Привіт з Африки: через що Україна втратить можливість експортувати зерно

Історія поширення хвороби

У 2007 АЧС була зафіксована у Грузії та Вірменії. Потім через південну та європейську частини Російської Федерації вона поширилась в Україну та Білорусь. В 2014-2015-м хвороба дісталася Польщі та країн Балтії. Порівняно з періодом 2007-2010 рр. ситуація з поширенням АЧС у останні чотири роки радикально змінилася. У декількох постійних - північ України, балтійський кордон Польщі тощо - зонах циркуляція вірусу активно відбувається в популяціях диких кабанів і домашніх свиней, а нерідко і одночасно. Зараз у декількох регіонах європейській частині Російської Федерації,  та у східних районах країн Балтії та Польщі, що межують з Білорусією та Росією, відбувається щорічне сезонне загострення епізоотологічної ситуації. При чому спалахи хвороби швидко поширюються на нові территорії. У країнах Євросоюзу абсолютна більшість випадків АЧС реєструється серед диких кабанів (особливо часто у Латвії, рис. 1).

За сім місяців цього року найбільшу кількість випадків АЧС, коли носіями хвороби були дикі кабани, було зафіксовано в Латвії та Естонії (рис. 2). Але незважаючи на швидке поширення чуми свиней в популяціях диких кабанів, прибалтійським країнам та Польщі вдається уникати масштабного проникнення хвороби у свинарський сектор. На противагу цьому в Росії чергове сезонне загострення епізоотологічної ситуації супроводжується виявленням нових районів АЧС у  приватних господарствах  в Саратовській, Орловській, Брянській, Курській та інших областях. Дві останні безпосередньо межують з Україною. Епізоотологічна ситуація по АЧС в Білорусі залишається  незрозумілою (рис. 1 та 3). Викликає подив відсутність повідомлень про АЧС з країни, яка наразі фактично оточена регіонами де ця хвороба швидко поширюється.

З огляду на неповноту даних щодо ситуації в Білорусі, поточну ситуацію у північній зоні поширення АЧС у Східній Європі слід розглядати як результат неконтрольованого масштабного розповсюдження захворювання із зони первинного занесення до центральної Білорусі у 2012-2013 рр. (зелений пунктир) і далі так як показано на рис. 4 (жовтий та червоний пунктири для 2014 та 2015 рр. відповідно).

Таким чином, за 2014 рік відбулося масштабне фронтальне просування хвороби майже в усіх напрямках з регулярними реєстраціями випадків захворювання серед диких та домашніх свиней. І переносили хвороби как свійські так і дикі тварини. У першому півріччі минулого року усі країни що межують з Білоруссю на заході заявили про виявлення випадків АЧС спочатку серед диких кабанів, а згодом і про проникнення захворювання у приватні господарства  та навіть на одну велику ферму (Латвія). Особливо стрімким (вочевидь внаслідок неадекватних заходів контролю АЧС з боку ветеринарної служби Республіки Білорусь) було просування південної межі зони розповсюдження вірусу, в результаті якого вже наприкінці 2014 р. на півночі України було зареєстровано перший район спалахів АЧС (з пунктами у Чернігівській та Сумській області). На кінець першого півріччя цього року на півночі України склалася дуже сприятлива для поширення вірусу ситуація. Про це свідчать останні випадки виявлення захворювання не лише навколо Київського водосховища, але й у Рівненській області.

Ситуація в Україні

У поточному році (станом на 15.07.2015) в Україні виявлено 9 населенних пунктів де фіксували АЧС (6 свійські тварини, 3 дикі свині). У 2012-2013 рр. випадки проникнення захворювання вдавалося ефективно контролювати і не допустити його локального поширення на сході та півдні країни. Цьому сприяла більш стабільна соціально-економічна ситуація, та відносно низька чисельність як диких, так і домашніх свиней що утримуються населенням на сході країни.

Наразі ситуація суттєво змінилася і проникнення АЧС з півночі має ознаки масштабної епізоотії (подібної до тієї, яка спостерігається на кордоні країн ЄС та Білорусі) з повільним поширенням вірусу в дикій природі. Цей процес, вочевидь, вже охоплює значні території Полісся: як мінімум від Дубровицького району Рівненщини на захід через північ Житомирщини, Київщини, Чернігівщини до півночі Сумщини (рис. 4). Ветеринарній службі доводиться мати справу з неконтрольованою циркуляцією вірусу в популяції диких кабанів, що мешкають у північній частині країни на кордоні з Білоруссю, країною, яка відмовляється від проведення повноцінного епізоотологічного нагляду в цьому регіоні і навіть не визнає саму можливість такої масштабного захворювання.

