Органічна мафія, або звідки з’являється шахрайство в органічному бізнесі

Недавні новини про те, як сицилійська мафія збувала звичайні продукти, вирощені зі застосуванням пестицидів, під виглядом органічних знов сколихнули світовий ринок.За інформацією італійських видань, у 2015-17 роках ця «псевдо-органічна» продукція надходила в магазини не тільки на території Італії, а й у Франції, Німеччині й Великобританії. Обсяги збуту становили щонайменше 8 млн євро щорічно.

Більше того, пов’язані з сицилійською мафією сільгоспвиробники та інші фірми отримали з бюджету ЄС більше 1 млн євро цільової допомоги саме на органічну продукцію.

Потрібно розуміти, що це не привід звинувачувати цілу країну. Дана проблема повинна розглядатися комплексно, адже частіше всього багато чого залежить від недобросовісної роботи, протягом певного проміжку часу, як багатьох залучених до процесу сторін, так і конкретного підприємства та його органу сертифікації. Подібні продажі неорганічної продукції як «органічної» траплялися в сусідніх країнах та країнах ЄС раніше, і тим паче, неодноразово. Одні випадки піддавалися розголошенню, а інші вирішувалися досить тихо, щоб не спричинити хвилю протестів споживачів.

У даному випадку порушення виявила італійська фінансова розвідка. Скандал вже став причиною проведення перевірок відповідними офіційними установами органічних виробників у різних куточках як Сицилії, так і материкової частини країни. Італійська преса пише, що скандал став важким ударом по репутації місцевих органічних виробників.

Цілком очевидно, що «мафія» не могла продавати свою продукцію без отримання органічного сертифікату, виданого органом сертифікації, а якість перевірок контролюючими органами протягом цих років ставиться під сумнів.  Виникає питання: якщо протягом усього періоду сертифікації на недоліки закривалися очі, то чи понесуть вони покарання на рівні із іншими учасниками подій?

З одного боку, звичайно, шкода італійців, а з іншого – дана ситуація не є виключенням, і вже давно знайома українським органічним операторам після декількох скандалів на зовнішньому ринку. Наразі можна сказати, що до українських органічних виробників в ЄС ставляться навіть прискіпливіше ніж до їх італійських колег.

Органічне виробництво – це можливості виходу на ті ринки, на яких експортер не є конкурентоспроможним з традиційною продукцією. А це означає, що який би попит не був, країни-імпортери розвивають власний ринок та захищають свого виробника. Очевидно, аби бути конкурентоспроможним, нашому виробникові слід все ж таки більше уваги приділяти до вимог та стандартів країн з якими вони працюють. Тоді припущення, що досить велика пересторога з боку інших країн щодо якості продукції українського походження – ніщо інше, як захист власного виробництва, має право на існування.

Вважаю, що дана новина – це привід нарешті задуматись нам, українцям, чому таке трапляється, та як же відновити довіру до нашого органічного продукту? Хто повинен брати на себе відповідальність контролювати органічних виробників? Що штовхає виробників та експортерів порушувати правила і підробляти документи? Чи завжди лише фінансовий фактор та бажання наживи є причиною випадків шахрайства?

Органічний ринок хоч і малий та для всіх прозорий, на ньому відбувається та ж боротьба за першість як серед країн так і серед його гравців. Великі запити від вже давно існуючих імпортерів органіки на ринку спонукають до шахрайства, і не всі з них так відповідально ставляться до виконання вимог Європейського Союзу.

Звичайно ж ціна, що в середньому вища за звичайну продукцію на 15, а то і 60%, та шалений попит спонукає продавати звичайні продукти як «органік». З іншого боку, якщо в ланцюжку постачання багато посередників – процес важко проконтролювати навіть самому власнику продукції, не говорячи про його орган сертифікації. І в цій ситуації хочеться порекомендувати ретельно слідкувати за своєю продукцією, починаючи від закладки насіння і аж до поставки партії вирощеної продукції споживачеві. За можливості, призначати незалежних інспекторів (сюрвеєрів) під час відвантаження та на момент вивантаження продукції. Якщо у вас є відповідні підтверджуючі документи і ви «по-білому» ведете усю звітність на всіх етапах – довести вашу правоту, навіть у міжнародному арбітражі буде значно легше.

Будь-яке правило можна обійти, тому схеми шахрайства будуть працювати і далі. У даному випадку, відповідальність за створення прозорого та надійного ланцюжка постачання повинна лягати не тільки на виробників, а й на усіх дотичних до процесу гравців ринку. Імідж країни повинен відстоюватися не лише на рівні держави, а й на рівні кожного з нас.