Миші атакують: чому аграрії потерпають від гризунів та як цьому зарадити

Кількість мишей досягла рекордних показників – вони буквально знищують сади та польові культури, жаліється директор підприємства «Зоря Інгула» Сергій Кравцов. На території його господарства, що на Миколаївщині, кількість мишей цьогоріч мінімум втричі більша, ніж зазвичай. Всі поля буквально вкриті «воронками» від їх нір. Причина зростання популяції - теплі зими,  збільшення площі неораних земель, які є прихистком для польових мишей, а також збільшення кількості сміттєвих звалищ на територіях житлової забудови.

Періоди з вересня по жовтень та з березня по квітень  можна назвати “мишиними сезонами”, говорить  директор компанії “Спецтехнологія” Світлана Іванова. Зараз появу мишей стимулювало різке похолодання та заморозки, які першими відчувають ці гризуни. “Кожну осінь і кожну весну ми стикаємось із нашестям мишей, але кожні чотири роки фіксуємо період максимального розмноження. Як зараз”, - говорить вона.

Читайте також: Метеофактор: як заморозки вплинуть на темпи посівної та польових робіт

Втім, зараз миші несуть не найбільшу загрозу. Гірше буде навесні, коли поле озимини з вечора може бути зеленим, а вже зранку – чорним через їх роботу.  “Восени на полях іще є залишки збіжжя після збирання, повні  склади зерна, тож миші шукають прихистку там”, – говорить Іванова. За її словами, раніше програми з контролю  наявності мишей на полях фінансувались з бюджету. Сьогодні кожен власник має вирішувати ці проблеми самостійно.

Де шукати мишей?

Фермер Олександр Шевченко з Полтавщини радить обов`язково спостерігати не лише за власним полем: “Якщо сусіднє поле занедбане, і ніким не обробляється, це означатиме, що вже весною всі гризуни з нього переповзуть на ваш урожай. Таким чином через недогляд мій сусід втратив понад 30% урожаю”.

Миші та полівки, що мешкають на полях та пасовищах степової зони, живуть в норах, розташованих на цілинних місцях, вкритих травою, на узбіччях доріг, поблизу посівів конюшини, кукурудзи, буряку тощо. Охоче оселяються у прикореневих пустотах, серед завалів каменів, що утворюються на краях полів після їх розчистки. У місцях, що заливаються талими водами, будує кулевидні гнізда на кущах та в траві.

Найбільше шкоди миші завдають на полях, де був посіяний ячмінь з підсівом багаторічних трав, – розповідає головний агроном підприємства “Агроекологія” Дмитро Левченко. “Після збирання ячменю тут залишилося втрачене під час жнивування зерно, подекуди висіялося й насіння бур’янів. Все це – пожива для мишоподібних гризунів. Земля на цих полях м’яка, рослини ще не закущилися. Тож, розмножуючись, гризуни риють нірки, мостять гнізда. Тому стоїть питання захисту цих площ від мишей. Звісно, падалиця є й на інших полях, де вирощували зернові. Є там і миші. Але певною мірою їхню чисельність обмежує обробіток ґрунту під наступний врожай. А от серед багаторічних трав їм живеться досить комфортно”,   - ділиться спростереженнями він.

Читайте також: Лампочка для АПК: як вплине на виробників відмова від єдиного тарифу

Підрахувати збитки, що спричиняють ці гризуни, дуже важко. Але якщо, наприклад, кожен із щурів, що оселилися у клуні чи житлових будівлях,  щодня з’їдає близько 50 г їжі і набагато більше пошкоджує – шкода очевидна. Якщо чисельність гризунів перевищує 0,5 особи на 1000 квадратних метрів, то загроза починає набувати епідеміологічного значення. Дрібні гризуни є носіями збудників різних інфекцій та паразитів, які з їжею потрапляють до внутрішніх органів людини та домашніх тварин, що може призвести до тяжких хвороб або навіть загибелі. Сезонні ж міграції гризунів із міста до лісу і назад тільки сприяють поширенню хвороб.

Слід пам`ятати, що полівки та миші, на відміну від інших гризунів, взимку не впадають у сплячку, а ведуть активний спосіб життя. Миші використовують накопиченій з осені корм, а полівки шукають їжу по утвореним канавкам та поїдають сходи трав, зелені частини кущів та кору біля основи стовбур. Чим вищий рівень агротехніки – тим менше бур’янів, тим бідніша кормова база шкідників. А після збирання врожаю створюються додаткові укриття для гризунів, наприклад, скирди. Більш сприятливі умови – у посівах бобових культур, які, по-перше, не підлягають оранці щорічно, по-друге, дають повноцінні високоякісні корми.

Мишам — бій

Максимальний ефект досягається лише комплексними заходами (позбавлення доступу до їжі, використання хімічних та електронних препаратів, позбавлення укриттів), а також профілактикою. “Раніше на полях проти мишей найчастіше використовували аміачну воду та зерно, оброблене фосфідом цинку, яке зароблювали у кожну нору. Ця складна отрута, яка виділяє фосфін і може призвести до отруєння людей та всього живого, тож завдяки старанням екологів цю речовину заборонили. Більш безпечними є родентициди антикоагулянти, проте вони мало діють на полях – потрібно збільшувати і кількість речовини і проводити роботу неодноразово.  Деякі виробники наполягають на ефективності воскових брикетів, проте це також сумнівно. Поляки та німці винайшли свій метод – додають у розкидане отруєне зерно вітамін D3 та антибіотики, сповільнюючи обмін речовин у мишей, та пригнічують імунітет гризунів. Таким чином доза препарату і вплив отрути на довкілля менший, а підсумок – летальний. Найбільш ефективними на полі є препарати проти мишей на основі олії –  їх дія менше залежить від погоди – снігу, дощу тощо”, –   рекомендує Світлана Іванова.

Читайте також: Справа на зубок: як часник може стати основним бізнесом для дрібних господарств

Фахівці стверджують, що зерносховищах, елеваторах та інших будівлях дератизацію рекомендується проводити два рази на рік, в періоди масової міграції гризунів: навесні – у квітні-травні та восени – у вересні-жовтні. Поряд з цим необхідно проводити санітарну очистку території: прибирання побутового сміття, хмизу, рослинних і великогабаритних відходів. Не допускається безладне накопичення будматеріалів, будівельного сміття тощо. Будь-яке скупчення сміття, відходів створює прихисток для гризунів, приваблює їх на територію та різко знижує ефективність дератизації. Також слід встановити металічні сітки на вентиляційних ходах, засклити вікна в підвалах та на горищах.

Обробку територій ефективніше проводити тільки у тих місцях, де попереднім обстеженням встановлено високу чисельність гризунів. Для дератизації використовують зернові та контейнерні принади, розкладаючи їх в місцях підвищеної концентрацї гризунів, на шляхах можливої їх міграції в населений пункт або у зворотній бік – в природні біотопи. При боротьбі з полівками необхідно мати на увазі, що при надлишку насіння та зеленого корму слід використовувати зернові, контейнерні, парафіновані чи гранульовані принади, оброблені соняшниковою олією або борошном. У місцях концентрації гризунів (у період розмноження, при спаді чисельності) швидка загибель гризунів (на 3-5 добу) наступає при використанні контейнерних принад на антикоагулянтах ІІ покоління. При обробці територій в екстреному режимі (разова дератизація) застосовують родентициди гострої дії (фосфід цинку). При планово-систематичному режимі обробки раціональніше проводити першим способом.

Для  підвищення ефективності дератизаційних заходів обробку території можна проводити у зимовий період, коли кількість зеленого корму різко зменшується. Препаративні родентицидні форми розкладають під сніг на землю.  Є й альтернативні методи. Як розповів агроном “Агроекології”, з мишами борються за допомогою хижих птахів. Розпочали з площ, зайнятих багаторічними травами. Присади для птахів виготовили з дерев’яних стовпчиків, на верхівці яких прибили поперечини. 70 таких стовпчиків поставили на полях люцерни й еспарцету з розрахунку чотири штуки на гектар. Саме на них і привабили хижих птахів канюків, які є давніми ворогами мишоподібних гризунів.

Ірина Глотова

фото: adelaidenow.com.au, @Peter Wood, @Ben Andrew, zoogalaktika.ru, xn--h1apn.net, infoindustria.com.ua, @Adam Hough