Географія врожаїв. Південний Степ – що треба знати агроному

Аграрна Україна надзвичайно різноманітна: коли фермери Херсонщини страждають від нестачі вологи, фермери Волині клянуть дощі. Але знаючи особливості погоди та клімату, не завжди враховують їх при виборі насіння чи вибудові системи захисту. Спільно з компанією Dupont Pioneer Agravery.com запускає проект “Географія врожаїв”, в якому ми будемо говорити про особливості регіональної агрономії. Своїм досвідом будуть ділитися фермери, а незмінний заступник голови Гідрометцентру Тетяна Адаменко буде давати свої поради щодо погоди. Почнему з Південного Степу, куди весна приходить перша.

Південний Степ – це територія ризикованого землеробства, де через брак вологи аграрії можуть втратити весь врожай. Також сільгоспвиробників цієї зони очікують гради, пилові бурі та зливи, тому потрібно бути дуже гарним фахівцем, аби працювати там та отримувати прибутки.

Південний Степ займає частину територій Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Клімат Південного Степу помірно-континентальний, із порівняно м’якою зимою та жарким тривалим літом.  За даними відділу агрометеорології Українського Гідрометцентру, середня температура повітря становить 9,0 - 11,0 °С. Зима триває в середньому 60-90 днів – з кінця листопада − початку грудня до кінця лютого, коли середньої добової температури стає вище нуля та починається весна.

Середня кількість опадів за рік становить від 400 до 500 мм. У посушливі роки - 230-260 мм. Близько 70% від річної кількості опадів випадає у теплий період року.

Перші осінні заморозки спостерігаються у другій-третій декаді жовтня, останні весняні – у першій-другій декаді квітня. Загалом сніг лежить від 20 до 65 днів, його середня висота становить 3–9 см, а максимальна досягає 21–55 см. В останні десятиріччя досить часто зими без сталого снігового покриву або взагалі безсніжні. Середня глибина промерзання ґрунту - від 11 см до 31 см.

■  Тетяна Адаменко, керівник відділу агрометеорології Українського Гідрометцентру

Вегетаційний період у зоні Південного Степу (із середніми добовими температурами повітря 5 °С і вище) триває 220-245 днів, починається в середньому в другій декаді березня і закінчується у першій декаді листопада. Сума позитивних температур повітря вище 5°С за цей період змінюється від 3370 − 3770 °С на півночі Південного Степу до 3810 − 3955 °С на півдні.  Період активної вегетації с.-г. культур (із середніми добовими температурами повітря 10 °С і вище) триває 176-198 днів, змінюючись в окремі роки від 160 до 220 днів, починається 9-18 квітня і закінчується 9-25 жовтня.

Найбільш небезпечним явищем для виробництва с.-г. продукції в Південному Степу є посухи, які мають значну 

повторюваність і бувають атмосферні, ґрунтові та комплексні (атмосферно-ґрунтові). Сувора атмосферна посуха, яка часто поєднується із ґрунтовою у період активної вегетації с.-г. культур, має ймовірність 90% на більшій частині території Південного Степу. Кількість днів із суховіями за теплий період (квітень-жовтень) становить 20-33 (в прибережній зоні 3-11) дні. Серед інших несприятливих для с.-г. культур явищ погоди у вегетаційний період характерними для даного регіону є град, дуже сильний дощ, зливи, сильний вітер та пилові бурі.

Відносна вологість повітря у теплий період року (квітень–жовтень) по областях Південного Степу коливається від 60% влітку до 80% весною та восени, а кількість днів із відносною вологістю повітря 30% та менше (суховійні явища) за цей період становить в середньому 29-38 днів.

Узимку зазвичай відлиги, кількість днів з якими за період грудень-лютий коливається від 40 до 69. Відлиги, які тривають більше ніж 5 днів поспіль, порушують зимовий спокій озимини, що призводить до зниження морозостійкості рослин.

Як працюють агрономи у зоні Південного Степу

■ Сергій Павлюченко, ТОВ «Світанок», Одеська область, Ширяївський район, село Старі Маяки

Площа: 5500 гектарів

Вирощує озиму пшеницю, озимий ріпак, горох, соняшник, кукурудзу і нут

Наша область входить до зони ризикованого землеробства і волога у нас є лімітуючим фактором для отримання гарного врожаю. Для того, аби мінімізувати її втрати, ми застосовуємо обробіток ґрунту без обороту пласта. Це дозволяє рослинним решткам зменшити коефіцієнт випаровування. Якщо погода і структура ґрунту дозволяє, то пшеницю після кукурудзи чи соняшника ми сіємо «по нулю».

