ВАРті новини: Поправки до законопроєкту №2194 подано до парламенту

Agravery.com та Всеукраїнська Аграрна Рада (ВАР) проводять спільний проект, який має на меті висвітлювати найактуальніші проблеми для аграріїв в умовах сьогодення.

Законопроєкт серед іншого передбачає передачу земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів у комунальну власність громад. 

Вони спрямовані на унеможливлення набуття земель с/г призначення у власність іноземними громадянами та приватизації земель заповідників і земель історико-культурного значення.

Зокрема, пропонується:

Правка 1:  частину 5 статті 22 Земельного кодексу України викласти у такій редакції: «Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу».

Статтею 130 Земельного кодексу передбачається, що купувати землю зможуть лише юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, учасниками яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади та держава. Іноземцям та іноземним юридичним компаніям заборонено купувати землі с/г призначення доки інше не буде вирішено на референдумі.

Правка 2: Повернути до Статті 82. «Право власності на землю юридичних осіб» Земельного Кодексу частину 2. «Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року» .

А також додати частину 3: «У разі зміни цільового призначення земельної ділянки несільськогосподарського призначення з віднесенням такої  земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, власником якої є особа, яка відповідно до положень цього Кодексу не може набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом одного року».

Таким чином, усувається навіть примарна можливість набувати у власність сільськогосподарські землі через «схему» зміни їх цільового призначення спочатку на несільськогосподарські, а потім, після їх скуповування, знову на сільськогосподарські.

Правка 3: Повернути слово «України» до частини 1 статті 33 та до частини 1 статті 131 Земельного кодексу України. Опоненти впевнені, що через його відсутність створюється «шпаринка» щодо набуття земель у власність іноземними громадянами. Таким чином, дані статті викласти у наступній редакції:

Частина 1 статті 33 «Земельні ділянки особистих селянських господарств»:

1. Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.»

Частина 1 статті 131 «Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод»:

«Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.»

Правка 4: Задля уникнення ризиків приватизації земель заповідників і земель історико-культурного значення, фахівці ВАР та USAID пропонують частину 2 статті 150 не вилучати, а викласти у такій редакції:

«Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України»

При цьому, враховуючи що Верховна Рада практично не розглядає дані питання, їх розгляд доцільно доручити Кабінету Міністрів як постійно діючому органу виконавчої влади, сформованому Верховною Радою України, а ось берегти від поверненню державі та громадам земель УААН, використання яких тісно пов’язане не стільки з наукою, скільки з корупцією, не варто.