Обійти мораторій: судовий захист прав на землю у світлі рішення ЄСПЛ

В понеділок в судовому реєстрі з'явилася справа, в якій українець вперше відстояв своє право на обмін землею, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини. Прокурор звернувся з вимогою визнати обмін землі недійсним у зв'язку з мораторієм, але йому в цьому відмовили. "При вирішенні справи суд послався на висновки Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук і Цицюра проти України", ст.14 Конституції, і норми цивільного та земельного законодавства України, що регулюють виниклі у справі правовідносини", - йдеться в рішенні суду.

Нагадаємо, що 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні по справі "Зеленчук і Цицюра проти України" офіційно визнав, що мораторій на обіг земель сільськогосподарського призначення в Україні порушує право власності громадян на майно, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки неодноразове продовження дії мораторію негативно впливає на дуже велику кількість осіб, то ЄСПЛ вказав, що Україна протягом двох років повинна вжити заходи для виконання цього рішення та забезпечити власникам право розпоряджатися сільськогосподарськими землями. ЄСПЛ не призначив грошової компенсації заявникам, яким мораторій завдає шкоду, але вказав, що не виключає стягнення такої компенсації з України в майбутньому, якщо відповідні заходи по відкриттю ринку сільськогосподарських земель не будуть вжиті.

Рішення ЄСПЛ у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" фактично нічого не змінило для власників земель, але відтепер у них з'явилося правове підґрунтя спробувати реалізувати право розпорядження землею або отримати компенсацію за неможливість такого розпорядження в українських судах. У юридичній спільноті обговорюються різні судові способи захисту прав на землю на підставі рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України", з яких варто виокремити наступні.

1.     Відшкодування збитків, заподіяних земельним мораторієм.

Власники земельних ділянок (паїв) можуть звертатися до судів України з позовними вимогами про відшкодування збитків, завданих неможливістю відчужити земельну ділянку за ринковою ціною. При цьому, факт незаконності земельного мораторію їм непотрібно буде доводити, оскільки він уже встановлений ЄСПЛ.

Не акцентуючи увагу на складності доведення складу цивільного правопорушення у таких відносинах, на нашу думку, звернення до суду з позовом про відшкодування збитків не матиме шансу на успіх, допоки ЄСПЛ не присудить компенсацію шкоди по заяві українського землевласника. Національні суди, мотивуючи власні рішення, можуть посилатися на відмову ЄСПЛ у присудженні компенсації у справі “Зеленчук і Цицюра проти України" для економії на користь держави коштів, які могли б бути виплачені близько семи мільйонам власників сільськогосподарських земель (паїв).

2.     Дозвіл суду на відчуження землі

Теоретично отримання від суду дозволу на вчинення правочину щодо відчуження землі могло б бути ефективним механізмом захисту прав на землю. Верховний Суд України ще у Постанові Пленуму № 13 від 25.12.1996 року передбачав категорію цивільних спорів про скорочення за наявності поважних причин строку, протягом якого громадянам забороняється відчужувати земельну ділянку, передану у власність для ведення селянського (фермерського) господарства. Такі спори були обумовлені тим, що положення Земельного кодексу 1992 року, встановлювали заборону на перепродаж земель протягом шести років з моменту їх набуття. При цьому, власники могли звертатися до суду за скороченням такого строку, якщо обґрунтують таку необхідність (наприклад, незадовільний фінансовий стан).

Хоч наразі законодавчих підстав для отримання дозволу суду на відчуження сільськогосподарських земель немає, теоретично при незначних змінах до земельного законодавства суди могли б приймати рішення про надання дозволу у справах, аналогічних справі “Зеленчук і Цицюра проти України”, що відповідало б зобов'язанням України перед ЄСПЛ по послабленню (встановленню винятків з правила) мораторію на обіг сільськогосподарських земель.

3.     Зобов'язання нотаріуса посвідчити договір відчуження землі

Найбільш реальним способом захисту прав землевласників може бути звернення до суду з вимогою зобов'язати нотаріуса посвідчити договір відчуження земельної ділянки. Як правило, нотаріуси не погоджуються посвідчувати такі угоди, посилаючись на дію земельного мораторію. У зв'язку з цим звернення до суду за "легалізацією" договору відчуження з урахуванням висновків ЄСПЛ у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” може сформувати судову практику, спрямовану на захист права власності. На сьогодні уже ініційовано ряд позовів про зобов'язання нотаріусів посвідчити договори відчуження землі, але передбачити позицію національних судів поки досить складно.

Тим не менше сподіваємося, що масове звернення землевласників до судових органів за захистом своїх прав дозволить сформувати нову судову практику, закріплену Верховним Судом, про те, що право власності на землю є непорушним, а тому якщо власник бажає відчужити сільськогосподарську земельну ділянку, то суд повинен дозволити це зробити (легалізувати угоду) або призначити гідну компенсацію збитків.

Перші кроки для подолання земельного мораторію національними судами на підставі рішення ЄСПЛ у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” уже робляться, зокрема, 10 жовтня 2018 року набуло чинності рішення за позовом прокурора про відмову у визнанні недійсним договору міни земельної ділянки, який підпадає під дію земельного мораторію (справа № 227/1505/18). Надіємось, що це лише початок.