Сибірка в Україні: що треба знати та чого боятися?

“Було проведено подвірний обхід домоволодінь жителів с. Миропілля з метою контролю клінічного стану сприйнятливих тварин та виявлення підозрілих у захворюванні на сибірку. При опитуванні суб’єктів господарювання різних форм власності, які утримують овець, скарг щодо захворювання, падежу, пропажі овець не було. Робота щодо виявлення власника загиблих тварин триває. Рештки тварин були спалені, поверхневий шар ґрунту на місці виявлення трупів пересипаний хлорним вапном, знятий та захоронений разом із решками тварин. На місці спалення трупів ґрунт також пересипаний хлорним вапном, перекопаний та захоронений”, - повідомляє Держпродспоживчслужба. Також проводяться робота по щепленню всього сприйнятливого поголів’я тварин у загрозливій щодо сибірки зоні.

Про останній такий випадок ЗМІ повідомляли на початку весни 2016 року. Керівник Української асоціації гольштинів Ігор Присяжнюк констатує, що спалахи сибірки в нашій країні зустрічаються чи не щороку. Причиною служать скотомогильники, куди недобросовісні господарі скидають померлих тварин. Адже за всіма правилами про  загибель худоби фермер повинен повідомляти у місцеве відділення Держпродспоживслужби. Тоді ветеринари виявляють від чого померла тварина й ухвалюють рішення щодо способу утилізації її решток. До того ж ще з радянських часів залишилось багато старих захоронень, які є небезпечними, зауважує Присяжнюк. В разі сильної довготривалої зливи або підтоплення є ризик розмивання могильника. Це означає, що спори виразки можуть потрапити у ґрунтові води  й спричинити масове зараження населення. За словами експерта найбільш безпечним та ефективним способом утилізації померлих тварин є спалення.

Такі випадки стали можливими після введення мораторію на контроль Державною ветеринарною службою процесів щеплення проти сибірки, говорить Національний консультант FAO Віталій Башинський. За його словами в більшості країн світу такі ініціативи вважаються прямою загрозою суспільству. В Україні, навпаки, цю зміну зустріли як позбавлення від корупційної ветеринарної служби. Тепер відповідальність за стан худоби та якість сировини в першу чергу лежить на власниках. Вони повинні самостійно наймати ветеринарів, які  провакцинують поголів’я. Після цього у веткартці має з’явитись відповідний запис про проведення щеплення. Усі ветеринари зобов’язані раз на місяць звітувати про свою діяльність перед районним управлінням Держпродспоживслужби, говорить Ігор Присяжнюк.

Якщо суд визнає, що тварини захворіли на сибірку через невчасне і ненавмисне пропущення вакцинації, господар сплатить штраф. Якщо ж буде доведено, що власник свідомо приховав худобу від ветеринарів (наприклад, щоб отримувати субсидію), то йому загрожує покарання від умовного терміну до позбавлення волі на 3 роки.

За словами Ігоря Присяжнюка в умовах  надзвичайної ситуації будуть відслідковані міжрегіональні зв’язки. Якщо господарство тиждень назад продало 10 овець, то представники Держпродспоживслужби приїдуть до покупця і перевірять тварин. Також обмежать переміщення й торгівлю скотом і м’ясом на місцевих ринках. На виїздах з населених пунктів стоятимуть контрольні пости, які не пропустять худобу, м’ясну сировину або готову продукцію з неї за межі території, де діє режим карантину. Такі заходи дозволять локалізувати спалах захворювання й пригасити його. Однак варто пам’ятати, що інкубаційний період сибірки період може тривати до двох тижнів. Тому нема стовідсоткової гарантії, що на прилавках магазинів або на стихійних ринках не з’явиться інфіковане м'ясо.

При обов’язковому щепленні худоби проти сибірки, говорить консультант FAO, хвороба має місце в тих регіонах, де вакцинацію провели неякісно, або з великими острівцями, де взагалі немає імунного  статусу, де тварини не були щеплені. За іронією долі вакцину проти виразки виготовляють не деінде, а саме на Сумській біофабриці. В Україні її мають надавати безкоштовно. На думку керівника асоціації гольштинів Ігоря Присяжнюка, процедура часто відтерміновується або ж не проводиться взагалі через тяганину процесів закупівлі. За його словами вартість однієї дози не перевищує 3-х гривень, тож з фінансового боку провести вакцинацію під силу кожному господарю.

фото: pravdaurfo.ru

Хоча сибірка не здатна швидко поширюватись як африканська чума свиней або ящур, вона є досить небезпечною, оскільки вражає і людей. Вірогідність зараження існує  лише при прямому контакті. Паличка передається як між тваринами різних видів, так і від тварини до людини. Це можливо тоді, коли на шкірі є подряпини (навіть дрібні) або  якщо після контакту з  інфікованим організмом не вимити руки й занести бактерію в організм через слизові оболонки носа, очей тощо. Експерт зазначає, що дуже малоймовірне зараження прилеглої до дорожніх шляхів території під час транспортування худоби. Адже для розповсюдження збудника обов’язково має бути сприйнятливий до нього організм, який «підхопить» бактерію. Сибірка не передається повітряно-крапельним шляхом. В Україні також не зафіксовано випадків зараження через комах. Віталій Башинський головну загрозу вбачає у тому, що паличка здатна інкапсулюватись за несприятливих умов. Якщо спора сибірки потрапляє до землі, вона може знаходитись в ґрунті близько 100 років. Тому будь-який випадок захворювання тварин на сибірку є надзвичайною ситуацією для державної служби і всі заходи спрямовані саме  на те, щоб не допустити інкапсуляції збудника, запевняє консультант FAO.

Анастасія Карпенко