ледь не осипалась. Той врожай ми майже весь продали і роздали близьким.

Які проблеми маєте наразі? Як вирішуєте?

— Найбільша проблема наразі це робоча сила. Усе інше можна вирішити або не можна вирішити ніяким шляхом. Загалом, у ягідника проблеми це гроші і погода. Якщо гроші можна ще десь знайти, то з погодою не завжди ти щось зробиш. Частково проблему можна вирішити переходом на вирощування у закритому ґрунті, але це вже інші технології та інші витрати. Тому люди — це найбільша проблема. Так, карантин трохи пригальмував її розвиток, але вона нікуди не ділась. У 2020 році в Україні залишилось багато людей, які не поїхали на заробітки і фермери навіть стали перебирати, обирати найкращих, тоді як раніше брали усіх, в кого руки-ноги на місці і людина хоч якось працює. Але й зарплати також зросли, адже якісний персонал потребує гідної оплати, а зарплати сезонним працівникам за збір ягід не підіймались вже давно. Середня зарплатня за збір лохини в Україні становить 12 грн/кг. Я плачу від 15 до 20 грн/кг. Але вимагаю аби у працівників були чисті та охайні руки, адже від цього залежить якість та безпечність ягоди. Деяким працівникам я додатково доплачую за швидкість та якість роботи. Наприклад, в сезон у нас працює одна жінка, вона збирає ягоди швидше ніж двоє чоловіків. Вона за зміну вибрала 45 кг лохини, а батько і син на двох зібрали 35 кг ягоди.

фото: @ozeryana.com.ua

Читайте також: Підсумки трьох місяців роботи ринку землі в Україні

По суниці я чув, що за збір платять 5−6 грн/кг, ми платимо 7−9 грн/кг. А за дрібну ягоду платили по 10 гривень, адже її незручно збирати і за годину виходить менший об'єм. А один мій знайомий за збір суниці в теплиці платить ледь не 25 грн за кілограм, продає досить дорого і він вимушений платити таку ціну, бо немає працівників. Усі їдуть працювати до міста і навіть 25 грн/кг не дає гарантії того, що ти знайдеш вдосталь робітників.

Яким для вас був цьогорічний сезон? Чи вдалось досягти запланованих показників по якості та кількості ягід?

— По суниці сезон був складним, ми втратили частину врожаю раннього сорту. Та й смакові якості були гіршими від минулорічних, хоча, куштуючи ягоду на ринках я розумію, що просто занадто піднімаємо планку. По завантаженню кущів ми очікували отримати 20 тонн з гектару, але зібрали в два рази менше через дощі. А оскільки ягода швидко псувалась, то ми зменшили на неї ціну. А потім пішли пізні сорти, там все було досить гарно. Тому в цілому картина — ок.

Що стосується лохини, то цей сезон в нас був вдалим. Ми отримали гарну врожайність — трохи більше 10 тонн з гектару. У 2020 році ми сильно омолодили та прорідили насадження і у цьому році маємо гарний плюс по врожайності. Ну і продавали непогано, роздріб 199 грн за кг, опт — від 135 до 165. Непогано.

фото: @ozeryana.com.ua

Ви продаєте здебільшого через соцмережі та особисто доставляєте товар клієнтам, це вже преміум послуга чи звичайна практика для ягідної ферми?

— Це преміум послуга, але це вже must have. Ми доставляємо ягоду особисто при замовленні від п’яти кілограмів по ціні 199 грн/кг. Завдяки доставці мене знають, таким чином я розширюю власну клієнтську базу. Ну і для клієнта це важливо, адже він знає кому «чистити мармизу» у разі неналежної якості продукції. Крім того, завдяки прямій доставці, клієнт отримує свіжу ягоду, яку було зібрано ще сьогодні зранку. Хоча і в партнерських магазинах ягода з’являється о 13−00 і це ягода що була зібрана вранці.

фото: @ozeryana.com.ua

Чи працюєте з супермаркетами, ресторанами та кафе? Чи були спроби налагодити таке співробітництво?

