Технічний директор Lauffer Group: Ринок хліба практично приречений

Про те, як компанія веде переговори про продаж заводів в зоні АТО, домовляється з керівництвом ДНР/ЛНР, чому буде продавати кримські активи, якщо зможе отримати їх назад, та про плани розвитку мережі рітейлу розповів Олександр Пірітятко, технічний директор Lauffer Group. 

Найгучнішою подією, яка була пов'язана з вашою групою, була націоналізація ваших кримських активів. Як ви вважаєте, чому ви позбулися своїх кримських заводів, а ваші конкуренти ні?

- Ми завжди працювали в правовому полі. У випадку з кримськими підприємствами, легальних механізмів виявилося недостатньо, а з іншими ми не експериментували. Крім того, найбільший інтерес завжди викликали кращі підприємства. Нікому не потрібні занедбані господарства. Сімферопольський КХП був одним з найпотужніших на півострові. З 2012 року там була поетапно проведена модернізація, впроваджені енергозберігаючі технології, запущений в експлуатацію цех грануляції висівок і так далі. Кращими галузевими фахівцями був проведений детальний технологічний аудит і розроблена програма підвищення ефективності виробничого обладнання. Обсяг виробництва в 2013 році виріс на 47%. Наші підприємства були ефективними, давали якісний продукт і, відповідно, викликали найбільший інтерес.

Чи будете ви намагатися їх повернути? Що саме для цього робите?

- Юристи роблять кроки. Ми використовуємо всі можливості для повернення цих підприємств. Тим не менш, ставку на них не робимо. Якщо вдасться відстояти права власності, то, швидше за все кримські активи будуть продані.

Куди йшов хліб від Кримхліба? В які з цих регіонів ви зараз постачаєте хліб?

- Логістичне плече у продажу хліба становить 100 км. Великі відстані просто не окуповуються з точки зору бізнесу. Відповідно, продукція «Кримхліба» продавалася на території Криму. Націоналізації піддалося не тільки підприємство, а й ринок збуту. Працювати з Кримом фізично неможливо. Це частина бізнесу, яку просто «відрізали».

В останні місяці подорожчало борошно, енергоносії та інше. Наскільки змінилася собівартість виробництва хліба в середньому?

- Складові собівартості хліба подорожчали більш ніж на 50% за останні кілька місяців. В першу чергу через подорожчання сировини. Закупівельна вартість борошна пшеничного вищого і першого сортів збільшилася на 50%. Ціни на газ зросли на 56%, електроенергію - 6%, на транспортування готової продукції - на 21%, транспортно-заготівельні витрати подорожчали на 50%. І з початку березня собівартість виробництва хлібобулочних виробів збільшилася більш ніж на 40%. Ми працюємо зараз на межі окупності собівартості виробництва. А сорти хліба простої рецептури, ціни на які регулює держава, не окуповуються.

Наскільки ви підвищили ціни? На яку продукцію?

- Ми максимально стримували підвищення цін. Наприклад, в Одесі, ціна на хліб пшеничний в січні по регіону становила 7,84 грн / кг. Що на 15,6% нижче середньої ціни по Україні (середня ціна по Україні за кг. - 9,22 грн.). А хліб пшеничний з 1 сорту - 6,01 грн / кг., що на 20,4% дешевше, ніж по Україні (середня ціна по Україні -7,55 грн / кг.).

Які заходи по зниженню собівартості проводили?

- Класичні антикризові інструменти: оптимізація бізнес-процесів, управління витратами і так далі. Однак, всі ці заходи без ринкових регуляторних механізмів не принесуть достатній ефект для розвитку окремо взятих підприємств і, відповідно, галузі.

Є цікавий кейс в Одесі, де міська рада і мер виділили адресні дотації на хліб непрацюючим одеситам, пенсія яких нижче 1500 гривень. Щоквартальна адресна допомога на придбання хлібобулочних виробів у розмірі 100 гривень. Цей крок з боку міської влади відновлює соціальну справедливість, адже нерідко «соціальний» хліб купують люди, доходи яких не так відчувають цінові коливання. Європейські країни вже давно пішли від жорсткого регулювання цін на продукти харчування і практикують адресні дотації для малозабезпечених громадян, даючи тим самим можливість підприємствам розвиватися.

Якщо надалі уряд України буде штучно занижувати ціни на хліб, то це поставить під загрозу життєздатність всіх легально працюючих хлібозаводів. Діюча на сьогоднішній день політика «стримування» створює ризик зупинки виробництв і, як наслідок, втрати робочих місць співробітниками заводів. Також це спричиняє зниження конкуренції на ринку, що незмінно призведе до чергового, що не обґрунтованого факторами вартості сировини, зростання цін.

З агрофондом співпрацюєте?

