Прибуткова «ніша»: плюси та мінуси вирощування незвичних ягід

Олександр Ярещенко, заступника директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ.

На сьогодні нішові  ягідні культури є як ніколи актуальними на ринку. Адже екзотика це тренд не лише у Європі а й у нас в Україні. Тому майже кожне плодове господарств задумуються над тим, аби ввести «дивинку» до структури площ – дехто у якості експерименту, а хтось аби урізноманітнити ягідну лінійку. Питома вага таких насаджень,  як правило не перевищує 1-1,5%, проте подекуди вони можуть дати навіть більший урожай, аніж звичні культури. Особливо ж цікаво вирощувати "екзотичні" ягоди тим господарствам, які бажають збільшити асортимент та знайти покупців  закордоном.  

Нішові ягоди можна  умовно можна поділити на дві підгрупи: ті, що вирощуються в  Україні давно, проте і залишаються малопоширеними (аґрус, ожина, обліпиха) а також відносно нові для нашої території ягоди (жимолость, актинідія гута, журавлина крупноплідна, тощо). 

Ожина

Про цю культуру сказано не мало, і у певних  країнах, наприклад США, вона вважається однією із провідних. В Україні площа насаджень оцінюється приблизно у 100 га, а це 0,4 % від загальної площі  ягідних насаджень в Україні. Вона менш поширена, ніж у решті  країн, проте останній час спостерігається тенденція до зростання площ під нею. Культуру можна охарактеризувати як стабільно прибуткову – нею зацікавлені як садівники-аматори, так і підприємці.  До прикладу, останні в один голос стверджують, що культура здатна окупитися за мінімальний період часу, а також додають, що ніхто з них не пожалкував про те, що посадив її.  Експортери готові купувати ці ягоди  і замороженими транспортувати у низку країн ЄС.

Переваги:

• Висока урожайність (до 40 т/га)
• Великий вибір сортів різних періодів достигання
• Висока ціна на ягоду і не висока конкуренція на внутрішньому ринку
• Немає серйозних проблем із шкідниками та хворобами
• Існує цікавість з боку переробників

Завдяки  останнім досягненням селекціонерів зявилися ремонтантні сорти ожини – вони  дають змогу продовжити сезон адже плодоносять з кінця серпня іаж до перших морозів.

Недоліки:

• Суттєві затрати на закладку плантації (найбільші витрати це шпалера бажано із можливістю укриття на зиму)
• Недостатньо вивчені сорти ожини – багато з них лише  вводяться у обіг на  території України.
• Високі вимоги щодо умов післязбирального зберігання
•  

Може вирощуватись по всій території України за винятком східних областей,  через небезпеку промерзання у зимовий  період. Проте знову ж аки, за наявності якісного укриття і більш стійких сортів це не настільки проблематично.

Ручне збирання і у декілька прийомів – адже достигання як правило є недружнім.

Аґрус

Аґрус – площа насаджень в Україні  сумарно – близько 600 га, із яких 2/3 це так звані господарства населення – присадибні ділянки та городи. У комерційній складовій сьогодні не більше 200 га, тобто менше 1% ягідників. Аґрус називають однією із найбільш загадкових культур – адже наші громадяни її люблять та знають,  проте на ринку посадкового матеріалу  існує постійна недостача саме цієї культури. А ось комерційних насаджень фактично немає як і конкуренції у сегменті. Натомість зацікавленість як з боку ритейла так і з боку експортерів є великою. Таким чином поки що аґрус залишається  ягодою для аматорського так званого хобі ринку, і  виробники ягід її незаслужено обходять увагою. 

Переваги:

• Висока урожайність (більше 20 тонн з гектара)
• Швидкоплідність
• Велике різноманіття сортів різного строку достигання  та забарвлення
• Існування безшипних сортів, які набагато більш зручні у збиральний період
• Можливість механізованого збирання ягід
• У населення висока культура споживання цієї ягоди, її добре знають
• Тривалий період життя ягодника -   майже у два рази більше ніж у смородини. При ручному збирання можна експлуатувати не менше 14 років, при механізованому – до 10.
• Легко можна ввести у  структуру ягідника де вже є інші насадження, наприклад смородини.  Ці дві культури абсолютно тотожні –  для них використовуються однакові препарати та один і той же збиральний комбайн.

Недоліки:

• Недостатня стійкість до хвороб
• Нестабільний попит на ринку, який носить регіональний характер – на півдні  аґрус люблять споживачі більше, хоча він там набагато гірше росте.
• У південних регіонах аґрус потребує додаткових агроприйомів у вирощувані, оскільки погано переносить високі температури у  період достигання урожаю.

Найбільш модними вважаються крупноплідні безшипні сорти шпалерного типу із привабливим забарвленням ягід.

