Популізм на крові або чому поляки блокують українське збіжжя

5 червня 2023 року спливає заборона на імпорт українських зернових та олійних культур для п'яти східноєвропейських країн.

Проте, днями комісар ЄС із сільського господарства Януш Войцеховський, усупереч пропозиціям України, запропонував продовжити заборону на експорт пшениці, ячменю, ріпаку та насіння соняшнику до Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини та Болгарії, як мінімум, до кінця жовтня поточного року. 

При цьому він зазначив, що Єврокомісія ще не ухвалила рішення про продовження спеціальних заходів для цих п'яти країн, і викладена позиція наразі є його особистим баченням вирішення "проблеми". 

Та, на жаль, його позицію підтримують й інші польські посадовці та активно транслюють це через ЗМІ. 

З однієї сторони, підтримка своїх сільгоспвиробників абсолютно логічна. Польські політики повинні захищати власний ринок, відповідаючи перед своїми виборцями. 

З іншої сторони, така позиція по відношенню до України шкодить не лише нашій державі та грає на руку нашому спільному ворогу – Путіну, але шкодить інтересам самої Польщі, бо, насправді, блокування українського експорту безпідставні. Давайте, подивимося на ситуацію детальніше. 

Уявні махінації

Односторонній забороні експорту української с/г продукції передували статті в польських ЗМІ про махінації та шахрайські схеми з боку українських аграріїв, які начебто імпортували до Польщі фуражне зерно (йде на корм для тварин), декларуючи його, як "технічне", (не споживається людьми/тваринами, а використовується в промисловості). 

При цьому, в цих статтях чомусь "забули" вказати, що спочатку польські ветеринари скоротили в декілька разів кількість транспортних засобів на перевірку та пропуск через кордон, тим самим штучно створивши нетарифний бар’єр на експортному шляху аграрної продукції з України до Польщі та інших країн ЄС. 

А вже потім експортери стали шукати варіанти як вирішити цю ситуацію, декларуючи зерно, як "технічне", – тобто таке, що не підлягає ветеринарному контролю.

Варто зауважити, що штучні нетарифні обмеження експорту є незаконними, а отже шахрайськими, і це шахрайство відбувається на державному рівні та свідомо шкодить українським агровиробникам та Україні в цілому. 

Проте, декларування фуражного зерна, як "технічного", так само є шахрайством, але це зерно не призводить до отруєння тварин чи людей, як про це намагалися писати польські ЗМІ. 

Більш того, інші країни-покупці українського "технічного" зерна, як то: Німеччина, Голландія, Португалія, країни Балтії тощо, що мають не гірші органи контролю, ці заяви не підтверджують. 

Ціна розбрату

Можливо, справа не в тому, що з українським зерном щось не так, а в тому, що, як кажуть лише поляки, воно значно знизило ціни саме на їх ринку? 

Але ці заяви також не відповідають дійсності, і про це багато писав голова Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки, експерт із земельних питань та аграрної економіки Олег Нів’євський в своїх публікаціях в телеграм-каналі. 

Якщо стисло, то за даними Євростату різниця між цінами у Польщі та в інших країнах ЄС залишилася тією самою, що була до війни. Відповідно, питання не в зниженні цін у Польщі, а в цінах в цілому.

Так може мова про те, що українське зерно впливає на ціни загалом у ЄС та в світі? Це дійсно так, але це відбувалося і до війни, адже Україна багато експортувала в ЄС морським шляхом, що є значно дешевшим. 

Тому проблема зовсім не в тому, що українське зерно їде через Польщу, а в тому, що воно просто їде з України! Це стримує ціни і не дає додатково заробити всім європейським фермерам, у тому числі і польським.

Чи дійсно польське сільське господарство страждає від цього більше за інші країни ЄС? Ні, факти кажуть протилежне. Якщо подивитися статистику за останній рік, ми побачимо, що Польща значно збільшила виробництво та експорт продукції тваринництва. 

При цьому обсяг кормів, який був використаний для цього збільшення, відповідає обсягам зерна, що були експортовані до Польщі з України. Іншими словами, Польща як країна, не лише не втратила на імпорті українського зерна, але ще і добре на ньому заробила.

Чому ж тоді польський уряд продовжує обмежувати український експорт, створюючи багатоденні черги на КПП Ягодин-Дорогуськ, та наполягає на продовженні безпідставних обмежень? 

Тому, що цього рішення вимагають від нього польські фермери, які не хочуть розбиратися, що саме українське збіжжя дозволяє заробляти польським тваринникам, що саме воно обмежує зростання цін на їжу для польських споживачів, і що занепад українського аграрного сектору ставить питання про виживання не лише української економіки, але й підтримку продовольчої безпеки світу.

Такою позицією польські фермери грають на руку Путіну, бо вони хочуть, щоб українське зерно просто залишилось в Україні, а ціни зросли. Саме цього хочуть в рф. Тому, якщо польські політики думають не лише про наступні вибори, а й про майбутнє своєї країни, вони повинні були б все це пояснити своїм виборцям. 

Та, на жаль, за їх неспроможність зробити цей крок будуть сплачувати не лише українці, але і поляки, і не лише грошима, але мирним майбутнім своєї країни.