Витримати удар або чому мітингують аграрії?

Все почалося всередині минулого року з бажання уряду залатати власні промахи в економічній політиці коштом аграріїв, а якщо бути більш точними, то власною недолугою податковою політикою уряд планомірно знищує єдину галузь, яка до недавнього часу демонструвала позитивну динаміку розвитку, і яка забезпечує біля 30 % експорту країни та є лідером по надходженню валюти в економіку. Говорячи мовою аграріїв податкову політику уряду можна описати як дії невмілого господаря, який заради м’яса вирішив зарізати дійну корову, не подумавши перед цим, що м’яса вистачить на кілька днів чи тижнів, а годувати сім’ю молоком вона буде багато років.

Зазначимо, що це вже сьома всеукраїнська акція протесту аграріїв за неповний рік. В минулому році аграрії провели шість загальнонаціональних страйків з багатотисячними пікетами Верховної Ради та Кабміну та частковим перекриттям доріг. Завдяки цим заходам, сільгоспвиробникам вдалося добитися відтермінування зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2017 року, залишити спрощену систему оподаткування та частково зберегти спецрежим оподаткування.

Однак, 24 грудня 2015 року парламент правдами й неправдами все ж таки прийняв Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким передбачено запровадження двох реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зміну спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, а також його повну відміну з 1 січня 2017 року.

Внаслідок зазначених змін у 2017 році значно зростуть ціни на сільськогосподарські товари і продукти харчування, що виробляються для потреб внутрішнього ринку, та знизяться доходи аграріїв, державна підтримка яких і зараз залишається на вкрай низькому рівні. Тобто з одного боку аграрії будуть змушені підняти ціни на свою продукцію, а з іншого боку для них значно зросте вартість сировини, що використовується у сільськогосподарському виробництві. Такі тенденції матимуть негативні наслідки для економіки держави в цілому.

Відтак стає зрозуміло, що боротьба за збереження аграрної галузі все ще триває. З метою зменшення фіскального навантаження на сільгоспвиробників, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, виведення значної частини економіки з тіні, що призведе до збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів аграрні асоціації підготували законопроект, який 4 лютого цього року зареєстрували у Верховній Раді під номером 3851-1. В законопроекті представлено консолідоване бачення аграрної спільноти щодо оподаткування аграрної галузі на 2016 рік.

Автори законопроекту виступають за:  запровадження єдиного публічного Реєстру заяв на бюджетне відшкодування; запровадження обов'язку відшкодування ПДВ виключно в порядку черговості надходження заяв; відновлення до 1 січня 2018 року дії спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість; незастосування до суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість фінансових санкцій за допущення у період з 1 січня 2016 року до набрання чинності цим Законом помилок у податкових деклараціях, в яких відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування; заборону скасування контролюючим органом сум податкового кредиту за формальними ознаками.

Вже на сьогоднішній день законопроект 3851-1 своїми підписами підтримали 40 народних депутатів, які розуміють проблеми аграрної галузі,  а 16 березня в день розгляду документу народними депутатами в Комітеті з питань податкової та митної політики під стіни парламенту прийдуть тисячі аграріїв.

Профільне Міністерство аграрної політики та продовольства України в ситуації, що склалася мало чим допомагає, і це ще одна проблема, загальна для всіх аграріїв. Кабмін і Нацбанк, посилаючись на поганий стан справ в економіці, намагаються максимально експлуатувати аграрний сектор, відмовляючись розуміти, що тим самим рубають гілку, на якій сидять. Напевно, зараз, як ніколи необхідно змінити ставлення до аграрного сектору з боку влади, так і всього суспільства. Аграрії при всьому бажанні не можуть більше тягнути на собі вирішення фінансово-економічних проблем всієї країни. Не можуть, оскільки їх запас міцності вже майже вичерпано.