ДУМКА: Ухвалені ВРУ «соєві правки» ускладнять податкове адміністрування в галузі

Про це сказав завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, презентуючи результати проведеної комплексної експертної оцінки наслідків практичної реалізації відповідної законодавчої ініціативи, повідомляє прес-служба інституту.

На його думку, вже восени цього року — після набуття чинності відповідними законодавчими нормами – варто очікувати активне впровадження оптимізаційних схем при реалізації соєвих бобів, вирощених суб’єктами, які не спроможні самостійно організувати експортні поставки своєї продукції. Суть таких схем зводитиметься до «заведення» вирощеної сої на більш крупних суб’єктів, здатних забезпечити самостійний експорт. При цьому слід зважати на те, що лише третина загального обсягу сої виробляється суб’єктами, здатними самостійно, без посередників та кооперування, організувати експортні поставки.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, такі операції можуть бути вигідними як для дрібних агровиробників, оскільки нульова ставка з ПДВ застосовуватиметься лише у разі самостійного експорту, так і для великих сільгосппідприємств, які отримають можливість додаткового заробітку внаслідок неофіційної закупівлі сої у «малих» за нижчими цінами і подальшого постачання її на експорт як власновирощеної.

При цьому реальний податковий кредит, пов’язаний з виробництвом сої, буде списуватись малими сільгосппідприємствами на інші культури. В такий спосіб буде забезпечуватись необхідна доходність відповідних операцій, пояснив експерт.

Економічно доцільною може бути й інша схема – продаж сої на експорт малими сільгосппідприємствами через посередника без попереднього нарахування ПДВ: у такому випадку не буде «просідання» ціни на частку цього податку. Для її реалізації достатньо буде створити нового суб’єкта господарювання, зокрема ФОП, який офіційно не є платником ПДВ і через якого реалізується вирощена малим сільгосппідприємством соя. При цьому наявний вхідний ПДВ, пов’язаний із виробництвом сої, також буде списуватися на інші культури.

«Таким чином, розрахунки показують низьку вірогідність спрямування внаслідок законодавчих змін вирощеної сої на переробку — хіба що переробні підприємства забезпечать рівень закупівельних цін, зіставний з експортними, що є малоймовірним», — зауважив Леонід Тулуш.

Відповідно, після впровадження та «шліфування» оптимізаційних схем, даний ринок продовжить свій розвиток у рамках сировинної моделі, переконаний експерт. А отже, «соєві правки», скоріше за все, не забезпечать суттєвого підвищення рівня наповнення  переробних потужностей оліє-жирової галузі та збільшення доданої вартості, створеної в Україні.

«При цьому марно очікувати й зростання бюджетних надходжень за рахунок економії на відшкодуванні ПДВ та збільшення доданої вартості, яка є об’єктом ПДВ, а також "зарплатних" податків.Тому що рішення щодо запровадження тієї чи іншої моделі фінансового регулювання розвитку ринку олійних культур, який є ключовим як для аграрного сектору, так і для вітчизняної економіки в цілому, має прийматися лише на основі належного наукового опрацювання усіх його можливих наслідків з урахуванням інтересів усіх цільових груп», — прогнозує науковець.

За його словами, можна очікувати, що і друга спроба врегулювання даного проблемного питання не буде останньою, і восени поточного року депутати ще раз до нього повернуться.