«Хлібне перемир’я» не рятує фермерів Донеччини від обстрілів

Про це пише «Громадське».

На фермерській базі «Династія», що поблизу окупованої Горлівки, перший тиждень збору врожаю. Ферма працює вже двадцять років. Зупиняли роботу лише у 2014.

Лише за три роки з початку війни життя на «Династії» заворушилося. Фермери та агрономи навчилися пристосовуватися до сусідства військових та працювати в умовах постійної небезпеки.

«Окопи і траншеї просто на наших землях. Нині ми вже не перша лінія оборони, але ще рік тому розташовувалися фактично в "сірій зоні". Трохи далі — теж наші поля, але то вже "сепарська" територія, нам тепер туди зась», ― розповів господар ферми Вадим Капля.

До війни Капля мав 10 тис. га землі — це паї, надані в оренду на 49 років. Тепер у розпорядженні фермера лише 4,5 тис. га.

Фермер розповів, що після підривів на мінах неможливо швидко прийти до тями та відновити робочий процес. Люди бояться, не виходять на роботу. Треба, щоб минув тиждень-два, але ж пшениця не чекатиме. Мотивує співробітників лише зарплатнею.

За весь час військового конфлікту техніка «Династії» тричі підривалася на мінах, востаннє — у 2015. Господар консультувався з саперами, які оглянули місцевість, але розміновувати не квапляться. По-перше, через близькість позицій бойовиків, має зберігатися «безпечна» дистанція 15 км, по-друге, замінованих територій чимало, але жодних маркувань чи мап мінування не існує.

Міни лежать і прямо за парканом «Династії». Через дорогу від бази — соняшникове поле, а у полі — три ряди бетонних стовпів, під якими зариті протитанкові міни. Колючого дроту майже не видно, усе заросло травою. Місцеві знають, що ходити сюди категорично заборонено.

Військові пускають не всюди, попри те, що земля — власність фермерів. Адже на полях є військові укріплення, а бойові позиції показувати не можна.

Пшеницю збирають з сьомої ранку і «поки військові дозволять». Сутеніє — починають стріляти, попри «хлібне перемир’я».

«Про це не вийде домовитися. "У вас своя система, у нас — своя". Отак вони на це відповідають. Поступаються, звісно, але інколи домовитися неможливо. Усім байдуже до цього хліба, його всі їдять, але всім байдуже», — розповів фермер.