Забагато олії: чи знайде Україна покупців на більший обсяг переробленої сої та ріпаку

Заводи із переробки рапсу та сої працюють лише на 20% потужності, заявляють в асоціації «Укроліяпром».  В установі кажуть, що українські заводи щороку можуть переробити 4 млн тон сої в рік, рапсу – 2 млн тон в рік. Але підприємствам не вистачає сировини на переробку, яку «забирає» експорт. У 2017 році з України експортували 2,9 млн тон сої на 1,05 млрд дол. та 2,1 млн тон ріпаку на 0,9 млрд дол, додають у ДФС.

Цією мотивацією керувались і нардепи, які запропонували відмовитись від нарахування експортного ПДВ на сою з 1 вересня 2018 року та на ріпак з 1 січня 2020 року. Але ці норми, говорить заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов, спрацюють двояко: так, переробники отримають дешеву сировину, адже ціна закупівель скоротиться на це ПДВ відповідно. Але через те, що прибуток фермерів від сої та ріпаку стане меншим на 10-16 млрд грн, вони стануть менше сіяти олійних культур, тож заводам ще більш не вистачатиме сировини.

Читайте також: Кому вигідне скасування експортного ПДВ на олійні? Факти та цифри

«Переробники лукавлять, коли кажуть про 20% завантаженості, бо потужності заводів розраховуються на пікові навантаження, а не робочі», - каже економіст Продовольчої організації ООН Андрій Ярмак. На його думку, кращим рішенням було б збільшити кількість переробників сої та ріпаку в Україні, зокрема, за рахунок іноземних інвесторів. Вони б створили конкуренцію за ресурс на переробку, через що вартість сої та ріпаку на внутрішньому ринку стала б вища від світової. Це б стимулювало аграріїв розширити посіви під ріпаком та соєю. Для цього треба спростити умови бізнесу, наприклад підключення до електромереж чи сплату податків, а не вдаватись до обмежуючих заходів, як скасування експортного ПДВ,  вважає Ярмак. Але навіть якщо переробка сої та ріпаку в Україні справді збільшиться, покупців такої продукції буде складно знайти і на внутрішньому, і на зовнішньому ринку, каже експерт УКАБ Ольга Харабара.

Світ на бобах

За словами Харабари, основними продуктами переробки сої є шрот та олія. Обсяг світового виробництва та торгівлі таких продуктів падає. Якщо у 2013/2014 маркетингових роках виробили  200,4 млн т соєвої олії, то до 2016/2017 МР - 188,5 млн т.

У 2016/17 МР світова торгівля соєвою олією була лише 11,3 млн тон, соєвим шротом – 64 млн тон. Аргентина, Бразилія та США продали світові 70% соєвої олії та 86% шроту, Україна – змогла лише 1,5% або 164 тис т олії, 0,4% або 400 тис тон шроту. 

Водночас, як каже Харабара, у світі росте попит саме на соєві боби. Про це, зокрема, свідчить ріст вирощування соєвих бобів у світі із 282,7 млн т до 351,3 млн т за останні 4 роки. Також – ріст експорту сої з України: якщо у 2013/2014 МР такий показник був 1,2 млн тон, то у 2016/2017 МР – вже  2,9 млн т. 

При цьому 2016/2017 МР обсяг світової торгівлі соєвими бобами досяг 147,2 млн т. Основними покупцями були ЄС, Китай, Мексика, Японія, Єгипет та Туреччина. У 2026/2027 МР такий показник досягне 180 млн тон, як це прогнозує USDA, каже Харабара. «Якщо зважати на прогнози USDA, продавати саме соєві бобі є набагато перспективніше, аніж нарощувати переробку соєвої олії в Україні», - наголошує експерт.  

Читайте також: Україна аграрна: що штовхає ціни на зернові та олійні

На думку Харабари, Україні вдалось завоювати статус надійного постачальника сої для світової сої. Але вітчизняна соя на світовому ринку знаходиться в низькому ціновому сегменті, коментував в інтерв’ю Agravery.com президент Асоціації «Donau Soja» Матіас Крьон. За його словами, «в Україні замало продовольчої сої гарних кондицій», тому потрібні «якісні зміни» в крупності зерна та вмісту протеїну. Хоча, на думку Крьона, українські аграрії можуть покрити світовий дефіцит у 50-100 тис. т органічної сої. Такий продукт, вирощений в ЄС коштує $800 за тонну, а китайської – $600 за тонну.

