Чотири маніпуляції: як уряд проштовхує продаж земель державної власності

Під тиском громадськості та неурядових аграрних асоціацій уряд вимушено відкладає зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громадян. При цьому іншими своїми постановами Кабмін фактично запроваджує механізм тіньового вилучення у законних орендарів, а пізніше і розпродажу земель державної власності.

Такою є постанова № 413 від 7 червня 2017 року під назвою: «Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Проаналізуємо Стратегію детальніше на наявність маніпулятивних положень.

Урядова маніпуляція 1. «Орендна плата за землі сільськогосподарського призначення у світі є високою, зокрема у Німеччині, Нідерландах та Данії вона становить більше 200 євро за 1 гектар ріллі, у США – до 10 відсотків ринкової вартості, або 350-400 доларів США за 1 гектар; у Канаді на оплату оренди витрачається 40-45 відсотків вирощеного врожаю, у Франції – до 1/3 врожаю».

Насправді. Орендна плата за землю у розвинених країнах і справді є вищою ніж в Україні. Проте не так суттєво як здається на перший погляд. Адже в Україні багато сільгоспвиробників вже зараз платять орендну плату по 3 000-4 000 грн за 1 гектар в рік, що ненабагато менше ніж у Німеччині чи Данії. Однак в уряді замовчують ризики з якими, на відміну від європейських конкурентів, стикаються українські сільгоспвиробники. Справедливо було б порівняти відсоткові ставки на кредити, рівень державної підтримки на гектар, дотації в разі неврожаю. І найбільш кричущий факт – близько 7 тис. спроб рейдерських захоплень земель та урожаю сільгосппідприємств у 2016 році і ще більша кількість таких спроб у 2017 році. При цьому рейдерські захоплення стають можливими за підтримки ряду корумпованих органів державної влади.

Урядова маніпуляція 2. «На сьогодні близько 50 відсотків договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності укладено на строк до 49 років… Під час передачі земельних ділянок в оренду на довгостроковий період втрачаються будь-які можливості здійснення контролю за недобросовісними орендарями, що призводить до втрати цінності вітчизняних чорноземів».

Пропонується дозволити: «передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більш як сім років».

Насправді. Договори оренди земельних ділянок на 49 років мають місце і їх укладають передусім сільгоспвиробники зайняті у тривалих виробничих циклах (тваринництво, садівництво). Яблуневий сад приміром закладається терміном на 25 років, а горіховий на 100 років. На тривалий час закладаються і меліоративні системи, які через посухи зараз ставить все більше сільгоспвиробників. Складно собі уявити, що хтось наважиться на довгострокові інвестиції не маючи гарантій, що зможе працювати на орендованій землі через кілька років.

Що стосується втрати можливостей здійснення контролю за недобросовісними орендарями у випадку довготермінової оренди, то такий контроль не залежить від терміну оренди. Основне, щоб це справді був об’єктивний контроль за якістю ґрунтів та збереженням сівозміни, а не черговий корупційний механізм. Якщо виходити з логіки здорового глузду, то обмеження оренди терміном всього в 7 років не захищає українські ґрунти від ерозії, а є основним чинником їх виснаження. Короткий термін оренди землі ставить сільгоспвиробників в умови за яких повернути власні інвестиції і отримати прибуток необхідно в максимально короткі терміни. Урядова постанова є вигідною для спекулянтів, а мудрий господар планує розвиток власного господарства на десятиліття вперед, що неможливо при оренді земель терміном в 7 років.

Урядова маніпуляція 3. «Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону».

Насправді. Стратегія вкотре підтверджує монопольне право чиновників Держгеокадастру розпоряджатися 10,4 млн гектарів сільськогосподарських угідь, що перебувають у державній власності. Як бачимо про анонсовану урядовими реформаторами децентралізацію та право громад розпоряджатися землями за межами населених пунктів вже не йдеться.

Урядова маніпуляція 4. «Реалізація Стратегії дасть змогу забезпечити функціонування ефективної та прозорої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності».

Насправді. Стратегія затверджувалась Урядом не прозоро та без залучення представників громадськості. Всупереч частини 1 статті 3 Земельного кодексу України Стратегія не містить посилань на цей кодифікований закон, а окремі її положення прямо суперечать нормам Земельного кодексу України. Зокрема, Стратегією обмежуються площі земельних ділянок, що можуть передаватись громадянам України в межах норм безоплатної приватизації із земель державної та комунальної власності згідно статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України. Стратегією обмежується строк дії договору оренди землі (не більше 7 років, – для земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та для меліорованих земель – рівно 10 років), що не відповідає нормам частини 4 статті 93 Земельного кодексу України та статті 19 Закону України «Про оренду землі».

Встановлення Стратегією стартової ціни лота у 8% при проведенні аукціонів з оренди землі, формально не суперечить вимогам пункту «е» частини 4 статті 136 Земельного кодексу України, проте є нічим іншим, як штучним завищенням стартової ціни без врахування регіональних особливостей земель. Запровадження додаткової умови для передачі земельних ділянок в оренду (наявність агрохімічного паспорта) не відповідає чинному законодавству і потребуватиме витрат сільгоспвиробниками значних коштів. Стратегія залишає поза увагою права на першочергове забезпечення землею воїнів АТО, які захищають країну. А людей, які на землі працюють і вирощують хліб у Стратегії зображають переважно в негативних тонах.

Аналіз документу вкотре переконує, що влада маніпуляціями намагається запустити розпродаж земель сільськогосподарського призначення. Спочатку державної власності, а з часом і тієї, що перебуває у власності громадян. Зважаючи на значні суперечності норм Стратегії Уряд має зупинити дію постанови № 413 від 7 червня 2017 року. Після чого із залученням громадськості та профільних аграрних асоціацій необхідно розробити Стратегію із удосконалення механізму охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності. Затверджуватися така Стратегія в демократичній країні має не урядовою постановою, а голосуванням у парламенті.

Врешті-решт у другому читанні слід проголосувати законопроект № 4355 від 31.03.2016, який передбачає передачу державних земель громадам та накладення мораторію на роздачу сільських пасовищ. Також необхідно знайти швидкий механізм присвоєння кадастрових номерів для земель Міноборони і ввести заборону зміни їх призначення до завершення АТО.