Доля земельної ділянки, переданої в постійне користування для ведення ФГ, після смерті засновника

Старший юрист TOTUM LF

Діюче законодавство не врегульовує питання правового майбутнього земель, які надавалися у користування фермерам, у випадку смерті останніх. Ці землі можуть бути просто втрачені господарством.  

У Законі України № 552-ІХ, прийнятому 31 березня 2020 року (далі - Закон) народні депутати надали право викупу громадянам земельних ділянок державної та комунальної власності, переданих їм в постійне користування або на праві довічного успадкованого володіння для ведення селянського (фермерського) господарства.

Проте, згаданий Закон жодним чином не врегульовує питання правового майбутнього земельних ділянок, які надавалися на праві постійного користування, після смерті засновників фермерського господарства. А даремно.

Можливість збереження права постійного користування на земельні ділянки для ведення фермерського господарства особливо гостро стоїть на тлі запровадження вільного обігу земель сільгосппризначення з 01 липня 2021 року.

Положення чинного законодавства не врегульовують питання про долю такого правового титулу, зокрема, його спадкування, що потенційно може призвести до втрати фермерським господарством такої землі, а відтак і діяльності самої юридичної особи.

Такий законодавчий вакуум та невизначеність призвели до того, що правовідносини пов’язані із правом постійного користування вирішуються у судовому порядку.

Станом на сьогодні домінуючою в судовій практиці є позиція, що право постійного користування земельною ділянкою не може бути успадкованим після смерті засновника фермерського господарства та не входить у спадкову масу.

Проте можливим переломним моментом у вирішенні спорів щодо права постійного користування на користь спадкоємців є висновок Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) (справа № 14−487цс19), відповідно до якого право довічного успадкованого володіння підлягає успадкуванню.

Згодом, Касаційний цивільний суд у складі ВС застосував позицію ВП ВС за аналогією, дійшовши до висновку, що право постійного користування земельною ділянкою так само відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані (справа № 188/1124/15-ц).

Однак, остаточну правову позицію очікуємо від ВП ВС. Зокрема, на розгляді перебуває справа № 179/1043/16-ц про визнання права на спадкове майно, у тому числі, і право постійного користування земельною ділянкою.

Також, одним із можливих альтернативних способів збереження за спадкоємцями засновників фермерських господарств права постійного користування ВП ВС допускає визнання такого права за фермерським господарством як юридичною особою. Суд приходить до висновку, що саме фермерське господарство, а не його засновник, на ім'я якого виданий державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, може ставити вимоги про порушення його прав як землекористувача, оскільки, у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна орендаря і обов’язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Станом на червень 2020 року, на розгляді Великої Палати ВС знаходиться справа № 922/989/18 про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства після смерті засновника такого господарства, якому видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою.

Якщо ВП ВС підтвердить раніше сформовану позицію, фермерське господарство матиме чіткий алгоритм збереження за собою земельної ділянки.

Водночас, вбачається, що механізм переходу земель від засновників до фермерського господарства доцільно врегулювати через взаємообмін інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП), шляхом здійснення однієї реєстраційної дії за заявницьким принципом.

Замість висновків

Фермерські господарства з нетерпінням очікують прийняття ВП ВС остаточних рішень щодо юридичного майбутнього права постійного користування земельними ділянками після смерті фізичної особи — засновника ФГ, якому ця земельна ділянка передавалась. Адже саме від висновків, викладених у постановах Великої Палати, залежатиме можливість збереження спадкоємцями права постійного користування земельними ділянками, хоч і в судовому порядку.

У будь-якому випадку, Верховний Суд повинен виходити з інтересів фермерських господарств та спадкоємців їх засновників з метою забезпечення стабільної діяльності та розвитку таких суб'єктів господарювання.

Держава, в особі законодавчої гілки влади, не повинна триматись осторонь цієї проблеми, а навпаки, зобов’язана брати активну участь у врегулюванні таких правовідносин.

Цього року вперше на державному рівні фермери України відзначили своє професійне свято відповідно до указу Президента «Про відзначення 19 червня Дня фермера». Так, саме в цей день у 2003 році було прийнято Закон України «Про фермерське господарство».

Символічним був би подарунок до вказаної дати — закріплення на законодавчому рівні можливості спадкування права постійного користування; внесення змін до статті 92 Земельного кодексу України в частині розширення суб'єктного складу права постійного користування фермерським господарством, спадкоємцями фізичної особи, якій земельна ділянка передавалася на праві постійного користування, правонаступники юридичних осіб, яким земельні ділянки передавалася на праві постійного користування.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама
Реклама