Жимолость

Ця культура на сьогодні дійсно тільки розвивається – за приблизними підрахунками її не більше 8 га. Про жимолость можна сказати що вона одна із найбільш ранніх та дуже корисних. Ці два моменти роблять її привабливою на ринку, вона з року в рік набуває все більшої популярності, хоча і не настільки стрімко, як інші. По факту жимолость достигає майже одночасно із ранніми та ультра ранніми сортами суниці садової.

Переваги:

• Ранньостиглість та біологічна цінність та вміст вітаміну С  та В-активних речовин до 2000 мг на кілограм сирої маси.
• Оригінальна форма ягід
• Висока ціна ягід
• Не складна технологія вирощування.
• Сучасні сорти можна збирати механізовано
• Великий період експлуатації насаджень – до 30 років і навіть більше.
• Серйозних проблем із шкідниками і хворобами також немає
• Легко можна інтегрувати у структуру насаджень кущових ягідників.
• Деякі іноземні сорти наділені унікальної морозостійкістю до -50С, включаючи і ранньовесняні заморозки.
• Дуже перспективна як для продажу на свіжий ринок так і на заморозку.

Недоліки:

• Не швидко нарощує урожайність - потрібен високий рівень агротехніки для того аби «запустити» культуру
• Низка сортів особливо селекції РФ можуть пошкоджуватись морозами після  зимових відлиг, оскільки період спокою у жимолості досить нетривалий.
• Високі вимоги до умов післязбирального зберігання
• Культура споживання та впізнаваності українського населення на стадії формування. Хоча у певних  регіонах  можна відмітити попит на цю ягоду.
• Рости може по всій території України, окрім південних регіонів, оскільки не любить високих температур і теплої затяжної осені.

Актинідія аргута (міні-ківі)

Площа насаджень в Україні офіційно не відома. Два роки  тому одне з господарств у Одеській області  планувало серйозну роботу по закладці промислових насаджень цієї культури. Проте інвестиційний проект не  був реалізований.  Тому поки що про значні площі під нею говорити  зарано – актинідія залишається улюбленицею  аматорів, а  лише незначні обсяги які обчислюються кілограмами ідуть на продаж.  Тож поки що кількість насаджень в Україні можна заявити на рівні 0,1%.

Переваги:

• Культура високоврожайна. Є крупноплідні та високоякісні сорти, зокрема і вітчизняної селекції.
• Період експлуатації плантації  - до 12 років.
• Відсутність конкуренції на внутрішньому ринку(поки що у продажі у торговельних мережах загальноукраїнського масштабу її не зустрінеш).
• Ті виробники, які вирощують її на аматорському рівні стверджують, що буквально стоїть черга із бажаючих її придбати.
• Не потрібне обприскування.

Недоліки:

• Суттєві затрати на закладку площі (необхідність шпалери).
• Недостатня зимостійкість в окремі роки.
• Проблеми з опиленням (на 5 жіночих рослин, обов’язково потрібна одна чоловіча) і  4-6 вуликів з джмелями.
• Культура споживання та впізнаваності товару на початковій стадії формування.

Посадковий матеріал є на ринку  саджанці у касетах in-vitro. Так наприклад, у сусідній Польші перше комерційне насадження з’явилось тільки у 1999 році. За цей час поляки прийшли до того, що дуже добре зарекомендував себе метод вирощування актинідії за допомогою  двометрової так званої  Т-подібної шпалери, яка має поперекову балку розміром 1,85 метрів. Саме такий спосіб вирощування на сьогодні і вважається найбільш результативним, та дає найбільшу віддачу.

Збирання проводять в один прийом дуже акуратно, з наступним обов’язковим і якомога швидшим охолодженням до +6 або +7 градусів. Тільки у цьому випадку можна досягти збереження ягід до 2 місяців,  а при контрольованій атмосфері - іще більше.

Суниця альпійська

Відносно нова для України культура, проте  має всі шанс на поширення. У теплих краях до альпійської суниці часто ставляться зневажливо, мало не як до бур’янистої рослини, але в середній смузі, а особливо північніше, у неї безліч фанатів. Якщо раніше її більше використовували, як декоративну рослину для садів, то на сьогодні перспективи введення її у промислову культуру є одними із найбільших.

Переваги:

Протяжність сезону. Нехай врожаї невеликі (зазвичай 1,5-2 кг за сезон з 1 кв. м ), але ж вона безперервно плодоносить все літо.

Раніше більшість сортів були безвусими і потрібно було вирощувати її через насіння, що було технологічно і фінансово дуже складно.  Тому зараз з'явилися й такі, що утворюють вуса. Тож проблем із її урожайністю зараз набагато менше

• Зимостійкість. Холодну пору року ця суниця переносить стійко, витримуючи під сніговим покривом мінус 25-35 ° С.
• Наявність  суниці різного кольору – білої та жовтої. Це є додатковою перевагою на полиці.
• Товарний вигляд ягід – на відміну від звичайної, альпійська суниця більш урожайна на  відносно крупніша. Її легше транспортувати  на далекі відстані.

