Наекспортувалися: чи допомогли торгові преференції втрапити на ринок ЄС

Українські компанії ледь не подрались за квоти на вільний експорт соків та взагалі не скористалися аналогічними квотами на експорт баранини - питання чи потрібні взагалі та які самі торгівельні преференції Євросоюзу для українських підприємств залишається відкритим. Експерти Міжнародного центру економічних досліджень та політичних консультацій провели дослідження щодо використання та необхідності збільшення автономних торгівельних преференцій (АТП) для українських сільськогосподарських виробників. У квітні-травні 2015 року дослідники опитали 1009 підприємств аграрного та промислового секторів у всіх регіонах України окрім Криму й тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Серед опитаних було 605 експортерів та 404 виробників. 

Преференції в дії

Нагадаємо, що АТП були запроваджені ЄС наприкінці квітня 2014 року для підтримки української економіки у часи економічної та політичної кризи. Цей механізм є одностороннім застосуванням ЄС положень поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі, включаючи скасування/зниження ввізних мит та надання нульових тарифних квот. Перед запровадженням АТП експерти рапортували про те, що це може допомогти збільшити український експорт до ЄС на 4,5% у річному вимірі. А найбільше можуть виграти підприємства сільського господарства, харчової та легкої промисловості.

АТП були не єдиним чинником, що впливав на український експорт в цілому та до ЄС зокрема. Вплив преференцій підсилювався девальвацією гривні, переорієнтацією з російського ринку, рекордно високим урожаєм зернових. Натомість послаблюючі фактори  - окупація українських територій, падіння світових цін на сировину, подорожчання імпортної сировини (девальвація + додатковий імпортний збір) - часто нівелювали фактори підтримки.

Тарифні квоти на консервовані томати, пшеницю та м’ясо птиці є обмежуючими, тобто були реальним драйвером до розширення експорту на ринок ЄС. Проте ефективному використанню тарифних квот перешкоджали проблеми з дотриманням правил безпеки харчових продуктів, недотримання стандартів, недостатнє внутрішнє виробництво, існування інших ключових ринків, низька конкурентоспроможність українських товарів, а отже – низький попит, відсутність торговельних партнерів.

За висновками експертів, на експорт української продукції до ЄС найбільший вплив мало скорочення середнього обсягу експорту від одного експортера. Нові підприємства зі значно меншими обсягами постачань не змогли суттєво вплинути на загальну динаміку експорту до ЄС. Проте бажаючих експортувати стало більше, що нівелювало негативний вплив виходу підприємств з ринку ЄС. На ринках третіх країн вплив нових фірм був меншим, більшу роль відігравало зниження експорту. Тобто позитивним ефектом від АТП став стимул починати експорт в  ЄС.

Загалом дослідники зійшлися на думці, що АТП мали позитивний вплив на експортерів в ЄС. Проте їх дії було недостатньо для компенсації цілої низки негативних факторів, які впливали на експорт протягом 2014-2015 років. У 2014 році динаміка експорту до ЄС була кращою, ніж у експорту до решти країн світу. Але вже у першій половині 2015 року падіння експорту до ЄС зрівнялось з динамікою торгівлі з третіми країнами.

З ким і як торгувала Україна протягом періоду дії преференцій.

Протягом дії преференціій глобального росту зовнішніх поставок товарів до Європи не спостерігається. 

Частину квот з преференціями українські аграрії вже вибрали. Проте за підсумками минулого року тільки 6 з 10 позицій виявились закритими,  повністю - тільки дві - по пшениці й кукурузі. Решта з різних причин незаповнена.

Ротація експортерів на зовнішньому ринку досить масштабна. Наприклад, до ЄС кількість експортерів змінилась аж 3 тис. підприємств. Кількість постачальників на решту частин світу більш стабільна.

А ось як євроекспортери розподілились щодо товарних позицій.

Джерело: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій