Як скасування спецрежиму ПДВ спровокувало поширення нелегальної оренди

24 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Даним законом було внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПК) щодо спеціального режиму оподаткування сум податку на додану вартість, нарахованих сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених сільськогосподарських товарів/послуг.

Суть змін полягала у скороченні строку дії спеціального режиму оподаткування (до 2017 року), та по суті у його частковому скасуванні. Якщо в 2015 році сума ПДВ не підлягала сплаті до державного бюджету та повністю залишалася в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника, то з 01.01.2016 було визначено новий порядок перерахування до бюджету позитивної різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту звітного періоду за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами.  Таким чином, з 01.01.2016 податкове навантаження на виробників сільськогосподарської продукції було суттєво збільшено.

Наслідком вищезазначених змін до податкового законодавства стало стрімке зменшення загальної площі земель, яка є об’єктом оподаткування. Причина цього явища полягає в першу чергу у поширенні нелегальної оренди земельних ділянок. Відповідно до ст. 2921 ПК, об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники) є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи вищезазначене, досить часто орендарі земельних ділянок почали орендувати землю без будь-якого документального оформлення. У такому випадку користування землею без належного оформлення договору оренди і реєстрації права оренди, дозволяє орендарю по суті легально не сплачувати відповідні податки до державного бюджету.

Шляхів вирішення даної проблеми декілька. В першу чергу, це завершення повної інвентаризації земельних ділянок. Відповідно до ст. 286.1 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно із ст. 292-1.3 ПК підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, станом на сьогоднішній день, в Україні до цього часу досі повноцінно не сформований Державний земельний кадастр, що обумовлює документальну невизначеність та нечіткість меж значної кількості земельних ділянок.

Ще одним шляхом подолання даної проблеми вбачається також внесення відповідних змін до законодавства України щодо удосконалення самого порядку оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

Зокрема, 04.10.2016 в Верховній Раді України було зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення системи оподаткування у сфері земельних відносин і сільського господарства».

Даним законопроектом встановлюється поняття мінімального податкового соціального зобов’язання. Законопроект визначає його як обов’язковий платіж у складі плати за землю, що справляється з власників та користувачів (у тому числі орендарів) сільськогосподарських угідь. Платниками мінімального податкового соціального зобов'язання згідно законопроекту будуть власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), що належать до сільськогосподарських угідь, (рілля, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження) та/або земель водного фонду (внутрішні водойми, озера, ставки, водосховища), а у випадку  передачі таких земельних ділянок, земельних часток (паїв) в користування юридичним особам та фізичним особам-підприємцям – такі юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Таким чином, зменшення площі земель, які є об’єктом оподаткування платників податків четвертої групи, зумовлене в першу чергу змінами у податковому законодавстві щодо спеціального режиму оподаткування, які відбулися у 2016 році.