Солодка енергія: чому цукровикам треба думати про етанол

Я вважаю, що наша цукрова галузь переживає епохальний період. Це пов’язано із тим, що вперше прийнято рішення про те, що галузь повинна бути повністю перебудована: ніяких мінімальних цін, ніякого декларування, ніяких квот. Тобто кожен бізнесмен галузі дав собі чітке розуміння про те, що ми рухаємося у відкритий світ і повинні із ним конкурувати. Останній приклад ― конференція цукровиків у Лондоні, де ключовими питаннями були ― біоетанол, біогаз. І спеціально (!!!) для російських колег була презентація про ринки експорту жому й меляси. Зрозуміло, що цукрова галузь, якщо вироблятиме тільки цукор, то завтра щезне. Потрібно виробляти й інші продукти, у тому числі біогаз та біоетанол. Я чув, що хтось за кордоном ще думає і вагається, а я пишаюся тим, що вже сьогодні у заводи вкладаються гроші. Так, перша в цьому Астарта. Але всі підприємства зрозуміли, що у галузь треба інвестувати.

Дуже важливим є питання про державні позиції. Наприклад, є така країна як Бразилія. Коли вони почали виробляти багато біоетанолу, не знали що із ним робити. Якщо зараз поїдете у цю країну, то їздитиме на біоетанолі. Практично кожна друга заправочна станція має біоетанол. Їм на світовому рівні вдалося пролобіювати, що всі світові автоконцерни почали спеціально під них робити двигуни.

Втім, “чиста енергія” стосується не тільки цукрової галузі, а й інших. Адже біогаз у сільському господарстві - це не тільки цукрова галузь, а й кукурудза на силос, сорго, молочні підприємства, свинокомплекси.