Що не так із передачею урядом земель державної власності громадам та чому варто боятись напівмір

В останній день січня Кабінет міністрів прийняв розпорядження № 60-р, відповідно до якого до кінця 2018 року Держгеокадастр має передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність ОТГ. Загалом передача земель у розпорядження громад є основним економічним мотиватором для їх об’єднання та запорукою їх спроможності. Обмеження повноважень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями ускладнює розвиток громад. До того ж, це не узгоджується із одним з основних принципів демократичного суспільства – принципом повсюдності місцевого самоврядування. Тому дане рішення можна було б назвати безперечним кроком вперед, якби не кілька «але».

По-перше, в урядовому розпорядженні не йде мова про землі промисловості, транспорту та зв’язку, які мають значний потенціал для залучення інвестицій. А по-друге, що найголовніше, передача земель у власність ОТГ відбуватиметься за заявницьким принципом. Тобто процедура розпочинається з моменту подачі громадою заявки до відповідного обласного Держгеокадастру. Це не може відбуватись синхронно. Тому дата набуття у власність земель за межами населених пунктів у кожної громади буде різною.

Звідси постає питання - де гарантія того, що ряд ОТГ не стануть «заручниками» Держгеокадастру? Небажання відомства віддавати землю ОТГ може створити ситуацію, за якої вони заодно із райдержадміністраціями ще більше блокуватимуть процес об’єднання громад і дестабілізуватимуть роботу сформованих ОТГ для збереження власних повноважень. Знаючи, як працює Держгеокадастр, у громадах побоюються, що терміни передачі земель навмисно затягуватимуть, а причину знайти чиновникам буде нескладно. Підставою для затримки може служити, приміром, рішення про неправильне оформлення заявки.

Норма про узгодження Держгеокадастром із громадами права розпоряджатися сільгоспземлями зумовлює ситуацію, за якої у корумпованих чиновників з’являється можливість втягнути новостворені ОТГ у схеми махінацій із землею. У результаті може статися, що у сільгоспвиробників, які орендують поки що державну землю, вимагатимуть хабарі вже не тільки в Держгеокадастрі. Відтак на місцях замість децентралізації отримаємо зростання показників корупції.

Будемо сподіватись, що ці побоювання є передчасними і не справдяться. Однак маємо розуміти, що одного лише розпорядження Кабміну для вирішення такого складного питання як передача земель державної власності громадам недостатньо. Щоб убезпечитись від ймовірних ризиків на порядку денному стоїть питання прийняття у Верховній Раді закону, який забезпечить реформування Держгеокадастру і запровадить комплексний підхід до передачі земель державної власності у розпорядження ОТГ. На жаль, упродовж останніх кількох років парламент так і не зумів досягти компромісу у земельному питанні.

Вітчизняні сільгоспвиробники вже давно зневірились у чесності та прозорості Держгеокадастру. На Черкащині, приміром, 2 березня обласна рада на вимогу аграріїв висловила недовіру керівництву Держгеокадастру області. Приводом для об’єднання сільгоспвиробників краю і їх затяжного протистояння із обласним Держгеокадастром стали системні зловживання та незаконна передача земель в оренду. Черкащани сподіваються, що цей випадок послугує прикладом для аграріїв інших областей, які так само потерпають від свавілля чиновників. А влада нарешті зверне увагу на існуючу проблему і прийме рішення, спрямовані на захист селян від нечесних дій Держгеокадастру. Головне, щоб ці законодавчі ініціативи були комплексними, а не «половинчастими».

У цьому контексті влучними є слова класика французької літератури Оноре де Бальзака, який застерігав: «бійтесь напівмір», маючи на увазі, що краще взагалі нічого не робити, ніж зробити наполовину. Застереження письменника, який тривалий час проживав у нашій країні, актуальне для України і сьогодні, коли мова заходить про земельну реформу.

Станом на 1 січня 2018 року в Україні створено 665 ОТГ, у яких вже відбулись перші вибори. Станом на сьогодні ОТГ займають понад 29% території країни, на якій проживає більше 6 млн українців. За логікою реформи, передача у розпорядження громад земель державної власності за межами населених пунктів є основним економічним мотиватором для зацікавлення громад в об’єднанні та запорукою їх спроможності.