Мораторій на відчуження земель скасовується?
23 червня 2018 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області виніс рішення, за яким відмовив у позові про визнання договору обміну земельної ділянки недійсним у зв'язку з «мораторієм на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок». 10 жовтня 2018 року Донецький апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції, залишивши апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області без задоволення.
Деякі ЗМІ вже встигли охрестити ці рішення прецедентом і подарувати надію українцям на вільне розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які у них у власності. При цьому окрема увага приділяється тому, що рішення українських судів спираються, в тому числі, і на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 22 травня 2018 року в справі «Зеленчук і Цицюра проти України».
Вирішивши розібратися в обґрунтованості і правдивості таких гучних заяв, ми звернулися не тільки до резолютивних частин рішень, але і до тексту мотивувальних частин судових рішень як українських судів, так і самого ЄСПЛ.
27 квітня 2018 року перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури звернувся в Добропільський міськрайонний суд Донецької області з позовом про визнання договору обміну земельної ділянки недійсним.
Позов був обґрунтований тим, що в травні 2016 року між фізичною та юридичною особою був укладений договір обміну земельної ділянки на земельну ділянку. Відповідно до матеріалів справи, обидві земельні ділянки належали сторонам договору на праві власності і були зареєстровані в установленому законодавством порядку. Таким чином, зазначені особи передали у власність один одному свої земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами. Позивач просив визнати зазначений договір недійсним, оскільки договір був укладений в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних паїв, що суперечить вимогам п. 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України. Позивач посилався на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-464цс16, викладену в постанові від 12 жовтня 2016 року. Верховний Суд України в згаданій справі прийшов до висновку, що обміну підлягають тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай» і тільки в разі, передбаченому статтею 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв ) »№ 899-IV (далі Закон №899-IV).
У рішенні від 23 червня 2018 року Добропільський міськрайонний суд вказує, що фактичні правовідносини в справах, що розглядаються Верховним Судом України і самим Добропільський міськрайонний судом, різні. На противагу фактам у справі №6-464цс16, в справі, яка розглядається Добропільським міськрайонним судом, відбувся обмін розподілених між власниками певних земельних ділянок з наявністю кадастрових номерів, які зареєстровані за власниками відповідно до законодавства, тобто тих земельних ділянок, які можуть виступати об'єктом цивільних прав згідно з чинним цивільним законодавством.
Посилаючись на факти вище і практику ЄСПЛ, Добропільський міськрайонний суд відмовив першому заступнику керівника Костянтинівській місцевої прокуратури в задоволенні позову про визнання договору недійсним.
Апеляційна інстанція підтримала рішення першої інстанції. Донецький апеляційний суд аргументує свою позицію тим, що обмін відбувся сформованими земельними ділянками з наявними кадастровими номерами, а такі оспорювані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону 899-IV, який регулює обмін розподілених між власниками, визначених у натурі земельних ділянок, але ще не зареєстрованих відповідно до законодавства за власниками.
У рішенні апеляційного суду зазначається, що відповідачі обміняли земельні ділянки, зареєстровані відповідно до законодавства і які виступають об'єктом цивільних прав; процедура обміну вищезазначених земельних ділянок є законним правом сторін власників земельних ділянок і на підставі вільного волевиявлення може бути використано ними за взаємною згодою.
Говорячи про право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення, суди роблять акцент на необхідності чіткого і ясного визначення - чи є земельна ділянка, про обмін якої йде мова, об'єктом цивільного обороту. У разі, якщо така ділянка, будучи у власності, що не зареєстрована в установленому законодавством порядку і не має окремого кадастрового номера, не підлягає обміну за правилами цивільного законодавства без застосування норм Закону № 899-IV.
Що стосується Рішення ЄСПЛ по Справі «Зеленчук і Цицюра проти України» від 22 травня 2018 року, він дійсно може стати знаковим для України. ЄСПЛ при розгляді справи про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) прийшов до висновку, що держава-відповідач вийшла за межі своєї свободи розсуду в сфері обмежень прав громадян і не забезпечила справедливого балансу між загальним інтересом суспільства і майновими правами заявників.
У своєму рішенні ЄСПЛ звертає увагу, що земельна реформа в Україні стартувала в 2001 році з прийняттям Земельного кодексу та продовжується до цього дня. З 2004 року не менше 13 разів вносилися зміни щодо тривалості та обсягу первинної заборони на відчуження земельних ділянок. Спочатку мораторій встановлювався в зв'язку з необхідністю отримати додатковий час для формування земельного ринку з «адекватними» цінами і прийняття законодавства, необхідного для створення такого ринку. Станом на сьогодні нічого із зазначеного зроблено не було, а відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України, відчуження будь-яким способом більшості видів земель сільськогосподарського призначення, крім випадків успадкування, обміну та вилучення для громадського використання заборонено до вступу в силу Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення », але в будь-якому випадку до 01 січня 2019 року.
ЄСПЛ звертає увагу, що ні в одній з 32-х досліджених судом країн - членів Ради Європи, не існує загальної заборони на продаж або відчуження іншим способом земель сільськогосподарського призначення. Однак в різних країнах існують обмеження на такі дії. В Австрії потрібне отримання дозволу спеціального органу державної влади та гарантії того, що покупець буде обробляти придбану землю; в Норвегії для отримання такого дозволу типова умова про обов'язок покупця переїхати на цю землю і проживати на ній протягом п'яти років. У деяких країнах для покупки землі сільськогосподарського призначення потрібна освіта або досвід в сільському господарстві. У країнах колишніх республіках Радянського Союзу, в тому числі Азербайджані, Вірменії, Грузії, Республіці Молдова, існує заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення іноземним особам.
Беручи до уваги законність встановлення обмежень, загальний інтерес, законодавчу невизначеність, підстави, наведені для встановлення і продовження мораторію, і тягар, покладений на заявників, ЄСПЛ постановив, що мало порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Однак, не дивлячись на встановлене порушення, ЄСПЛ підкреслив, що справа «Зеленчук і Цицюра проти України» стосується загальної законодавчої оцінки ситуації, яка склалася щодо ринку земель сільськогосподарського призначення і не обмежується виключно заявниками.
Можна зробити висновок, що рішення українських судів від 23 червня 2018 року і від 10 жовтня 2018 р не створюють прецедент щодо скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Можливість обміну земельними ділянками прямо дозволена Перехідними положеннями Земельного кодексу України. У той же час, рішення ЄСПЛ від 22 травня 2018 р варто розглядати як вказівку на систематичну проблематику в сфері регулювання відчуження земель сільськогосподарського призначення, а не заклик до порушення встановленого законодавством мораторію.
Поділитись
Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .
Коментарі
0