Пожирачі державного бюджету

Збитки 1 800 працюючих держпідприємств України перевищили 100 млрд. гривень в 2014 році - це більше 6% ВВП країни. При цьому витрати на оборону склали менше 2%, а пенсійні виплати 5% ВВП. Іншими словами, ліквідація цієї чорної діри в економіці дозволила б подвоїти пенсії, або збільшити вчетверо витрати на оборону.

Продовжуючи цю цікаву математику, можна нарешті підрахувати дивіденди, отримані кожним із нас як гордим співвласником держпідприємств: збиток в 100 млрд грн еквівалентний внеску кожного працюючого українця розміром в 5000 грн на підтримку керівників держкомпаній в їх кріслах.

Як виправити ситуацію? Останнім часом все частіше звучать пропозиції молодим управлінцям нової хвилі брати участь у конкурсах, пропонувати свої програми виведення підприємств із кризи, заробляти гроші для держави. Єдиною перешкодою, як правило, називають низький рівень державної зарплати, звідси рекомендація - шукати молодих і заможних, що можуть рік-два потерпіти символічну зарплату.

Подібний підхід відображає незнання реалій вітчизняного держуправління підприємствами.

Розглянемо ситуацію, наприклад, в спиртовій галузі. Середня заробітна плата в ДП «Укрспирт» 3000 грн, а управлінської ланки - не перевищує 8000 грн. При вартості літра спирту близько 13-15 грн, акциз на нього становить 70 грн - майже в шість разів більше. Прибутковість від продажу «наліво», як видно, зашкалює. Як правило, спиртзаводи розташовуються в сільській місцевості, контрольне обладнання - механічне, лічильники реально можна «відкрутити» або, зробивши врізку, пустити продукт повз лічильника. «Законні» кілька сотень літрів спирту для директора середнього заводу потужністю в тисячі літрів в день завжди варіювалися в межах похибки лічильника і без цих махінацій. Що вже говорити про вельми поширені ще недавно ситуації, коли формально зупинений завод «димів» не перестаючи ... Експерти не сумніваються в зашкаливающей частці тіньового виробництва, сперечаючись лише про те 30-40 чи це відсотків або вже за 50.

Самий прегарний менеджер нової формації, готовий «за ідею» або красиве резюме проміняти багатотисячну доларову зарплату і сучасний офіс, на держзарплатню зіткнеться з відразу кількома проблемами. А саме:

- Міняти потрібно не одного керівника, міняти або нормально мотивувати потрібно всю середню ланку управління;
- Замотивувати не вийде: середню зарплату ми вже згадували, підняти її для п'ятитисячного колективу нереально;
- Замінити волонтерами 80-200 осіб нереально фізично і неможливо практично - мітінгі під міністерством, листи профспілкових лідерів і гучні публікації у всіх в пам'яті свіжі;
- Ну і вишенька на торті - відсутність сучасних систем обліку, бухгалтерського та управлінського - в Укрспирті немає навіть повноцінної 1С, а первинні документи безслідно зникають.

Зв'язаний по руках і ногах інструкціями та нормативними документами, без управлінської облікової системи, без чіткого розуміння процесів на підприємстві, з командою з 2-3 (у кращому випадку) таких же волонтерів-камікадзе, а в гіршому - «ефективних» менеджерів, що відчули легку наживу, керівник буде близько року тільки вникати в ситуацію. Намагатиметься, долаючи лобістський шум у пресі, міняти найбільш одіозних співробітників, щоб закінчити рік (якщо пощастить) з невеликим прибутком, далекою від аналогічних приватних компаній.

Радикальний вихід із ситуації бачиться тільки один - приватизація. Приватизація вирішує всі вищевикладені проблеми:
- Мотивація персоналу в приватних компаніях ринкова. Це досягається насамперед зовсім іншою продуктивністю праці. Я вже наводив приклад канадського заводу біоетанолу потужністю 40 млн дал, на якому трудяться 63 людини. У сто разів менше персоналу, ніж в Укрспирті, обсяг виробництва в чотири рази більше нинішнього виробництва українського держмонополіста.
- Оновлення виробництва (друга проблема зношених держпідприємств) автоматично вирішує проблему продуктивності праці і дозволяє платити ринкові зарплати. Краще 500 осіб отримуватимуть у середньому 30 тис грн, і ми матимемо надсучасне ефективне виробництво, і, як наслідок, зростання виробництва, відновлення експортних позицій українського спирту та горілки, і, в кінцевому рахунку, зростання податків до бюджету. Чим зараз пара сотень «умільців» роблять собі ті ж ринкові зарплати за наш рахунок, а решті колективу отримує жалюгідні подачки у вигляді мінімальної зарплати. Компанія збиткова, старіє, втрачає ціну.
- Приватні інвестиції вирішують і проблему обліку, і проблему контролю виробництва. Експерти одностайні в необхідності впровадження новітньої електронної онлайн-системи виробництва на всіх етапах технологічного ланцюжка - від сировини до кінцевого продукту. Вартість такого обладнання - десятки тисяч доларів. Поставити на всі заводи - кілька мільйонів. У державного Укрспирту таких коштів немає. Дай Бог, такий розмір прибутку після сплати податків та дивідендів в кінці року, в минулому- було мінус півмільярда бюджетних коштів.

Курс на приватизацію держпідприємств зі сфери управління Мінагрополітики, прийнятий міністром Павленком на початку року, безальтернативний. Подібна описаної вище ситуація склалася і в конярській галузі, яка повільно занепадає, нарощуючи збитки, і в інших галузях, що вимагають «довгих» інвестицій. Корупціонер завжди мислить короткостроковими «схемами», приватний інвестор не вірить державі, де на догоду політичній кон'юнктурі можуть зняти будь-якого міністра в будь-який момент.

На конкурсній співбесіді на пост керівника ПАТ «ДПЗКУ» один з менеджерів, що був «біля керма» в 2014 році, на запитання, як же примудрилися проморгати відвантаження на 130 млн доларів США на 4 безвісних офшора, відповів не зніяковівши, що це була звичайна практика. Звичайна практика, виявляється, не платити за контрактом, якщо змінюється керівник компанії. Так от невигадливо підтвердив афільованість всіх цих офшорок з менеджментом держпідприємств - такий собі золотий парашут для звільненого держуправлінця.

Додам, що приватизація держпідприємств в державному масштабі (нагадаю їх більше 3000, з яких тільки 1 800 «живі»), дозволить не тільки істотно знизити масштаби корупції в держапараті, але і скоротить величезну кількість чиновників, які ними «ефективно» управляють/курирують/координують. І тоді, можливо, ми побачимо на будівлі міністерства банер DTZ або Colliers «продається» ...