Кукурудзу ми сіємо із раннім і середнім ФАО, оскільки останні два роки більш стабільний врожай показують гібриди із ФАО від 220 до 280, такий вибір пов’язаний із тим, що такі гібриди проходять фазу цвітіння і зав’язування врожаю коли ще немає спеки, яка робить пилок кукурудзи стерильним. Тоді як гібриди із більшим ФАО ризикують потрапити під засуху. В середньому у минулому році ми отримали врожай на рівні 7-ми тон з гектару. Кукурудзу ми сіємо на площі 800 гектарів.

Ранні гібриди соняшнику в нас займають 20% площ, усе інше засіваємо середньостиглим соняшником. Пізні гібриди соняшнику не сіємо, тому що в нас не вистачає вологи. Крім того після соняшнику ми сіємо озиму пшеницю і нам потрібно якомога раніше звільнити поле. Соняшник в нас займає 1500 гектарів.

■  Василь Чимшир, СФГ «Нива», Одеська область, Ізмаїльський район, село Кирнички

Площа: 700 гектарів

Вирощує озиму пшеницю, озимий ячмінь, озимий ріпак, соняшник, кукурудзу та горох

В останні два-три роки у нас більш-менш нормальна кількість вологи, тоді як ще 4-5 років тому ми заходили в зиму із вологою 100 мм, зараз же ми маємо від 200 до 400 мм. Це великий плюс для вирощування кукурудзи та соняшнику, оскільки для того, аби сіяти соняшник, нам потрібно не менше ніж 200-250 мм зимньої вологи. Наша область славетна своєю озимою пшеницею та ячменем - ми отримуємо гарний врожай саме завдяки зимній волозі, а потім, коли настає засуха, ми витягуємо рослини листовим підживленням.

Раніше я вносив частину добрив культиватором, а частину під час оранки, проте відмовився від цього методу, адже через це втрачалася волога. Тепер майже усі добрива, окрім фосфорних, я вношу до посіву перед останньою культивацією, із посівом я даю рослинам фосфорні добрива, а після цього проводжу одне або два рихлення. Рихлення я проводжу на невелику глибину і це дозволяє зменшити випаровування вологи, покращити проникнення вологи від опадів до рослини та покращити насиченість ґрунту повітрям. Візуально я гарно бачу різницю між полем, де проводилось рихлення, а де ні. Соняшник після рихлення набагато краще розвивається.

Соняшник ми намагаємось сіяти якомога раніше, зазвичай вже 10 березня починаємо сівбу, аби період цвітіння не припав на надто високі температури, коли пилок соняшника склеюється і утворює липку масу, яку бджоли не можуть використовувати для запилення. І нехай соняшник втрачає у врожайності від раннього посіву, ми виграємо на запиленні.

Я кукурудзи сіяв значно менше ніж соняшнику, оскільки зібрати врожай більший, ніж 9 тон з гектару, ми не можемо, як би не намагались. У регіонах із нормальним рівнем зволоження врожайність кукурудзи може сягати 18-19 тон. А в мене бували такі роки, коли ми посіяв кукурудзу у квітні, до самого збирання не бачили жодної краплі дощу. Я пам’ятаю рік, коли я на 90-то гектарному полі зібрав усього 4,5 тони кукурудзи. Якщо ми збираємо 4 тони соняшнику, ми отримуємо більше прибутку, ніж від 6 тон кукурудзи і це є вирішальним фактором при виборі культури для посіву. У цьому році я планую посіяти 180 гектарів соняшнику і 50 гектарів кукурудзи.

Багато хто каже, що соняшник та ріпак виснажує землю, але я вважаю, що це неправда. Якщо кожен рік проводити аналіз ґрунту і вносити усе, що потрібно для запланованого врожаю, то ніякого негативного впливу від цього немає. Я постійно вношу на свої поля перегній і ніколи не спалюю пожнивні рештки.

