Облік договорів оренди: на які зміни звернути увагу

МСФЗ (IFRS) 16 в обов’язковому порядку вступає в силу для річних періодів, що починаються з 1 січня 2019 року і пізніше, та замінить МСФЗ (IAS) 17. Це означає, що публічні аграрні компанії та аграрні компанії, які самостійно визначили необхідність використання міжнародних стандартів для підготовки своєї фінансової звітності, будуть керуватися положеннями нового стандарту з обліку оренди.

Аграрні компанії, як правило, орендують земельні ділянки та земельні паї та, згідно з положеннями дійсного МСФЗ (IAS) 17 «Оренда», такі договори оренди враховуються як операційна оренда, оскільки термін корисного використання землі, як правило, необмежений. Якщо договором не передбачена передача права власності орендатору, тоді орендатор не отримує основні ризики та вигоди, пов’язані з володінням земельною ділянкою чи паєм. Отже, орендована земельна ділянка чи земельний пай не визнається у звіті про фінансовий стан орендатора, а орендні платежі за договором відображаються у складі витрат у звіті про сукупний дохід.    

Однак МСФЗ (IFRS) 16 «Оренда» вводить нові вимоги до обліку орендованих активів, та оренда земельної ділянки чи паю входить у сферу використання цього стандарту. МСФЗ (IFRS) 16 визначає оренду на підставі того, чи контролює орендатор використання ідентифікованого активу протягом певного періоду часу, який може бути визначений.  

Якщо за договором орендатору передається право контролювати використання ідентифікованого активу протягом визначеного періоду часу, то договір є договором оренди і повинен враховуватись як такий, тобто згідно з МСФЗ (IFRS) 16. Договір передає право контролювати використання ідентифікованого активу протягом визначеного періоду за умови наявності у орендатора протягом періоду використання двох наступних характеристик:

• право отримувати практично усі економічні вигоди від використання ідентифікованого активу, та
• право визначати спосіб використання ідентифікованого активу.

Ці характеристики виконуються, якщо орендатор може приймати важливі рішення про використання активу аналогічно тому, як він приймає рішення відносно активів, що йому належать. В таких ситуаціях орендатор отримує право використовувати актив, який він повинен признавати у своєму балансі одночасно з визнанням зобов’язання з оренди.  

Використання аграрними компаніями нового стандарту призведе до інакшого представлення інформації за договорами оренди.

У звіті про фінансовий стан (чи розкритті у додатках) орендатор відобразить наступну інформацію:

• актив у формі права використання;
• зобов’язання з оренди.

У звіті про сукупний дохід орендатори у договорах оренди повинні будуть признавати наступні витрати:

• амортизацію активу у формі права використання;
• знецінення активу у формі права використання;
• відсоткові витрати щодо зобов’язань з оренди;
• змінні орендні платежі, не включені до первісної оцінки зобов’язань з оренди.

У звіті про рух грошових коштів орендатор повинен класифікувати:

• змінні орендні платежі, не включені в оцінку зобов’язань з оренди (у складі операційної діяльності);
• грошові платежі щодо основної суми зобов’язання з оренди (у складі фінансової діяльності);
• грошові платежі щодо відсотків за зобов’язанням з оренди (у складі або операційної, або фінансової діяльності).

Таке представлення для більшості договорів оренди забезпечить більш точне уявлення про фінансовий стан компанії, що дозволить існуючим та потенційним інвесторам більше не корегувати активи та зобов’язання з договорів оренди для отримання надійної інформації. Достовірне відображення оренди буде забезпечуватись новими вимогами обліку договорів оренди, та, очевидно, призведе до більш обґрунтованих  інвестиційних рішень зі сторони інвесторів.