Відносно велика популяції дикого кабана, разом з тим низька заселеність цього регіону значно ускладнюють проведення епізоотологічного нагляду. Водночас, поширення браконь’єрства у поєднанні з економічними труднощами що їх переживає населення України створюють умови для малопомітного проникнення захворювання у сектор домашнього свинарства. Тому останні випадки АЧС виявлення  у Київській, Чернігівській та Житомирській областях швидше за все є лише верхівкою айсбергу епізоотії серед диких кабанів на Поліссі (з можливим епіцентром в районі Чорнобильської зони відчуження). Є відомості про існування на цій території каналів для неконтрольованого переміщення свинарської продукції між Україною та Білоруссю.

Особливе занепокоєння викликає ситуація зі спалахами АЧС в Чернігівській області, де захворювання було вперше виявлено у серпні 2014 року (не лише серед диких кабанів, а й у приватних господарствах), а у цьому році  навколо цих населених пунктів виникла повторна серія спалахів (5 випадків в приватних господарствах) з типовою для ендемічної ситуації сезонністю (пік захворюваності влітку). Тобто мова може йти про фактично сформовану зону ендемічної циркуляції АЧС у секторі свинарських господарств населення північної частини Чернігівської області та можливо частини Київщини (навколо Київського водосховища). Аналогічна ситуація складається у сусідній з Сумщиною Курській області Російської Федерації, що ставить під загрозу поширення зони ендемії по АЧС на сектор екстенсивного свинарства усього північного сходу України  вже у найближчому майбутньому

Загрози подальшого поширення

Тому існують декілька безпосередніх загроз для свинарського сектора України:

1) Стрімке поширення АЧС за межі ендемічної зони з епіцентром на півночі Чернігівської області на сусідні області (Сумщину, Київщину, а згодом і Полтавщину). Таким чином на північному Лівобережжі може сформуватися єдина зона змішаної циркуляції АЧС серед диких та домашніх свиней, яка охоплюватиме також сусідні області Російської Федерації (Брянщину та Курщину). Поступово, в процесі поширення захворювання ключову роль набуватиме сектор екстенсивного свинарства (приватні господарстві і невеликі ферми) за епізоотичною моделлю, яка справдилася в Російській Федерації за останні сім років. Динаміка цього процесу зазвичай сезонна і поширення захворювання відбуватиметься найбільш інтенсивно влітку.

2) Поширення АЧС в популяції диких кабанів на Поліссі з дуже  поступовим локальним проникненням в господарства населення і формуванням спочатку змішаного, а згодом і характерного домашнього (через згодовування свиням зараженої вірусом АЧС продукції свинарства) циклів. Також зона циркуляції АЧС серед диких кабанів у Польщі має тенденцію до поступового повільного розширення на південь, у напрямку кордону з Україною.

3) Довгострокові загрози полягають в подальшому поширенні АЧС в Україні. І це не обов'язково відбуватиметься дифузно. Транспортування зараженної продукції з осередків хвороби (під час карантинних обмежень, а також після їх зняття) наразі може відбуватися в країні практично безперешкодно. Після накопичення у населення на вражених АЧС територіях певної критичної маси невилученої зараженої вірусом  продукції свинарства захворювання може виникнути у будь-якому регіоні країни абсолютно несподівано навіть через декілька місяців після останніх спалахів.

Зазвичай, поширення зараженної продукції відбувається найбільш інтенсивно під кінець сезону відгодовування свиней та взимку. З огляду на це варто зауважити, що поки що спалахи АЧС серед домашніх свиней спостерігаються в зоні з відносно невисокою щільністю поголів'я свиней, і в регіонах де домінує екстенсивне свинарство. Поява хвороби в регіонах з більшою кількістю свиноферм і щільністю свиней утримуваних населенням неминуче призведе до занесення АЧС на ферми. Як показує ретроспективний аналіз (рис. 6, праворуч), в регіонах АЧС відсоток повідомлень з ферм сягає 28% (20% - великі комерційні ферми, та 8% комерційні ферми меншого розміру). Тому, можна очікувати, що кожен третій, або четвертий уражений свинарський об'єкт скоріше за все буде свинофермою. Наслідки цього будуть катастрофічними для свинарства уражених регіонів, а також будуть додатково ускладнювати епізоотологічну ситуацію, оскільки з уражених свиноферм.