Поради DuPont Pioneer

■ Григорій Колісниченко, регіональний менеджер із агрономічної підтримки по Південно-Західному напрямку

Кукурудза

При виборі гібриду кукурудзи у зоні Південного Степу я радив би агрономам звернути увагу на раннє ФАО. Ці гібриди здатні по максимуму скористатися тією вологою, яка присутня навесні у ґрунті та пройти критичну фазу цвітіння до спеки. Одним із таких гібридів вважається Р8521 із ФАО 220. Незважаючи на те, що це гібрид зубоподібного типу, його потрібно висівати досить рано. Господарство «Світанок» минулого року сіяло цей гібрид, а також Р8523 AQUAmax, 3-5 квітня, коли було досить тепло, проте 20 квітня знов вернулись холоди і навіть випав сніг. Кукурудзу було пошкоджено, уся листова поверхня пропала, навіть стояло питання про передискування цих полів. Але ці гібриди вижили, оскільки точка росту була ще у ґрунті і не відмерла. Це дало змогу кукурудзі відновити вегетацію після потепління та дати врожай на рівні 7-ми тон, що досить пристойно для Одеської області.

Також у цьому році в нас виходить новий гібрид Р8307 AQUAmax із ФАО 230, це найбільш ранній гібрид із лінійки AQUAmax, який показує дуже гарний потенціал врожайності. Цей гібрид у наукових посівах показує кращий результат ніж AQUAmax із ФАО 260, який до цього у нас був найбільш раннім, та тягнеться до врожайності гібридів із ФАО 290.

Що стосується стійкості до хвороб, то гібрид Р8523 AQUAmax має 8 балів стійкості із 9-ти, а Р8521 має 6 балів. Ці гібриди не потребують  протруювання проти летючої сажки, оскільки їх рівень  генетичної стійкості дозволяє рослинам  успішно протистояти цьому захворюванню. Звичайно, іноді можливе ураження пухирчастою сажкою, при умові пошкодження рослин комахами, градом, або агротехнічними роботами, такими як культивування чи обприскування, але це актуально для будь-яких гібридів кукурудзи. Ті ж гібриди, які мають стійкість на рівні 5-ти балів, ми обробляємо протруйником на заводі.  Обидва гібриди підходять для посіву у якості монокультури, проте вони потребують інтенсивного обробітку грунту (глибока оранка, або глибоке рихлення), оскільки мають велику кореневу систему.

Соняшник

Серед соняшників я рекомендую аграріям Півдня висівати гібриди із стійкістю Or7 –  PR64F66, P64LE119, P64LE121, P64LC108 – в зоні вирощування, де відбулося значне поширення раси G вовчка соняшникового, а також гібриди ефективні для більшості території Півдня – Р64LL125,  P63LE113, P64LE25 та P64LE99, які мають вертикальну Or5 та горизонтальну System II стійкості до вовчка соняшникового.

Вовчок соняшниковий дуже швидко мутує, останнім часом нова раса з’являється кожні п’ять років і сучасна генетика ледве встигає виводити стійкі гібриди традиційними методами.  Тому наша компанія пішла іншим шляхом: ми окрім генів із вертикальною стійкістю також використовуємо горизонтальну стійкість. Особливість горизонтальної стійкості полягає в тому, що рослина за рахунок утворення спеціальних фенольних сполук починає протидіяти вовчку любої раси коли він намагається проникнути в кореневу систему. Цим вона відрізняється від вертикальною, яка запобігає проникненню вовчка в кореневу систему, але тільки тих рас до яких присутні гени стійкості в конкретному гібриді. Отже, вищезгадані гібриди, що мають водночас обидва види стійкості, демонструють прекрасну ефективність проти усіх рас вовчка присутніх на наших полях.

Я раджу сіяти гібриди стійкі до трибенурон-метилу разом, аби диверсифікувати погодні ризики. Вони мають різний термін дозрівання, тож це дає більше шансів на гарний врожай. Один із факторів успіху гібридів соняшнику ТМ Піонер в жарких умовах вирощування  - це дуже високий рівень самозапилюваності. Ця особливість важлива для нашої зони, адже часто під час цвітіння соняшнику стоїть сильна спека, яка ускладнює запилювання бджолами.

Щодо хвороб, то в останні роки активізувався розвиток вугільної гнилі на соняшнику, яка раніше не була поширена в Україні. Її активність пов’язана із насиченням сівозміни соняшником, зі зміною клімату, ця хвороба добре розвивається за умов холодної весни та жаркого літа. Заселення відбувається на ранніх стадіях розвитку культури. Візуально вона себе не проявляє до появи кошику. Соняшник, уражений вугільною гниллю, втрачає олійність на 8-10%, а його кошик зменшується на третину, сильно ушкоджені посіви можуть вилягти. Тому агрономам варто бути особливо уважними, не зловживати азотними добривами та не загущувати посіви соняшнику.