Недоліки:

• Технологічно складний процес збирання
• Низка грунтів є непридатною для даного виду ягід
• Попит на ринку є, проте він не настільки високий як у усталених видів ягід. Попит з боку переробних підприємств поки що немає.

Обліпиха

Обліпиха – це звична для України культура, попит на яку повертається останні роки. Особливо ж цікавою виглядає вона у контексті експортної ціни – навіть за заморожену обліпиху можна отримати ціну, яка добре покриє усі витрати.

Переваги:

• Культура є впізнаваною на ринку.
• Стабільний попит серед експортерів.
• Слабка конкуренція у сегменті.
• Можливість заморозки ягід для подальшого її збуту у період високої ціни.
• Можливість налагодження співпраці із рітейлом та ресторанами –   лимонади з обліпихи та соуси на їх основі стають дедалі популярнішими у споживачів.

Недоліки:

• Обліпиха є технологічно складною культурою. Вона дводомна, тобто чоловічі і жіночі квітки розташовані на різних рослинах. Плодоносять тільки рослини з жіночими квітками, які для цього потребують спільного зростання з чоловічими рослинами-запилювачами.  для гарного плодоношення варто саджати в безпосередній близькості від жіночих кущів чоловічу рослину-запилювач, бажано з підвітряного боку. Мінімальна кількість рослин, що висаджуються одна жіноча й одна чоловіча.
• Деякі види грунтів – протипоказані. Хоча обліпиха є вологолюбною культурою, для неї непридатні і перезволожені, зі стоячою водою ділянки. Рівень підгрунтових вод повинен бути не ближче 1-1,5 м до поверхні грунту. 
• Плоди збирають в оптимальний строк, який визначають за зміною розмірів, забарвлення та смаку плодів. Недостиглі плоди мають гірший біохімічний склад, а перестиглі стають надто м’якими і розчавлюються під час збирання.

Зібрані ягоди вживають свіжими чи переробляють у день збирання. Для продовження терміну споживання плодів їх можна заморожувати. Цей спосіб збереження зручний і добрий тим, що плоди зберігають біологічно активні речовини, що руйнуються за теплової обробки.

Аронія (горобина чорноплідна)

Після відносно довгого періоду незаслуженого забуття ця культура починає потроху повертатися на вітчизняні аграрні простори. У другій половині 80-х років в результаті абсурдних, безглуздих заяв науковців аронія навіть була визнана канцерогенною. І вже набагато пізніше було проведено детальний аналіз складу її плодів з особливим наголосом на аналіз вмісту шкідливих для здоров'я людини речовин. Дослідження показали високу поживну цінність фруктів і відсутність у них шкідливих для людського здоров'я речовин, навіть у тих ягід, які ростуть у важких умовах, наприклад, біля доріг.

Поки що плантації під нею досить невеликі, але  попит особливо з точки зору експортерів просто шалений, адже вона визнана однією із найбільш корисних рослин для гіпертоніків. Із неї роблять ліки проти гіпертонії, різноманітні настоянки і навіть косметичні засоби. Ціна реалізації свіжої аронії на ринку становить у сезон 100-120 грн, ціна сушеної ягоди дещо скромніша, проте також цілком прийнятна – 60-70 грн/кг. Ціна замороженої чи сушеної ягоди при відправленні її на експорт буде як мінімум вдвічі більшою, проте для цього  потрібна  товарна партія не менше 10-12 тонн.

Переваги:

• Завжди невибаглива. Вирощують цей чагарник майже у всіх еколого-географічних районах СНД, навіть в тих, де ускладений обробіток інших плодово-ягідних культур. Аронія чорноплідна вирізняється високою морозостійкістю, але в особливо суворі зими (нижче –35 ... –40ºС) може вимерзнути. Втім, навіть після підмерзання аронія швидко відновлює кущ за рахунок прикореневих пагонів.
• Щорічно високі врожаї, вражає  своєю скороплідністю: плодоносить на 2-3 рік після посадки. Вона вирізняється від решти культур щорічно високою врожайністю і тривалим продуктивним періодом. У 5-7-річному віці дає до 10 кг плодів з 10 м посадок.
• Зручна у транспортуванні та логістиці. Плоди аронії чорні, округлі, блискучі, діаметром до 10-12 мм, з щільною шкіркою, тому добре переносять транспортування. Урожай дозріває одночасно, стиглі плоди міцно тримаються на гілках. У прохолодному і захищеному від світла місці при температурі не вище 50C (наприклад, в холодильній камері) ягоди здатні зберігатися до декількох місяців, не втрачаючи смакових властивостей.
• Цінна лікарська сировина. Лікарська цінність аронії полягає у високому вмісті в її плодах різних біологічно активних речовин. За вмістом вітаміну Р (1200-4977 мг,%) вона перевершує основні плодові та ягідні культури. Плоди аронії містять також вітаміни А, Е, В, РР, С мікроелементи, серед яких фтор, йод, мідь, залізо
• Декоративна весь сезон. Ефектно виглядає аронія в одиночних і групових посадках, уздовж галявин, в живих огорожах.
• Відмінний медонос. Її дуже люблять бджоли, до того ж вона має фітонцидні властивості: згубно діє на більшість бджолиних хвороб і шкідників, серед яких бджолиний кліщ.