З огляду на це особливо небезпечним буде проникнення АЧС в західні області України, де щільність поголів'я в господарствах населення сягає місцями 16-30 голів на кілометр квадратний (рис. 7).

Контроль АЧС в популяції дикого кабана

Протиепізотичні заходи при виявленні АЧС в популяції диких кабанів – це одне з набільш суперечливих питань щодо попередження та контролю захворювання. Розповсюдження вірусув дикій природі залишається  малодослідженою. 

Відсоток розповсюдження АЧС в популяціях диких кабанів у країнах Балтії та Польщі дуже низький: 0.3-1.0 % в залежності від сезону; найвища влітку та восени і найнижча навесні. Це обумовлює дуже невисоку ефективність активного нагляду, оскільки для достовірного виявлення, або виключення наявності захворювання серед відстріляних тварин потрібні розміри вибірки у декілька сотень тварин. Для більшої частин території України це означає, що АЧС може бути достовірно виявлена лише за умови тотального вілучення УСІХ диких кабанів, що мешкають у районі проведення нагляду.

Абсолютна більшість  виявлення випадків захворювання на нових територіях відбуваються саме через знахідки трупів тварин. Розрахунки показують, що в середньому виявляється один з 10 кабанів, загиблих внаслідок зараження АЧС, а решта залишається в природі слугуючи, в залежності від сезону, більш чи менш тривалим джерелом інфекції в зоні спалаху.

Механізм горизонтальної передачі вірусу (від тварини до тварини) працює головним чином влітку та восени, коли чисельність тварин збільшується після розмноження та контакти між різними групами відбуваються частіше. Водночас, прямої залежності епізоотологічних параметрів (превалентності, щільності спалахів, % виявлених трупів, тощо) від щільності популяції дикого кабана виявити статистичними методами не вдалося. Також з'ясовано, що взимку та навесні в епізоотології захворювання найважливішу роль відіграє передача вірусу від трупів загиблих тварин до живих кабанів, які вступають з ними в контакт, причому не обов'язково їх поїдають. Тому, епізоотія АЧС серед диких кабанів – це процес, інтенсивність якого обумовлена частотою контактів в системі кабан-труп-кабан, а не абсолютною щільністю популяції. Процес географічного поширення в популяціях кабанів є доволі повільним. За відсутності впливу людського фактору (занесення вірусу на нові території) мова зазвичай йде про швидкість локального поширення у межах 15-20 км на рік.

Епізоотія АЧС серед диких кабанів на півноч країни є дуже неприємним та небезпечним фактором ризику подальшого розповсюдження АЧС в Україні. Але з огляду на співвідношення чисельності диких та домашніх тварин у різних регіонах країни (рис. 8) у разі подальшого просування АЧС на південь країни основним середовищем циркуляції захворювання стане сектор екстенсивного свинарства, що повністью затьмарить проблему АЧС серед диких кабанів.

Моделювання наслідків різних заходів контролю АЧС в популяціях дикого кабана, опитування незалежних експертів та аналіз епізоотологчних даних показали наступне:

1) Радикальне зменшення чисельності дикого кабана (70-80 % від постркпродуктивної чисельності) могло б теоретично призупинити процес циркуляції вірусу, але практично не може бути реалізоване для популяцій, що мешкають у лісовій та лісо-степових зонах Європи.
2) Вилучення інфікованих вірусом АЧС трупів кабанів (до 50 %) також можде призвести до призупинення епізоотії, тобто переривання епізоотичного ланцюга можливо досягти вирішуючи одну проблему (передача АЧС від трупів до живих тварин) двома шляхами.
3) На думку експертів реалістичнішим за так звану депопуляцію може бути поєднання декількох стратегій зменшення частоти передачі вірусу АЧС одночасно, а саме: а) вилучення якнайшвидше після виявлення першого випадку загибелі тварин від АЧС якомога більшої кількості трупів загиблих кабанів; б) радикальне зменшення, або повне призупинення зимової підгодівлі тварин; в) вибірковий відстріл свиноматок репродуктивного віку; г) загальне збільшення об’ємів вилучення тварин в сезон полювання, та можливе продовження його (наприклад, відкриття додаткового сезону полювання на потравах, тощо).

Усі перераховані підходи можуть бути ефективними лише у разі довгострокового систематичного використання. Швидкого способу (у межах одного сезону) зупинити поширення АЧС серед диких кабаів наразі не їснує.

На основі матеріалів експертів FAO

фото: vetdobro.ru