Не бійтесь банкрутств: як агрофірмі врятуватись від боргів

В моїй юридичній практиці часто маю справу зі зверненнями від власників агрокомпаній та фермерів, яких турбує одне болюче питання – як їм розрахуватись з кредитами? Історії в більшості з них приблизно однакові: свого часу взяли кредит в банку на розвиток господарства, віддавши в заставу будинок, техніку, земельну ділянку чи навіть майбутній врожай. Спочатку все йшло добре, сплачували і по кредиту, і чималі відсотки, але потім щось йшло не так. То коливання валютних курсів швидко перетворювали борг на щось не підйомне, чи не вдалося вигідно продати врожай, чи як в одному з останніх випадків – раптова африканська чума свиней поставила хрест на розвитку свиноферми.

Внаслідок цього, ці агрофірми вже не могли сплачувати ні кредит, ні відсотки по ньому. Борги накопичувались, банки нервували, писали листи з вимогами та погрозами, а потім закликали на допомогу колекторів, які почали вже приїжджати з погрозами. В результаті аграрії опиняються у глухому куті – борги, погрози, можливість втрати заставного майна.

Що їм робити в такий ситуації? Як легально врятувати заставне майно та позбутися вимог кредиторів? Відповідь проста, але багатьом вона може не сподобатись – через процедуру банкрутства.

Сьогодні в Україні існує купа негативних стереотипів щодо банкрутства, нав’язаних ще за радянський час. Однак, у всьому розвиненому світі, банкрутство є лише одним з етапів розвитку бізнесу, його перезавантаженням, після якого починається його «нове життя». Так, з втратами, але ці втрати в даному випадку є цілком виправданими. Але в даному конкретному випадку, нас цікавить, як за допомогою процедури банкрутства врятувати заставне майно?

Банкрутство – це неспроможність впоратися з грошовими зобов'язаннями. Виникає воно в двох випадках:

1) У агрофірми чи фермера є борги, на рахунках немає грошей, а кредитори не бажають чекати і подають в суд – тобто банкрутство ініційоване кредитором.

2) Агрофірма сама оголошує себе банкрутом, тобто запускається процедура самоліквідації.

Розглянемо їх детальніше. Якщо банкрутство ініціює кредитор, то це тривала та складна процедура. Для цього кредитор подає відповідну заяву в Господарський суд, який призначає арбітражного керуючого. Він і буде управителем агропідприємства протягом всієї процедури банкрутства, без згоди якого не можна нічого здійснювати. Також ця процедура передбачає проведення зборів кредиторів, формування комітету кредиторів, вимоги у яких може бути абсолютно різні за розміром. Цей комітет також грає ключову роль в процесі банкрутства, особливо під час розпродажу активів. Фактично боржник втрачає контроль над своїм бізнесом, і управління (повністю або частково – залежно від вживаної процедури) переходить до кредиторів, арбітражного керуючого та певною мірою – господарського суду. Всі рішення про подальшу долю підприємств приймається без участі власника. В цій ситуації, в принципі, можливо спробувати врятувати своє заставне майно, але для цього можуть знадобитись дуже великі кошти (щоб його самому викупити), яких у банкрута, зазвичай нема. Таким чином, доведення свого агропідприємства до банкрутства, яке ініційоване кредиторами – це зазвичай пряма дорога в нікуди.

А ось з так званою самоліквідацією все набагато цікавіше. Це значно спрощена процедура банкрутства, так як власник бізнес за своєю ініціативою запускає процес ліквідація підприємства шляхом подання відповідної заяви. Далі призначається ліквідатор, наприклад, це може бути сам директор агрокомпанії. До реєстру юридичних осіб вноситься інформація про початок ліквідації агрофірми. Якщо при складанні проміжного ліквідаційного балансу вартість активів підприємства менше, ніж розмір боргів, то ліквідатор звертається до суду і ініціює процедуру банкрутства. Кредитори заявляють про свої вимоги і отримують компенсацію в порядку черги. Наприклад, якщо у компанії боргів на 20 000 грн, а майна – на 3 000 грн. або зовсім немає, то, зрозуміло, кредитори повернуть лише незначну частину позичених коштів, а значить такий метод ліквідації для власника буде ефективний і без будь-яких втрат (цей спосіб більш прийнятний для невеликого бізнесу з відсутністю активів на балансі та грошей на рахунках). Це самий дієвий спосіб врятувати заставне майно і тим самим, отримати можливість продовжувати свою підприємницьку діяльність, але вже з чистого листа, без боргів.

Отже, основними перевагами застосування процедури банкрутства є:

1. Відсутність податкових перевірок;

2. Початок процедури банкрутства передбачає автоматичний мораторій на нарахування будь-яких штрафів, пені та донарахувань до бюджету;

3. Банкрутство дає легальну можливість врятувати своє майно, навіть якщо на нього накладено арешт або воно знаходиться в заставі, оскільки процедурою передбачено виведення закладеного майна із застави і зняття арештів з розрахункових рахунків, автотранспортних засобів, нерухомості та іншого майна підприємства;

4. Банкрутство повністю «списує» підприємству чи підприємцю усі наявні борги – банківські кредити, борги перед партнерами по бізнесу, борги перед податковими органами, штрафи і так далі;

5. Процедура банкрутства дає хороші можливості для відновлення платоспроможності підприємства, перш за все, шляхом процедури санації.

Тобто головний плюс для підприємства-банкрута – це позбавлення від боргового рабства і порятунок заставного майна, що принципово відрізняє його від звичайної процедури ліквідації підприємства. Проте, для визначення його доцільності, необхідно врахувати специфіку роботи компанії, розміри та структуру її майнового комплексу, а також розмір заборгованостей перед кредиторами.