Непотрібний шрот

Не поглине збільшений обсяг соєвих та ріпакових продуктів й внутрішній ринок. Аналітик компанії «Фенікс-Агро» Валерія Пекін каже, що у  2016/2017 МР Україна спожила 350 тис т соєвого шроту та 116 тис ріпакового шроту. Основним споживачем було тваринництво. В консультаційному центрі Асоціації виробників молока пояснюють, що такі шроти використовують для годівлі дійного поголів’я на промислових підприємствах.  На день для однієї корови в середньому потрібно 2 кг ріпакового шроту та 2,5 кг соєвого шроту. За даними аналітика АВМ Яни Музиченко, у 2017 році поголів’я дійних корів упало на 3,7% або до 466,8 тис. голів. За прогнозами Музиченко, у 2018 році тваринникам лише вдасться скоротити темпи падіння поголів’я дійних корів до 2,5% на рік. Відтак, тваринництво лише скорочуватиме споживання соєвого та ріпакового шротів.

Природній ріст обсягів переробки соєвих бобів в короткостроковій перспективі мав би кращий ефект, адже Україна повільно освоювала нові для нас ринки і паралельно активно працювала над ростом галузі тваринництва.  Натомість ухваленими змінами до Податкового кодексу України, депутати поставили тваринників у ще складніші умови існування — фермери скоротять посівні площі сої, якщо рентабельність її виробництва зменшиться, а це, в свою чергу, призведе до падіння виробництва соєвого шроту та росту його вартості.

Ольга Харабара додає, що у 2017 році на внутрішній ринок було продано лише 8 тис тон соєвої олії з 174 тис т вироблених в Україні. «Перспектив росту ринку соєвої олії в Україні вкрай мало, адже в нас немає культури споживання даного продукту і очікувати його зростання в короткостроковій перспективі не доводиться ні в харчових, ні в промислових цілях», - нарікає експерт.

У відповідь на запит Agravery.com у департаменті продовольства Мінагрополітики сказали, що не мають ніякої статистики по обсягам споживання в Україні харчових продуктів, перероблених із сої. Такої статистики не ведуть і торгівельні мережі, говорить генеральний директор Асоціації постачальників торгівельних мереж Олексій Дорошенко. В Україні за будь-яких умов не стануть споживати більше продуктів, перероблених із сої, вважає Андрій Ярмак. За його словами, такі продукти споживають лише в країнах Азії. В тому регіоні тваринництво розвинуте слабко, тому тамтешні жителі потребують замінників м’яса та молока як джерела протеїну. Україна має достатньо розвинуте виробництво м’яса та молока, тому навряд чи українці потребуватимуть сої як джерела протеїну. 

Читайте також:  Овочі за стандартом: що зробити з теплицею, аби торгувати з Європою

Пальне насіння

Українські переробники купили лише 0,1 млн тон із 2,2 млн тон насіння ріпаку врожаю 2017 року. Крім шроту, переробляти його можна на біодизель. Але в нашій країні взагалі відсутній попит на нього, нарікає голова Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха. За його словами, поки що український ріпак цікавить лише виробників біодизелю в ЄС, які придбали більшу частину з 2,1 млн тон експортованого у 2017 році ріпаку. При цьому, у 2017 році в ЄС виробили 1,4 млн тон біодизелю з ріпаку, в Україні – лише 8,4 тис. т. біоетанолу на заводах «Укрспирту».

На думку Гелетухи, простимулювати попит на біодизель в Україні могла б норма про обов’язкове додавання такого компоненту в звичайне паливо. Щоправда, експерт поки не береться прогнозувати, як виросте при цьому попит в Україні на біодизель.

В листопаді 2017 року у ВР зареєстрували законопроект №7348 "Про розвиток сфери виробництва рідкого палива з біомаси та впровадження критеріїв сталості рідкого палива з біомаси та біогазу, призначеного для використання в галузі транспорту". За нормами цього документу, в кожній тоні «звичайного» дизеля має бути не менше 3% біодизеля з 1 січня 2019 року, не менше 5% - з 1 січня 2020 року. За невиконання такої норми виробників дизпалива пропонують штрафувати на 1700 грн. Законопроект вже пройшов обговорення в паливному комітеті парламенту.

Подібний закон ВР уже приймала у 2012 році. За його нормами, з 1 січня 2014 року до звичайного палива мали додавати не менш 5% біопалива, з 1 січня 2016 року  - не менше 7%. Але на практиці такий закон не запрацював, тому у 2015 році парламент скасував дію такого документу. 

Читайте також: Знижка 25%: за куплену у яких виробників техніку держава повертає кошти - інфографіка