— Фермер та супермаркет ніяк не домовляться між собою, бо один хоче якість і партію, а інший хоче гарну ціну і гроші одразу. Ось тому я і не працюю з супермаркетами. Вони не дають тої ціни, яку я хочу, ще й платять з відстрочкою. Та й ягоду, перед тим як купити, ти не скуштуєш, вона уся в пластиковій упаковці. Тому частіше за все ягода там стоїть і покривається пліснявою. А мені поки-що вистачає своєї ніші, в якій є ще куди рости.

Читайте також: Віталій Сажієнко: За останні п’ять років на с/г підприємствах загинуло 212 працівників

З ресторанами теж не працюємо, вони й раніше не були для нас цікавими клієнтами, а з коронакризою цей бізнес сильно втратив свої позиції. Ми ще з 2016 року почали експериментувати з напрямком HoReCa. Заходили в невеличкі ресторани, кафе. Найкраще в нас вийшло співпрацювати з кафе «Умка», туди ми чотири роки підряд досить успішно продавали свою ягоду. Більше того, їм не важливий був калібр ягоди, адже вона йшла у морозиво, тому ми продавали туди нашу дрібну ягоду, яка зазвичай взагалі не продається. Але головним критерієм для них були смакові якості та вміст цукрів. Нажаль, зараз карантин трохи заважає розвитку і сподіваюсь що налагодиться все в подальшому. Що стосується усього іншого, то HoReCa це більше про піар ніж про гроші. Одна пекарня зверталась до нас за замовленням «оптової» партії. Вони хотіли купляти по 5 кг на тиждень і просили під такий об'єм знижку. Я постачаю в магазин, що знаходиться недалеко від пекарні, який реалізує 5 кг ягоди за 5 хвилин. Тому такий «опт» нам не цікавий.

фото: @ozeryana.com.ua

Розкажіть про вашу упаковку, адже ви переходите на коробки, що виготовляються з опалого листя. Чому вирішили перейти саме на неї? Чи відповідає якість такої упаковки необхідній для транспортування ягід? Яка ціна такої упаковки?

— Упаковка з опалого листя коштує у декілька разів дорожче в порівнянні з пластиковою. Але від пластику ми вже три роки як відмовились і працювали з картонною тарою. Але ми переходимо на таку упаковки не лише для «виду», це й частина нашої соціальної відповідальності. І наші клієнти це цінять. Дехто прямо каже, що він купує нашу ягоду тому що ми не використовуємо пластик. В той же час дуже багато органічної ягоди пакують в пластик. І клієнти задають собі питання, а що ж краще, органічна ягода, але забруднення навколишнього середовища, чи наша ягода, але в екологічній упаковці.

фото: @ozeryana.com.ua

Які напрямки для подальшого розвитку господарства ви бачите в найближчому майбутньому?

— Зараз в тестовому режимі ми запустили програму «У разі проблеми ми замінимо ягоду». За цей сезон чотири клієнти скористалось цією послугою. Два рази був випадок, коли при доставці ягода пом’ялась. Клієнт звернувся, я приїхав особисто і привіз йому нову партію, а з тої порадив зробити смузі. В результаті клієнт залишився задоволений і замовив ще одну партію, яка покрила мені усі витрати на заміну ягоди. Більше того, замінити ягоду — це найдешевший варіант вирішення проблеми, який може принести тобі навіть прибуток за рахунок того, що тебе можуть порадити друзям чи знайомим. Значно більші втрати будуть у разі, якщо клієнт залишиться незадоволений. А ще гірший варіант, якщо він напише негативний відгук. Це вже дуже складно виправити.

Ще у двох випадках була кисла ягода. Так іноді буває, хтось недогледів при зборі врожаю. І навіть, якщо там лише третина ягоди була кислою я все одно привіз на заміну 5 кілограмів. І клієнт задоволений. Адже він не хоче повернути свої гроші, він хоче отримати якісний товар. І ми це робимо.

фото: @ozeryana.com.ua