Розвиток дрібних фермерських господарств: чому це важливо, і що створює труднощі (частина 1)

Розвиток агроіндустрії України - це не тільки історія успіху. Безперечно, протягом останньої декади галузь стала локомотивом української економіки. З 2013 року вона поступово перетворилася на лідера із забезпечення експортного виторгу в країні. Так в 2018 році частка аграріїв збільшилася на 5% в порівнянні з 2017 роком і склала рекордні $ 18,8 млрд. Це орієнтовно 40% всього експорту з України.

З іншого боку, невеликі фермерські господарства поки не стали бенефіціарами цього успіху і мають цілком відчутні труднощі з веденням своєї справи. Така ситуація мимоволі викликає у мене асоціацію з сюжетом знаменитого роману Джона Стейнбека «Грона гніву» 1939 року. Нагадаю, що в ньому в роки Великої Депресії сім'я фермерів з Оклахоми залишає свій будинок не в останню чергу через економічні умови, які позбавили людей можливості працювати на своїх землях. Ситуація не є вигаданою - в 1930-х у США це було великою соціальною і економічною проблемою.

В Україні відбувається щось подібне. Аналогія, зрозуміло, не буквальна. Але демографічна ситуація в наших селах говорить про те, що на землі працює все менше і менше людей. Довгий час невеликі фермерські господарства перебували в занепаді, і хоча сьогодні їхня кількість в Україні поступово зростає, величезний потенціал цього сегменту все ще використовується в малому обсязі.

Які умови допомагають і заважають цьому процесу? Розглянемо для початку, як поводяться бізнес, держава. А потім, чого не вистачає самим фермерам.

В агрохолдингів свої завдання

Ясно, що агрохолдинги і великі аграрні компанії не особливо зацікавлені в розвитку дрібного фермерства. Їхнє завдання - зібрати досить великий банк землі, щоб, використовуючи потужну широкозахватних техніку, обробляти його великими кластерами, залучаючи мінімальну кількість працівників.

Для реалізації такого бізнес-плану місцеве населення має здавати свої земельні паї, отримувати за них обмежений дохід і самим сільським господарством не займатися. Робочих місць за такої організації бізнесу створюється мінімум. Зробити це можуть тільки малі господарства, які самі почнуть обробляти землю, стаючи у такий спосіб конкурентом холдингів в боротьбі за земельний банк.

Банки не поспішають назустріч

Розвиток дрібного фермерства, як і будь-якого бізнесу, категорії МСБ в Україні гальмується недофінансуванням. Доступ до банківського кредитування вкрай обмежений. У банків є свої резони, які цілком зрозумілі. Типовий сільський мікробізнес, як правило, не має нормальної фінансової звітності або історії якихось офіційних надходжень і платежів. Продаж овочів або молочної продукції на ринку за готівку, природно, не супроводжується фінансовою документацією.

Формально такі господарства не мають офіційно підтверджених джерел доходу, отже, показати свої заробітки вони не можуть. Оскільки земля не є товаром, вони не можуть запропонувати її в заставу. Отже банки та інші фінансові установи в якості кредиторів для фермерів відпадають.

Чи не єдиний спосіб фінансування для невеликих господарств - споживчі кредити, які не потребують підтвердження джерел доходу. Але цей інструмент погано підходить для бізнесу - маленькі суми, короткі терміни, висока вартість (ставки від 60% річних). Отже більшість фермерів використовують власні накопичення в якості джерела фінансування. Зрідка, але вдається отримати якісь програми розстрочок від постачальників (посівного матеріалу, обладнання тощо), з якими у них склалися стійкі відносини.

Можна звернутися до лізингових компаній. Однак, здебільшого, вони входять у банківські групи та керуються у своїй кредитній оцінці дуже схожими з банками параметрами. Спостерігаючи цю ситуацію і відповідаючи на потреби ринку, ми розробили власну скоринговую модель, яку використовуємо для прийняття рішення щодо фінансування клієнтів. Вона дозволяє враховувати не тільки офіційну фінансову звітність наших клієнтів, але й інші суттєві показники - наявність власних активів, техніки, іншого майна. Весь комплекс параметрів і відповідей клієнта дає нам можливість зрозуміти, наскільки добре він веде свій бізнес і прийняти позитивне рішення, навіть у разі, якщо офіційні фінансові документи не дозволяють профінансувати клієнта. В результаті ми працюємо з фермерськими господарствами, велика частина яких до 300 га. Ми вдосконалюємо свою методику оцінки і маємо можливість працювати з клієнтами і з 15-40 гектарами. Для ЕСКА Капітал допомога розвитку мікробізнесу і сімейного фермерства зокрема є пріоритетом №1.

Держава, як союзник

Одним із головних союзників для фермерських господарств має стати держава. Вигоди, які дає цей процес, занадто очевидні, щоб їх ігнорувати.

По-перше, невеликі фермерські господарства, якщо говорити, наприклад, про рослинництво, мають можливість займаються виробництвом більш трудомістких, але ефективних культур - ягід, овочів тощо. Вони дають більш високий прибуток з гектара, ніж культури, які масово вирощують агрохолдинги - пшениця, соняшник, соя, кукурудза та ін.

По-друге, сімейне фермерство створює приріст самозайнятого населення. Це люди, які залишаються працювати за місцем свого проживання і в меншій мірі потребують різних видів державної допомоги. Завдяки фермерству в селі, нарешті, можуть з'явитися ресурси для відновлення і розвитку інфраструктури. Багато регіонів мають шанс вийти зі стану депресії, яке сьогодні здається вже перманентним.

Держава начебто все це розуміє. Про це можна судити з існування державної «Концепції розвитку фермерських господарств і сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки». Однак її реалізація неможлива без активної участі самих фермерів. Цій проблематиці буде присвячена частина друга.