Недоліки

• Споживачам не відомі її корисні властивості та переваги
• Ціна продукту може сягати 150 грн за кілограм, що зменшує коло її потенційних покупців всередині країни.
• Оскільки вона є чагарником важко збирати ягоди.
• У свіжому вигляді дещо сухувата і дуже терпка на смак.
• Аронія чорноплідна дуже чутлива до нестачі вологи, особливо в період посиленого росту пагонів (в кінці травня – червні) і плодів (в липні – серпні).

Журавлина крупноплідна

Насадження існують у лісках Волинської та Рівненьської областей, проте точної кількості, а також інших відомостей про них немає. За приблизними оцінками не більше 20 га. Загальна кількість насаджень в Україні не більше 0,1% від загальних площ. І це ніщо порівняно із білорусами, які взяли вирощування цієї культури під державний контроль і активно нарощують площі. Нішевою у промислових насадженнях журавлина  залишається через поширеність у дикому вигляді та через звичку людей займатись збиральництвом її у лісах, а не на промислових  ділянках.

Переваги:

• Урожайність – у період повного плодоношення до 20 тонн з гектара
• Можливість механізованого збирання, особливо добре це відбувається із використанням американських сортів журавлини
• Дуже тривалий  період  використання плантації – подекуди до 60 років.
• Не має проблем із шкідниками та хворобами.

Недоліки

• Культура не для свіжого ринку
• Специфічні умови вирощування, що призводить до додаткових витрат на всіх етапах починаючи від закладки плантації до збору врожаю.  Звичайно ідеально вирощувати її у тих місцях, де вона росте у дикому вигляді. Це торф’яники, супіщані грунти та ліси – її стабільний природний ареал вирощування.

Збір журавлини на промисловій плантації у штаті Нью-Джерсі, США

Ягоди Годжі (дереза китайська)

Найбільш суперечлива і тим не менше дуже цікава культура, світовий успіх та попит на яку перевершив усі сподівання. Її називають ягодою маркетингу – оскільки документально доведених її переваг (зокрема, і здатності стимулювати продовження молодості та лікувати від раку) не існує. Особливо ж цікавою виглядає здатність  Годжі стимулювати обмінні процеси та сприяти втраті людиною ваги. Останні два-три роки ця ягода  почала  активно завозитись і в Україну у сушеному вигляді з Тибету та інших країн, а ось вирощування її все ще залишається справою садівників-аматорів. Тому логічно заявити, що площі її вирощування у нашій  державі набагато менші  0,1%.

За своїм зовнішнім виглядом повзучий чагарник годжі, що має рясне плодоношення, нагадує обліпиху. Його ягоди мають таку ж довгасту форму оранжево-червоного кольору, тільки набагато більшими. Кущ виростає до 3 метрів у висоту, а діаметр крони може досягати 6 метрів. Існує близько 90 сортів цієї багаторічної чагарнику.

Переваги:

• Дереза відрізняється особливою витривалістю до вітрів, спеки та задимленості, тобто цілком добре підходить для вирощування в місті. Цей медонос має великі і солодкі плоди.
• Рослина невимоглива до грунту. Для посадки рослини краще використовувати слабокислий грунт. Хоча ця рослина може виростати на будь-яких типах грунтів.

Недоліки:

• Вступає у плодоношення лише на 3 рік після посадки. У перші 3-4 роки після появи ягоди Годжі дрібні, а із часом стають більшими, а колір насиченішим.
• Незважаючи на те, що ця рослина теплолюбна, воно цілком успішно приживається до будь-якого клімату. Єдиним винятком є ​​холодні регіони, де виростити чагарник можливе лише за умови його посадки в теплиці.
• Обмежене коло використання – ягоди застосовують лише у сушеному вигляді.
• Може стати хорошим бізнесом у випадку дотримання умов та технологій. Проте потрібно буде знайти  ефективний канал збуту продукції.

Ірина Забуга

Підготовано за матеріалами доповіді Олександра  Ярещенка,  канд. с.-г. наук, заступника директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ на VII міжнародній конференції «Ягоди України - 2016: заморозка і свіжий ринок».

фото: pixabay.com