Ціна хвороби: як ховати трупи тварин та хто за це платить

 «АЧС упущена, із нею зараз узагалі, мені здається, важко буде упоратися. Я навіть не знаю, що зараз можна буде зробити, щоб зупинити ці спалахи», - заявила в інтерв’ю Agravery.com заступник міністра агрополітики Ольга Трофімцева. З минулого року в Україні було зафіксовано декілька десятків спалахів цієї хвороби. Найбільший випадок – агрокомбінат «Калита», на якому у липні-серпні минулого року було ліквідовано 63 тисячі свиней.  За словами віце-президента Асоціації свинарів України Оксани Юрченко АЧС зараз зафіксований у 10 областях - Запорізькій, Луганській, Чернігівській, Сумській, Київській, Рівненській, Житомирській, Волинській, Херсонській і Харківській. Поки немає ознак, що хворобу подолають найближчим часом. За найбільш реалістичним прогнозом, вірус вийде знищити за 25-30 років. Боротьбу з хворобою ускладнює те, що досі немає вакцини проти неї. Єдиний спосіб подолати АЧС – це ліквідація хворих тварин.

Закопувати чи спалювати?

За даними Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, туші тварин, трупи тварин, що загинули, продукцію тваринного походження, старі дерев’яні приміщення, гній, залишки корму, тару, малоцінний інвентар, дерев’яні підлоги, годівниці, перегородки та інші ймовірно контаміновані матеріали, речовини та відходи спалюють на площадках, спеціально відведених для цього в межах епізоотичного вогнища.

Читайте також: Чума у розпалі: де протягом року в Україні спалахувала АЧС

Як правило, роботи по спалюванню трупів тварин проводяться територіальними органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій. «За інструкцією  по боротьбі з АЧС, хворих тварин можна не лише спалювати. Якщо тварин дуже багато, їх закопують. Але для цього треба вирити яму глибиною не менше 2 метрів. Сюди покласти мертвих тварин, все це пересипати хімікатами і вапном, потім – закидати землею. Протягом року на цих територіях не можна займатися сільським господарством. Все це робиться для того, щоб зупинити поширення АЧС. Якщо закопати тварин на меншу глибину, то дикі тварини можуть розрити яму і хвороба спалахне знову», - каже незалежний експерт Віталій Башинський.

На небезпеці закопування тварин без обробки наголошують і екологи. Нещодавно у Львові був скандал з тим, що знайшли могильник свиней. Рештки тварин півтора року вивозили з філії Укрсанветзаводу, якій спеціалізувався на утилізації відходів м’ясопереробної галузі. «Раніше на цьому заводі виробляли м'ясо-кісткову муку, господарське мило, яке експортували за кордон. Тепер він працює, порушуючи всі санітарні норми. Туші тварин не переробляють як слід. Викидають у поліетиленових мішках за межі підприємства, зверху лише піском присипають. Там виявили десятки тонн свинячих туш, які розкладалися просто неба», - розказує депутат Жовквівської районної ради Ігор Муравський.За даними держспоживслужби у Львівській області, ситуацію рятує лише нерозповсюдження вірусу АЧС у Львівській області. Хоча ризики залишаються великими – вірус виявили у сусідній Волинській області, а на території Львівщини утримують 390 тисяч свиней. З них половина – у домашньому господарстві.

Читайте також: Нездоровий світ: які хвороби тварин оточили Україну

Плата за АЧС

Утилізація тварин за правилами, навіть якщо хвороби немає, – справа не з дешевих. «Коли у мене хворіє свиня, я везу її в Кіровоград на ветсанзавод. Там тварину спалюють. Це не дуже дешево, оскільки я плачу за транспорт і за газ за спалювання тварини. Ціна дуже різна, все залежить від вартості газу і від ваги тварини», - каже Костянтин Чумаченко, директора іноземного підприємства «Ліга». На підприємстві фермер виводить свиней ірландської породи. За результатами минулого року на підприємстві було 2500 свиноматок. «Для підприємства було б смертельно закопувати мертвих тварин. Інфекція зберігається у землі багато років. Для мене набагато дешевше спалити, ніж ризикувати усім поголів’ям», - сказав Чумаченко. За його словами, для спалювання тварини вагою 90 кілограм необхідно 25 кубів газу.

1200 гривень за тонну мертвих тварин платить директор підприємства «Серволюкс-Генетик» Сергій Гарбузюк. «У мене всі тварини породисті. Смертність серед них дуже низька. Але якщо таке трапляється, то я їх відвожу у Калинівку на ветсансзавод. Витрати влючають також ціну на пальне. Там туші тварин перетворюють на кісткове борошно», - сказав Гарбузюк.

