Ізраїльські підказки для українських аграріїв

Сільське господарство не відіграє суттєвої ролі для економіки Ізраїлю. Частка АПК у загальній структурі ВВП країни зараз становить лише 2,6%, а площа оброблюваної ріллі складає лише 360 тис га. А кількість зайнятих у сільському господарстві складає взагалі 17 тисяч чоловік при 8,6 млн чоловік населення. Зрештою, якщо українці ведуть своє сільське господарство в умовах помірного континентального клімату, то ізраїльтяни в умовах субтропічного середземноморського. Попри такі суттєві відмінності ізраїльські аграрії можуть підказати своїм українським колегам деякі цікаві технологічні рішення. 

Машини витісняють людей та струшують плоди

Ми прихильники інтенсифікації агропромислового виробництва. Якщо в Китаї один аграрій годує п'ять чоловік, в Росії – 12, то в Ізраїлі – одразу 92 чоловік. Ми досягаємо росту продуктивності праці в АПК за рахунок автоматизації виробництва. Звісно, що тут без стимулів зі сторони держави не обійтись.

В Ізраїлі дуже мало населення живе у сільській місцевості, через що  не вистачає працівників у АПК. Тому фермери щороку мусять наймати іноземних працівників, бо своїх не вистачає. Втім, наймати можна лише в рамках суворо обмеженої квоти. Якщо фермер купував обладнання, що дозволяло автоматизувати процес обробітку грунту та збору врожаю, то у фермера «забирали» працівників в рамках квоти.

Вартісне обладнання собі може дозволити не кожен фермер, тому уряд запропонував покривати 40% таких затрат. Для фермерів вигідніше та дешевше було б і далі тримати іноземних найманих працівників. Але наші аграрії пішли на ризик і купували  обладнання навіть у кредит.

Йдеться, наприклад, про роботів для збору полуниці. Або ж про машини для «струшування» мигдалю чи яблук. Таку технологію ми підглянули у американців, які у 70-х роках презентували свою машину для «струшування» яблук. Ми адаптували таку машину до наших погодних умов, а от оптимальні амплітуду та частоту коливання дерев ми розраховували самостійно. На перших порах бувало таке, що машини-«струшувачі» просто виривали дерева з корінням.

Збір винограду у нас також відбувається за допомогою комбайнів. Одна така машина коштує 200 тисяч євро, але з іншої сторони вона окуповує себе за 3 роки та дозволяє замінити одразу 100 працівників. Цікаво, що свої виноградозбиральні комбайни ми копіювали із радянських зразків, що працювали у Молдові.

Дерева у тунелях та на підвісках

У 2015 році ми зібрали 2,2 мільйона тон овочів та фруктів на 701 мільйон доларів. Така продукція вирощується на 45 тис. га «відкритого грунту», і 16 тис. га – у теплицях або ж просто під накриттям.

Деякі культури ми можемо вирощувати лише на «закритому грунті» через несприятливі погодні умови. Для розуміння: через Ізраїль одразу проходить 7 з 11 кліматичних зон. Є такі місця, де одночасно одну руку можна обпікти на сонці, а другу водночас замочить дощ. Втім, щороку у нас випадає не більше 500 мм осадів.

Тому тут вкрай необхідна взаємодія фермера та консультанта Мінсільгоспу, який може підказати кращі рішення для вирощування овочів, або фруктів. Наприклад, полуницю ми раніше вирощували виключно на «відкритому грунті», але її масово вражав грибок. Ми намагались побороти його за допомогою отрут, але після цього плоди не можна було вживати взагалі. Так ми перейшли на вирощування полуниці у так званих «тунелях» - до посадок полуниці проводимо системи крапельного зрошення, і це все під поліетиленовим покриттям. Так ми можемо створити температуру для посівів нижчу від тої, що на вулиці.

Під поліетиленовим покриттям ми вирощуємо також дині, огірки та томати. У цьому випадку це потрібно, аби пустельне сонце не спалило посадки. При цьому томати ми вирощуємо взагалі на мінеральній ваті, яка просочена субстратом з добрив. А от для запилювання посадок овочів ми використовуємо джмелів. Так, ми спеціально розміщуємо джмелів у теплицях, з розрахунку 4 вулики на 2 тисячі квадратних метрів. Звісно, ми експериментували і з штучним заплідненням, але джмелі виявились ефективнішими.

На «закритому грунті» ми маємо у чотири рази вищу врожайність, ніж на «відкритому грунті». І так ми можемо робити селективний збір томатів раз у два-три тижні, огірків – раз на тиждень. Збираємо ми огірків 250-300 тон з одного гектару.

Уже декілька років ми експериментуємо із «підвісним» вирощуванням бананів та полуниць. Тобто коренева система рослин лишається в грунті, але їхні стебла підв’язані до достатньо високих стовбів, тому плоди дозрівають уже на висоті близько двох метрів від грунту. Це робиться для того, аби дати плодам оптимальну температуру повітря для дозрівання. Висота «підвішування» плодів може коливатись залежно від температури повітря.

Звісно, що висота «підвішування» розраховується не «на колінці» , а за допомогою приладу «фітомонітор».  Якщо прилад показує, що за добу стебло рослини не виросло навіть на мікрон, це означає потрібно змінювати висоту «підвішування» або ж обсяг поливу рослин.

Душ для корів

Непрості погодні умови Ізраїлю створюють проблеми і для нашого тваринництва. Згідно з державними нормативами, фермер має виробляти однаковий обсяг молока протягом усього року. Звісно, що влітку надої корів суттєво падають через спеку. Але це мало хвилює інспекторів з Мінсільгоспу, які штрафують фермерів за порушення нормативів.

Який вихід ми знайшли з такої ситуації? Зрозуміло, що треба було знайти спосіб «охолоджувати» корів. Але ставити кондиціонери в корівники вийшло б дуже дорого. Тоді ми вирішили поставити розбризкувачі води в корівниках. Втім, корови втікали від розбрискувачів. Тоді ми поставили «душові кабінки» для корів поряд з годівницями, і це дало свій результат. Корови перестали тікати від «душу», і так вдалося досягти зниження температури в корівниках одразу на 2 градуси, а фермерам – тримати норматив здачі молока на належному рівні.