Допоможемо кожному: чи потрібен окремий заступник міністра агрополітики для підтримки фермерів?

В структурі Мінагрополітики має з’явитись ще один  заступник міністра. І займатиметься він виключно розвитком фермерських господарств в Україні. Офіційно в самому міністерстві нічого не коментують. Неофіційно говорять, що ні можливі кандидатури, ні перелік конкретних завдань для такого службовця поки не відомі.

Службовці Мінагрополітики неодноразово говорили про свої плани з розвитку прошарку фермерських господарств в Україні. За словами прем’єр-міністра України, підтримка фермерів є навіть метою запуску ринку землі в Україні.

Аграрне відомство зараз має окремого заступника міністра аграрної політики, що відповідає за розвиток підприємництва на селі. Наразі таку посаду обіймає Олена Ковальова. Більше місяця лишається не вирішеним питання відставки міністра аграрної політики Тараса Кутового. Тому не зрозуміло, чи є потреба призначати ще одного заступника міністра аграрної політики, який займатиметься виключно фермерами. І чи справді  саме це потрібно для розвитку фермерства в Україні.

Сутність без великої необхідності

Опитані Agravery.com експерти не бачать особливої потреби у призначенні окремого заступника міністра аграрної політики з питань розвитку фермерства. Незрозуміло, чим займатись такому заступнику міністра аграрної політики, каже народний депутат та президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. «Якщо ми говоримо про маленькі сільськогосподарські підприємства, та людей, які щось вирощують на присадибних ділянках, тоді виникає питання – чи потрібна посада рівня заступника міністра?», - коментує Козаченко.

Якщо для такого службовця вдасться сформулювати чіткий перелік завдань, тоді посада заступника міністра аграрної політики з питань фермерства є цілком потрібною. Так вважає народний депутат Іван Мірошніченко, член комітету ВР з питань аграрної політики. Але така урядова ініціатива не вкладається у логіку процесів децентралізації, що зараз відбувається в країні, каже заступник голови Аграрної партії України Денис Марчук. На його думку, зараз потрібно якраз більше ресурсів та повноважень передавати на місця. Питання розвитку фермерського руху також є питанням регіональної політики, переконаний Марчук.

Єдине, на чому наголошує політолог Володимир Фесенко – у згаданій урядовій ініціативі не потрібно шукати політичного підгрунтя та популізму. Створювати нову штатну одиницю для вирішення певного питання – це бюрократичний спосіб мислення наших чиновників. При цьому очільник уряду Володимир Гройсман або ж його підлеглі не мають на меті «заробити бали» серед певних груп виборців. «Таким займаються скоріше народні депутати, які мусять постійно працювати із «своїми» групами виборців. Гройсмана обирає сам парламент, тому прем’єрові нема потреби загравати окремо з фермерами», - каже експерт.

Потрібні гроші і консультації, а не чиновник

Експерти сходяться на думці, що для підтримки фермерських господарств в Україні буде достатньо координованих дій вищих органів влади в Україні. На думку Мірошніченка, Верховній Раді для початку варто нарешті скасувати норму про обов’язковість аграрної освіти для фермерів-початківців. Такий законопроект майже рік назад було зареєстровано в парламенті, але досі не проголосований. Нардеп переконаний, що доволі часто молоді фермери без значного досвіду роботи є доволі успішними. На відміну від агровиробників, що працюють іноді і по двадцять років. «Якщо колишній військовий чи економіст захочуть зайнятись сільським господарством, чому їх потрібно у цьому обмежувати?», - наголошує Мірошніченко.

Втім, Мірошніченко застерігає, що підтримка фермерських господарств на практиці має означати посилення зайнятості на селі. І аж ніяк не злам існуючої системи господарських взаємовідносин в АПК, за якої більша частка виробництва належить середнім агровиробникам та агрохолдингам. «На практиці це має виглядати «сімейна ферма змогла закласти теплицю, і тому змогла отримувати більше прибутків». А не «фермери стали отримувати більше прибутків, бо з ринку пішли агрохолдинги з ефективнішою системою господарювання», - наголошує нардеп.

Значна частка із 40 тисяч фермерів в Україні працюють на державній ріллі, каже Володимир Фесенко. Але у більшості випадків це відбувається через «сірі» чи «тіньові схеми». І це є не вигідно як і для держави, так і для самих фермерів. Теоретично, держава могла б допомогти викупити таку ріллю з розстрочкою,  в рамках земельної реформи. І це був би найкращий спосіб реально допомогти фермерам, переконаний політолог.

Денис Марчук запевняє, що доволі часто фермерам не вистачає саме консультативної допомоги. Агровиробникам постійно потрібна інформація про поточні ринкові ціни на зернові або ж можливі ринки збуту своєї продукції. Тому, на думку експерта, кращою допомогою буде мережа консультативних пунктів для аграріїв на місцях, аніж окремий чиновник в ранзі заступника міністра в системі Мінагрополітики. Навіть якщо такий матиме достатньо повноважень.