Експерти розповіли про сучасні методи виробництва круп

«При великому асортименти круп'янх установок, принципи самої переробки зерна досить прості», — зауважують експерти компанії «Оліс».

 До речі, приклади круп’яних заводів і установок можна подивитись тут. 

Принципи великого виробництва довгий час були незмінними та включають таку послідовність операцій:

• підготовка зерна;
• лущення;
• шліфування;
• просіювання.

«На першому етапі зерно висушується і відділяється від шкідливих домішок: камінців, піску, насіння бур’янів, дефектного культурного насіння. Для деяких культур (гречка, горох, овес, кукурудза, ячмінь) проводиться попередня гідротермічна обробка: зволоження і пропарювання протягом декількох хвилин, потім висушування. В результаті процес дихання насіння припиняється, а ферменти, що розщеплюють жири, деактивуються (зерно не прогоркає)», — розповідают експерти компанії.

Під час лущення видаляються грубі плівки і оболонки, а при шліфуванні (коли зерна труться між собою та об робочі поверхні машин) — з поверхні видаляються зародки і насіннєві оболонки. Після цього крупу просіюють від борошна і битих ядер.

Сучасні технології швидкорозварювальної крупи

У класичної крупи є недолік: її потрібно довго варити. Для того, щоб зменшити витрати часу на варіння (або взагалі обійтися без нього), на сучасних заводах вживають такі технології:

• додаткова гідротермічна обробка в поєднанні з плющенням;
• мікронізація — нагрів зерна інтенсивним інфрачервоними випромінюванням, в результаті чого внутрішньоклітинна вода закипає (при тому зерна спучуються) і розриває довгі молекули крохмалю, після цього оброблене зерно піддають плющенню;
• екструзія — нагріте зерно під високим тиском пропускають через шнекову систему, на виході з-за перепаду тиску і температури зерна втрачають вологу і збільшуються в об’ємі, набуваючи пористої структури.

«У всіх трьох випадках виходить продукт, готовий до вживання після недовгої термічної обробки, або навіть при простому додаванню води», — зауважують експерти.