У випадку АЧС більшість витрат на ліквідацію тварин лягає на плечі фермера, кажуть в Асоціації свиней в Україні. «Щоб вбити тварин, їм необхідно зробити ін’єкцію прямо у серце. Після цього треба копати глибокі траншеї, завозити дрова, шини. Спалювання такої великої кількості тварин потребує великих людських ресурсів, щоб вбити і вивезти хворих тварин. За нашими підрахунками, втрати від АЧС на підприємстві на 900 голів складають 3,5 млн гривень. Більшість витрат несе сам фермер. Держава надає ін’єкцію для знищення тварин і на дезінфекцію приміщень», - каже Оксана Юрченко.

Всього за її словами, цього року на боротьбу з АЧС у державному бюджеті виділили 40 млн гривень. «Цієї суми явно недостатньо, щоб покрити витрати на боротьби з хворобою та компенсації за тварин. Хоча не всім фермерам компенсують вартість свиней. Якщо епізоотична комісія вирішить, що спалах хвороб почався саме у цьому господарстві, то тварин знищують без компенсації збитків. Це особливо небезпечно для великих господарств. Компенсують вартість тварин, які потрапили у 3-км карантинну зону. Але зараз фермери наполягають на перегляді цього так званого принципу «циркуля». Це призводить до величезних збитків у галузі, коли зникають цілі господарства», - говорить Юрченко. У Держпродспоживслужбі стверджують, що збитки, завдані внаслідок вилучення тварин, компенсується власникам за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету. Однак точні цифри там не назвали.

 «Закон визначає, що відповідальність за тварин несе їхній власник, тому всі витрати по їхній утилізації лягають головним чином на власника. Це питання регулюється трьома законами – «Про побічні продукти тваринного походження», «Про поводження з відходами», та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Вони зобов’язують власника дивитися за здоров’ям свого поголів’я. Якщо він запідозрив АЧС, то має повідомити Держспоживслужбу. Вони проведуть дослідження на рівні області. Якщо є підозра на АЧС, то результати відправляють у Київ», - каже Віталій Башинський. Якщо ж фермер цього не зробить і в результаті загине поголів’я не лише в нього, а й на інших фабриках, тоді настає вже не адміністративна, а кримінальна відповідальність. Цим уже мають займатися правоохоронні органи.

Чи загрожує Україні нодулярний дерматит корів

Новою загрозою для тваринництва в Україні стає нодулярний дерматит. Держпродспоживслужба вже заборонила ввозити велику рогату худобу з країн, де поширилася ця хвороба. «Ми поки що проводимо моніторинг можливого потрапляння вірусу на територію України. Особливу увагу приділили областям, які межують з країнами, де поширена ця хвороба», - сказали у відомстві. За даними Асоціації виробників молока, ця хвороба особливо небезпечна для дійних корів, але специфічних засобів лікування нодулярного дерматиту немає.

Читайте також: Хвороба на кордоні: чим загрожує Україні нодулярний дерматит та коли його чекати

«Ми вже чули про цю хворобу. Слава Богу, вона поки не добралася до України. У моєму стаді 300 дійних корів. Їх хвороба якраз вражає найчастіше, тому хворих тварин я не закопую. Відвожу в Тальне на м’ясокістковий завод. Там туші тварин переробляють на кісткове борошно», - каже Олександр Мегей, засновник приватного сільгосптовариства "Лідер" із Новомайданецького Тальнівського району Черкаської області.

За словами Ігоря Присяжнюка, лікаря ветеринарної медицини Асоціації виробників молока, у випадку, коли корова підхоплює важку заразну хворобу, найкраща утилізація  тварин – це спалювання. Лише такий метод забезпечує цілковиту біобезпеку для навколишніх територій і унеможливлює поширення збудника. Утилізація повинна відбуватися на ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах. "Але, на жаль, в Україні через брак фінансування такі заводи практично не працюють. Як наслідок, наприклад,  під час АЧС утилізація трупів свиней проводять в імпровізованих  ямах. У межах зараженої території виривають величезну яму, куди скидають мертвих тварин і за допомогою дизельного палива та дерева проводять спалювання. Але цей метод дуже затратний", - говорить він. За його словами, якщо на територію України все ж таки потрапить нодулярний дерматит ВРХ, то це може призвести до чергової екологічної катастрофи. Адже утилізаціних заводів нема, а на спалювання лише однієї корови потрібно приблизно 600 л дизельного палива.

Наталія Міняйло