Бідна селекція: де взяти гроші на науку?

Щороку Україна потребує 2000 тонн добазового, 499 тисяч тонн базового і 2,5 млн тонн сертифікованого насіння. Зерново-колосових культур цілком вистачає, їх насіння ми можемо навіть експортувати. Основний виробник вітчизняного насіння – це Академія аграрних наук - 60% усього продукту української селекції. Решта установ навіть не наближаються до цього показника. В порівнянні з 2014 роком, виробництво знизилось на 36%. Але навіть таке падіння не створило дефіциту, ми зараз продаємо менше насіння, ніж виробляємо.

Основні показники насінництва України у 2018 році

Потенційна вартість насіння - приблизно $2 млрд, або 52,8 млрд гривень;
Обіг насіння в Україні - близько $1 млрд;
Обсяг виробництва насіння - 2500-3000 млн тонн;
Суб’єкти насінництва – 596 шт.;
Насіннєві заводи – 47 шт.;
Кількість сортів та гібридів – 8871 шт. (без ліній);
Первинне насінництво (ведення) – 4069 шт.;
Експорт – $11 млн;
Імпорт – $484 млн;
Сплачено роялті – 80-100 млн грн;
Потенційна вартість роялті – 4 млрд грн.

Але в Україні не вистачає насіння кукурудзи, соняшнику і зернобобових. Причиною є певне падіння імпорту, яке спостерігалось з 2014 року. Наразі імпорт насіння кукурудзи є дещо меншим від показників 2013-14 років, а от імпорт посівного матеріалу соняшнику зріс в порівнянні з тим періодом у два рази. Ціни з 2014 року знизились приблизно на 20%, але вони все одно досить високі. Так, раніше вартість насіння соняшнику складала $11500 за тонну, тоді як зараз вона становить $8600 за тонну. Ціна кукурудзи у довоєнний період складала $5300, а зараз - $4000 за тонну.

Вирішити питання нестачі якісного насіння можна було б за рахунок власної селекції, але на це потрібні великі кошти. У інших країнах селекція ведеться за рахунок сплати роялті, тоді як в Україні воно майже не сплачується. Щорічні платежі складають лише 80-100 мільйонів гривень - це 4-5% від того, що мають отримувати селекціонери. Загальний розмір сплати роялті має становити 4 мільярди гривень, які б пішли на розвиток селекційної галузі та виведення нових сортів та гібридів. Тому, якщо не платяться ліцензійні вигоди, то потрібно переходити на селекційні платежі, які могли б забезпечити селекціонерам близько 1 мільярда гривень. Для цього в Україні потрібно розробити чіткий та прозорий механізм отримання ліцензійних платежів на основі реального відображення використання і вартості насіння та садивного матеріалу. Необхідно налагодити використання селекційних платежів при використанні насіння для власних потреб.

Окрім того, наповнити бюджет селекціонерів можна за рахунок запровадження обов'язкових платежів для сільгоспвиробників та власників земель сільськогосподарського призначення що мають загальну площу більше 25 гектарів. Вдосконалити правові аспекти сплати роялті, враховуючи передовий досвід країн Європейського Союзу. Підвищити роль професійних громадських організацій України в частині реєстрації ліцензійних угод на сплату роялті. Та розробити комплексну державну програму розвитку вітчизняної селекції та насінництва.

Також необхідно збільшити рівень використання сертифікованого насіння, який в Україні є дуже низьким і становить лише 5%. Тоді як у світі існують країни, у яких цей показник сягає 90%, наприклад Данія, Нідерланди, Швеція чи Мексика. Ми ж ближче знаходимось до таких країн як Австралія – 10%, Литва – 10% та Польща – 15%.

Ще одним шляхом отримання коштів є експорт, але його об’єми не надто високі. Наразі ми поставляємо власне насіння до Білорусі, Молдови та Казахстану. Загальна сума експорту складає усього $11 мільйонів. Найбільше ми постачаємо насіння пшениці та кукурудзи. Загалом - це дуже невеликі об’єми порівняно з імпортом, який складає $484 мільйони. До початку бойових дій на Сході України і анексії Криму він був ще вищий і сягав приблизно $550, але потім різко впав і лише зараз відновлюється. Звісно, аби збільшувати експорт, – потрібно виходити на нові ринки, але Європа нас до себе не особливо хоче пускати, тим паче з високоінтелектуальним продуктом.