Україна продовжує експортувати ВРХ в рекордних обсягах

Про це повідомив аналітик сільськогосподарських ринків та національний консультант ФАО Андрій Панкратов на своїй сторінці у Facebook.

За його словами, якщо порівняти кількість тварин, які експортуються, з кількістю тих, що йдуть на забій безпосередньо всередині країни, то по свинях це відношення буде становити в цьому році близько 0,4%, а по ВРХ ― 3,4% і це вже відчутно.

«Якщо перерахувати експорт худоби в еквівалент м’яса, то з урахуванням субпродуктів в поточному році такий еквівалентний експорт може перевищити 14 тис. тонн. Наш прогноз експорту безпосередньо яловичини на цей рік складає 52 тис. тонн (у забійній вазі). Тобто експорт "м’яса" у живому вигляді становить 21% від його сукупного з яловичиною експорту. В 2016 році ця частка була на рівні 18%, в 2014-2015 роках ― 13%. Тобто с повним правом можна казати, що триває заміщення експорту яловичини експортом живої ВРХ», ― зазначив Панкратов.

«Яловичина, як ми знаємо, йшла переважно в Росію до 2016 року. Цей напрямок забирав 60-90% всього експорту цього м’яса з України. В 2016 році ситуація змінилася, але не сильно: Росія зникла зі списку отримувачів нашої яловичини натомість в лідери вийшла Білорусь, яка сама завжди була великим постачальником цього м’яса в Росію і завдяки нам помітно збільшила поставки саме до цієї країни. Тобто виявляється, що диверсифікація нашого експорту яловичини після російського ембарго йде доволі мляво. Так, в цьому році в першій десятці покупців української яловичини окрім країн СНД вже з’явилися Ірак, В’єтнам, Єгипет і Гонконг, але їх сукупна частка поки що ледве перевищує 10%. Лідери ж ті самі ― Білорусь (Росія), Азербайджан, Казахстан», ― додав він.

В той же час, за словами експерта, експорт живої ВРХ, наприклад, в Єгипет розпочався ще в 2014 році, в 2016 році додався Ліван, були поставки в Лівію, Ірак, Сирію. В поточному році найбільші поставки йшли окрім Азербайджану, в Лівію, Йорданію, Єгипет, Ірак, а в цілому частка не-СНД країн була значно більшою (майже 60%) ніж у випадку з яловичиною.

«Отже географічна диверсифікація у експортерів живої худоби пішла значно краще, ніж у експортерів яловичини. Воно зрозуміло, першим не треба вирішувати проблему халяльного забою (це важливо, оскільки більшість імпортерів ― ісламські країни), їм, напевно, десь було простіше з отриманням дозволів і сертифікатів. Будемо сподіватись, що справа тут не в меншій вмотивованості м’ясокомбінатів і вирішення дозвільних питань дозволить Україні нарощувати все ж таки експорт яловичини, а не ВРХ», ― наголосив Панкратов.