Terra incognita: кому належатиме українська земля після реформи?

Після позачергового засідання комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, під час якого депутати схвалили законопроект №2178-10 про відкриття ринку землі, аграрний сектор застиг в очікуванні. 

З одного боку є слова президента, який під час прес-марафону запевнив, що почув аграріїв і влада не буде заходити за окреслені "червоні лінії". З іншої сторони - схвалений законопроект, який ці "червоні лінії" переходить у багатьох питаннях. 
Отож, чого бояться аграрії? 17% ВВП країни і 40% валютних надходжень забезпечує аграрний бізнес. З податків аграріїв формуються бюджети громад, кошти вкладаються у соціальну культурну, сферу, дороги. Але один важливий нюанс: мова іде, здебільшого, про кошти малого та середнього бізнесу. 

Маємо цікаву статистику Паланківської ОТГ Уманського району Черкаської області щодо надходжень до бюджету та зайнятості на селі. Так, за 2018 рік агрохолдинги у цій ОТГ сплатили 910 грн з 1 га землі, сільгоспвиробники - 2640 грн/га, приватні підприємці - 1450 грн/га, фермерські господарства - 1473 грн/га, одноосібники - 544 грн/га. 

Кількість зайнятих осіб у цих підприємствах (із розрахунку на 100 га) склала: в агроходингах - 0 осіб, у сільгоспвиробників - 9,6 осіб, у приватних підприємствах - 0,7 особи, у фермерських господарствах – 5 осіб, в одноосібників - 0 осіб. 

Що ж до допомоги селу то, питома вага в загальному обсязі склала від агрохолдингів - 0,6%, від сільгоспвиробників - 96,6%, від приватних підприємців - 1,8%.  

Навіть із даних однієї громади чітко видно, хто забезпечує село роботою та матеріальною допомогою, – це середній аграрний бізнес, який в Україні обробляє 60% сільськогосподарської землі і становить основу аграрної сфери країни. Це господарства, які орендують в середньому 2-3 тисячі га землі. Їх власники, як правило, самі родом з тієї місцевості, де працюють, і живуть там же. Саме вони несуть оте соціальне навантаження у селі: допомагають у ремонтах ФАПів, шкіл, дитячих садочків; придбанні техніки, виділенні грошової допомоги селянам тощо. 

Але що ми бачимо у схваленому депутатами законопроєкті №2178-10? Навіть поверхневий його аналіз говорить про те, що цей законопроєкт вигідний передовсім агрохолдингам і аж ніяк не малому та середньому аграрному бізнесу. Так, згідно із законопроєктом, із самого початку на ринок землі допускаються і фізичні, і юридичні особи і це одразу ставить у нерівні умови малих та середніх аграріїв. Адже у власників агрохолдингів, тобто олігархів, значно більше можливостей купити землю завдяки закумульованим коштам та можливості отримати кредити в банках. В той час як у малого та середнього аграрія кошти весь час перебувають в обороті, а банківські установи кредитують їх не вельми охоче. Тому питання придбання землі саме малим та середнім аграрним бізнесом сьогодні є надзвичайно актуальним і гострим.  

Дане питання неодноразово підіймалось під час численних обговорень питання ринку землі з громадськістю і владою.  І, так, наразі у проекті бюджету на 2020 рік передбачено 4,4 млрд грн допомоги на відшкодування аграріям за кредитними ставками при купівлі землі. Однак, цих коштів замало, аби задовільнити попит. І, крім того, велике значення має механізм розподілу та отримання даних дотацій. Аграрії, на жаль, дуже добре пам’ятають 2017 та 2018 роки, коли держдотації, призначені для розвитку малих та середніх фермерів, отримали два великі агрохолдинги.  

Але і це ще не все. Ліміти на придбання землі «в одні руки» даним законопроєктом не обмежено до розумних розмірів. Більше того: залишена лазівка, через яку одна компанія може володіти землею, фактично, в необмеженій кількості. 

Так законопроєктом №2178-10 передбачено обмеження на купівлю землі в межах країни до 0,5% від території сільськогосподарських угідь. Це приблизно 210 тис га землі. В межах області можна купити до 8% земельних угідь і до 35%  в межах ОТГ.  Однак і ці обмеження можна обійти. Наприклад, є дві компанії, які уже вичерпали свій ліміт, – купили максимум дозволених 210 тис. га землі. Однак, якщо третя компанія купить попередніх дві і матиме у своєму володінні понад 400 тис га землі, то порушенням це не буде. Оскільки обмеження поширюється лише на купівлю самої землі і не поширюється на купівлю одних компаній іншими.   

Таким чином, цілком очевидно, що законопроєкт №2178-10 вигідний передовсім агрохолдингам і, в разі його ухвалення, сприятиме появі земельних олігархів. І це при тому, що аграрна галузь до цих пір залишалась однією з найменш олігархізованих. Однак, при такому підході влади до відкриття ринку землі цей «пробіл» досить швидко виправиться. Але чи для цього ми проводимо земельну реформу?

Звісно, при запуску ринку землі зміни будуть. Надто довго земля залишалась поза ринковими відносинами, хоч чимало охочих було її придбати. Але чим більш виважено та поступово вводитиметься ринок, чим більше буде встановлено запобіжників та обмежень, тим більшою є вірогідність того, що найбільший ресурс України буде працювати на благо держави та українців.