Точне землеробство: що та навіщо треба передбачити

Існує тренд, в якому точне землеробство розширює свої можливості у сторону агрономії. Цей тренд задали великі агрохолдинги і три роки тому сектор почав розвертатись у цьому напрямку. На сьогоднішній день це здобуло масовий характер і аграрії під точним землеробством мають на увазі не лише автопілот, а геоінформаційну систему - систему різних типів карт, та їх нашарування і аналіз.

Завдяки цим картам сільгоспвиробник може зрозуміти, які були допущені помилки при роботі, та не допустити їх у майбутньому. Спочатку таке програмне забезпечення заходило до нас з-за кордону, але воно не зовсім підходило під наші умови, оскільки не враховувало методів землеробства та особливостей законодавства. В Європі переважає невеликий фермер, у якого малий банк землі, тоді як у нас ці технології використовують переважно агрохолдинги та господарства із 2-3 тисячами гектарів та більше. Чим крупніше господарство, тим раніше воно переходить до використання точного землеробства у сучасному розумінні.

Враховуючи особливості українського агробізнесу, нашим ІТ-сектором були розроблені власні системи точного землеробства. Таких продуктів дуже багато, їх десятки, вони мають різний функціонал та різну простоту чи складність у використанні. Ці рішення дають можливість оптимізувати процеси діяльності господарства. До цього у нас ведення сільського господарства було побудоване на папері. Були люди, які записували усю інформацію про поля, обробки, внесення добрив і це мало певні негативні нюанси. Щось не встигли записати, щось забули, потім придумали і записали щось інше. Тобто статистика не завжди відповідала реаліям. Такі звіти могли загубитись. Були такі ситуації, коли в господарстві десять років працював агроном, а потім він звільнився і усі записи зникли, тому господарство мало починати усе з нуля. У них немає жодної інформації про свої поля та жодної статистики, а, відповідно, господарство не може ефективно приймати певні рішення у своїй господарській діяльності. Їм дуже важливо розуміти, як реагує певна культура на певні фактори у визначених ґрунтово-кліматичних умовах, але через відсутність записів вони цього не можуть зробити. Тому це господарство приймає свої рішення навмання.

Культура бізнесу в Україні росте і люди розуміють, що яке точне землеробство не вводь, скільки автопілотів не став, якщо в тебе немає системи електронного обліку, то ти не володієш ситуацією в своєму господарстві. Аграрії це зрозуміли і бажають бачити цю статистику у якомога коротші строки. Наприклад, виконується якась операція трактором на полі, інформація з бортового комп’ютера передається на комп’ютер в офіс, де показані усі дані про технологічну операцію, яку він виконує. І диспетчер має змогу оперативно відслідковувати хід виконання робіт і у разі виявлення якихось помилок оперативно їх виправити, якщо можна. Наприклад, сівалка на певній ділянці поля перестала сіяти. Отримав цю інформацію, оператор може скорегувати роботу, аби механізатор засіяв повторно. Оператор відслідковує, чи їде трактор, яка швидкість руху, яка норма висіву і т.д. І може контролювати усе, не виходячи з кабінету. Тому що правильно поставлена задача агрономом ще не означає її точне виконання, а агроном не завжди може слідкувати за кожним процесом, який відбувається одночасно на декількох полях. Тоді як системи телеметрії дають можливість проконтролювати усі операції, що виконуються в полі, проаналізувати їх та накопичити статистику. Потім до цієї інформації можна буде повернутись під час збирання і проаналізувати вплив певних недоліків на врожайність. Наразі комбайни обладнані спеціальними датчиками, які здатні створювати карту врожайності на полі. І проаналізувавши агрохімічну карту поля, карту обробітку ґрунту, внесення добрив, карту сходів та обприскування і порівнявши їх із картою врожайності, агроном може зробити висновок про те, як працювати в наступному сезоні. Саме з цього починається точне землеробство.

Ще одним елементом точного землеробства є комплексне агрохімічне обстеження ґрунтів. І ми лише підходимо до цього. І якщо говорити в цілому про обстеження ґрунтів, то це було ще при Радянському Союзі, але якість та точність залишала бажати кращого. Зараз усе це робиться значно краще та якісніше. Технології дозволили зменшити людський фактор, окрім того збільшилась кількість проб з одного поля. Якщо раніше відбиралась одна-дві проби на поле і робився якийсь загальний аналіз, то тепер усі хочуть вносити добрива диференційовано і це спонукає аграрія збільшувати кількість проб. І це доцільно робити, оскільки в середньому по полю може бути врожайність кукурудзи на рівні 12 тонн, але на певних ділянках вона буде складати 9 тонн, а в інших 15. Провівши аналіз ґрунту, сільгоспвиробник може побачити, що у тій ділянці не вистачає лише одного елементу, який лімітує врожайність, і його внесення дозволить значно збільшити врожайність саме у цій ділянці.

В тренді трьохгектарна сітка, саме такою користуються в Європі і використання такої сітки може називатись точним землеробством. Але для українських сільгоспвиробників це доволі дорого, тому вони найчастіше користуються 10-15-ти гектарною сіткою. Проте навіть такий аналіз дає суттєві результати в порівнянні з тим, коли не робиться жодного. Наприклад ми вносимо завелику норму добрив і через це підвищуємо кислотність ґрунту, що не лише не збільшує врожайність, а навіть пригнічує культуру. Іноді буває так, що провівши аналіз ґрунт, сільгоспвиробник розуміє, що лімітуючим фактором був не азот, калій чи фосфор, на внесення яких він робив ставку, а наприклад цинк чи сірка і через це він недоотримував врожай. Додавши цей елемент в технологічну карту, ми бачимо, що картина по полю кардинально змінюється. Господарство задоволене, усі хлопають в долоні та сварять агронома, бо агроном завжди винен.