Lauffer Group активно співпрацює з Аграрним фондом. Однак вартість борошна Аграрного фонду варіюється протягом року, і кожного разу вартість цін АФ варто зіставляти з ціною інших постачальників.

Як зараз працюють ваші заводи в зоні АТО? Що змінилося для них?

- Зміни торкнулися перерозподілу обсягів виробництва та схеми збуту в Донецькій і Луганській областях. У підконтрольній української влади частині Донбасу відбулося збільшення обсягів виробництва, а в непідконтрольною - спад. Жителі залишали зону АТО, а що залишилися намагалися зробити довгострокові запаси пшеничного борошна. Була проблема з логістичними компаніями і браком транспорту влітку. Складно було завезти зерно на мелькомбинат для подальшої переробки. Багато компаній відмовлялися возити зерно у зв'язку із загрозою життю співробітників. Ті, хто працював - підняли ціни через збільшення логістичного плеча у зв'язку з об'їздом проблемних територій. Відповідно це вплинуло на вартість борошна.

Але за місяці роботи ви пристосувалися до нової логістики?

- Логістика досі становить величезну проблему. І це стосується не тільки поставки сировини або відвантаження готової продукції. Зокрема, якийсь час назад ми зіткнулися з проблемою непостачання залізничних вагонів для експорту шроту. Частина підприємств, виробництва яких розташовані в Донецькій області, постійно потребують вагонів-зерновозів для вивезення шроту (макухи) залізничним транспортом, зокрема ст. ім. Кожушко, Донецької залізниці. Середня потреба в транспортуванні тільки однієї компанії - 160 вагонів на місяць. У лютому виробники соняшникової олії опинилися на межі зупинки у зв'язку з не постановкою вагонів для вивезення сировини. Донецька залізниця не реєструвала електронних податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних. Підприємства не мали можливості виконати зобов'язання за раніше укладеними зовнішньоекономічними контрактами на поставку шроту. А до повного їх виконання компанії не мають юридичного права реалізовувати законтрактований товар.

Чи постраждали окремі активи в результаті військових дій? Чи оцінювали збитки компанії від руйнувань?

- Одне з найбільш постраждалих підприємств - Луганський хлібокомбінат «Коровай». В один з виробничих цехів потрапив снаряд. І підприємство не мало можливості працювати в штатному режимі. Сьогодні проблема усунена. Але за період вимушеного простою значно ускладнилися відносини з оптовими закупівельниками в регіоні, які часто сприймали вимушену зупинку за небажання працювати в період кризи. Влітку в результаті військових дій на територію Сніжнянського хлібозаводу потрапило два снаряди, в результаті чого була повністю зруйнована виробнича лабораторія, вибито скло в цехах. Також була пошкоджена лінія електропередач, якою живиться підприємство. Постраждалих серед працівників, на щастя, не було. Але ми були змушені перенести виробництво хлібу зі Сніжнянського хлібозаводу на підприємство в Шахтарську. Обсяги втрат оцінити досить складно, вони включають, як прямі втрати, зокрема від попадання снаряда, так і непрямі втрати, пов'язані з міграцією, зміною попиту, логістикою і так далі. Збитки від загальноекономічної ситуації більш значні, ніж втрати від локальних ушкоджень.

Як влади окупованих територій впливають на вашу роботу? Як керівництво заводів з ними співпрацює? Які основні проблеми?

- Не можу сказати, що співпраця є. Але не можу сказати і про те, що ставляться бар'єри з боку якихось конкретних осіб. Ми запланували продаж підприємств на територіях, непідконтрольних українській владі. Зі зрозумілих причин, в такій складній обстановці, як сьогодні, дуже складно говорити про розвиток і плануванні діяльності на тривалий термін. Крім того факту, що подальше збереження активів в Донецьку може поставити групу у двозначне становище. Тому кращій варіант - це продаж активів в Донецьку.

Міжнародна група компаній LAUFFER входить в десятку переробних підприємств України і є одним зі світових лідерів в сегменті виготовленні борошна та хлібобулочних виробів. За результатами 2013 оборот групи склав $ 415 млн.

Група компаній працює в Україні 14 років і включає близько 100 підприємств, що працюють в різних сегментах продовольчого виробництва.

