Реклама

Чисельність популяції річкової риби в Україні за 9 років знизилася на 70%

В Україні осетрові нині вирощують на Одещині й у Чернівцях. Натомість, унаслідок природних та антропогенних чинників, чисельність популяції річкової риби падає: у порівнянні з 2013 роком вона знизилася на 70%.

Про це розповів Ігор Грициняк, директор Інституту рибного господарства НААН, передає прес-служба Національної академії аграрних наук.

«За таких темпів до 2024 року Україна змушена буде перейти на імпорт. Аби цього не сталося держава має підтримувати програми селекції й відтворення риби», — повідомляє експерт.

Так, завдяки виділенню урядом коштів на технічне переозброєння і переорієнтацію лабораторій у 2008/09 році, при Інституті рибного господарства НААН України були створені три нові лабораторії: біотехнологій, вірусології і бактеріології, генетики і цитогенетики.

«Нашим науковцям вдалося досягти кращого розщеплення ферментів — завдяки цьому, осетрові менше хворіють і краще ростуть. Збільшилась популяція форелі. 16 років тому по всій Україні вирощували 4 тонни, сьогодні — 10 тисяч тонн. Ми вже вирощуємо 6−8 тонн, а у перспективі — 10 тонн власної червоної ікри. Близько 5 тонн чорної ікри. Уся ця продукція реалізується всередині країни», — коментує Грициняк.

За даними фахівців НААН, нині Україна імпортує переважно морську рибу — через скорочення власного вилову. В Азовському морі фактично залишився лише бичок, бо решту видів було винищено через безвідповідальне, хижацьке ставлення. А з тих акваторій, де є більші популяції, витіснила Росія. Чорноморські зони вилову риби також переважно перебувають у руках РФ. Тому в Україні в рази зменшився вилов морської риби.

«Потреби імпортувати ставкову рибу в Україну — немає, адже власної популяції повністю вистачає. Ми здатні збільшити її в рази й експортувати. Але інші країни захищають інтереси власних виробників. Сьогодні рибна галузь — унікальна підгалузь тваринництва, яка не імпортує генний матеріал. У складі інституту діє єдиний селекційно-племінний центр в Україні. І наразі цей живий генетичний банк функціонує фактично без допомоги держави», — підкреслює науковець.

За його словами, галузь потребує державного захисту і підтримки програми селекції.

«Має зберігатися маточний матеріал — принаймні, подвійний-потрійний запас. Крім того, цей матеріал потрібно постійно оновлювати. Слід враховувати, що за 6−8 років продуктивність гнізда падає. Тому селекційна програма в державі має бути безперервна. Якщо ми її перервемо бодай на рік, нашу рибну галузь відкине на 7−8 років назад», — підсумовує Ігор Грициняк.

Нагадаємо, експорт живої риби з України збільшився на 32,8%.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама
Реклама
Реклама