Але це сьогодні пов'язане з певними складнощами. По-перше, всі активи знаходяться в заставі в різних банках. Ця проблема частково вирішується. З банками можна, в принципі, домовитися. Найскладніше - це знайти покупця. Сьогодні компаній, що бажають інвестувати в цей регіон, м'яко кажучи, не дуже багато. Але, тим не менш, є деякі варіанти. В даний час ми ведемо переговори з двома компаніями. Це, насамперед, питання ціни: чим нижче вартість, тим більше варіантів. З одного боку, звичайно, не хочеться віддавати задарма, з іншого боку, на жаль, сьогодні продати навіть за собівартістю - це утопія. Тому ми стоїмо перед дилемою: або продати за ціну набагато нижче собівартості активів, або продовжувати нести збитки з операційної діяльності. При цьому сценарій зупинки виробництва і закриття заводів ми навіть не розглядаємо. Тому, що, без жодного перебільшення, тисячі сімей залишаться без роботи і засобів до існування. Для нас це абсолютно неприйнятно. Безумовно, це кризова ситуація для компанії. Тому, я думаю, що найближчим часом ми знайдемо якесь розумне рішення.

Яка цінова політика там? Чи відрізняється в середньому ціна на хліб від цін в інших регіонах?

- Ціна хліба завжди відрізнялася від регіону до регіону. Ціновий максимум завжди встановлювала держава. Ціни в Донбаському регіоні сьогодні нижче середніх по Україні. Але це не означає ефективність або адекватність ціноутворення, це тягне накопичення збитків.

Як загалом закінчився рік для концерну?

- Найбільш стійким є виробництво хліба. Незважаючи на падіння обсягів, характерне для ринку в цілому, хлібний напрямок Lauffer Group стабільно розвивається. Обсяг виробництва підприємств групи в цьому напрямку в 2014 році склав 252,8 тис. тонн. За рівнем виробництва Lauffer Group займає лідируючі позиції в Донецькій, Одеській, Харківській та Луганській областях. На сьогоднішній день, хлібопекарські потужності компанії - найбільші в Україні. Зокрема, обсяг виробництва ХБІ в 2014р. в Донецькій області склав 77,6 тис. тонн., Одеській - 71,9 тис. тонн., Харківській - 43,8 тис. тонн., Луганській - 14,4 тис. тонн., у Дніпропетровській - 10,8 тис. тонн. Найбільш вразливим є майонезне виробництво. Фабрика з виробництва майонезу розташована в Донецьку, а маслоекстракційний завод групи - виробник основної сировини - в Слов'янську. На даний момент стоїть гостра проблема ввезення соняшникової олії на територію непідконтрольну українським властям. Майонезна фабрика через відсутність сировини змушена простоювати.

Які у вас плани на 2015?

- Ми шукаємо інвесторів, шукаємо покупців для низки активів, ведемо переговори про кредити, інвестуємо в розвиток виробництв, розташованих в центральній Україні. Одночасно з цим, Lauffer Group розвиває всі ключові напрямки бізнесу. Зокрема, у сфері виробництва хліба запускаються нові види продукції, активно розвивається консервний напрямок, представлений торговими марками «Умань», «Salatmix», «Гайсин». У цьому напрямку показова робота Гайсинський консервний комбінату, який вже найближчим часом планує запустити у виробництво відразу кілька видів солодкої консервації. Ми прагнемо зберегти свої позиції і продовжувати розвивати сегмент виробництва масла, макаронів, борошна. Якщо говорити про непрофільні проекти, то тут можливі зміни. Крім того, компанія перенесла корпоративний центр до Києва.

Під які проценти залучаєте гроші?

- Залучення кредитних ресурсів - завжди тривалий і трудомісткий процес. Враховуючи, що продовольчий сектор - один з найбільш стабільних з погляду попиту, то проблему становлять не перспективи компанії і готовність кредитувати Lauffer Group, а загальновідомі ризики країни, що впливають на вартість кредитного ресурсу і, відповідно, можливість для компанії працювати з «дорогими» грошима . Ми ведемо переговори щодо кредитування, але поки не готові повідомити про залучення фінансування.

Ваші конкуренти активно розвивають мережі кіосків. У вашій практиці це є?

- Ми запустили напрямок рітейлу, але у зв'язку з тим, що за останній рік багато чого змінилося, складно говорити про регіональну ритейл-мережі. Однозначно, є практика і наміри розвивати свою роздрібну мережу.

Яким ви бачите ринок в перспективі 2015-16 р?

- Якщо не зміняться підходи держави до регулювання цін на хліб, то ринок практично приречений. Для залучення інвестицій в галузь не вистачає оновлення законодавства і створення дієвих механізмів стимулювання легального виробництва. Необхідно виключити з виробництва хліба політичну складову і змусити працювати галузь за законами економіки.

Проблеми створює і рітейл - відстрочки платежів на 45-90 днів і вимоги до виробників приймати 100% повернення простроченої продукції (при тому, що термін реалізації упакованого хліба - 72 години, неупакованого - 48 годин) створюють додаткові складності для виробників. Було б правильним на законодавчому рівні ввести обмеження розрахунку за поставлену продукцію.

                                                                                                                                                    Марія Бровінська