Біобулька. Біопаливо, яке вважали екологічною панацеєю та вдалим полем для інвестицій, втрачає свою привабливість. Як це вплине на Україну?

На початку травня американська Агенція з Навколишнього середовища провела екстрене засідання щодо узгодження нових норм для компаній, які виробляють біопаливо. Вирішували - чи варто виділяти їм $13,7 млрд. дотацій.

Відповідь – ні, хоча серед претендентів були гіганти а-ля DuPont. Головна причина відмови - екологічний ефект від виробництва стає все менш помітним, а інвестицій треба все більше. Крім того, приватні компанії вже не хочуть вкладати туди свої власні кошти, не отримавши від держави гарантії їх повернення. На думку Метью Степа з The Information Technology & Innovation Foundation, «якщо ситуація не зміниться, то ми стоїмо на порозі, коли «інвестиційна булька» біопалива може луснути». За останні роки попит на автомобілі з біопаливними двигунами впав в США на 40%, розповів експерт Agravery.com.  

Тим більше політики розвинених країн вже перестали говорити про біопаливо в передвиборчих промовах. Якщо у 2008 році Барак Обама запевняв, що до 2012-го зробить аби більше половини двигунів внутрішнього згоряння перейшли на біопаливо. На це мало піти більше $30 млрд. Зараз кандидат від демократів Гілларі Клінтон на виборах в 2016 році говорить про розвиток електромобілів та відмову від технології, яка остаточно не виправдала себе ні з екологічної точки зору, ні з бізнесової.

Схожі настрої і в ЄС. В травні Європейська комісія вирішила, що треба обмежити використання біопалива та імпорт культур з яких його виробляють. Майже десять років дебатів щодо цього завершилися рішенням більше не провадити великих програм з підтримки виробництва цього ресурсу. Адже біопаливо не виправдало сподівання на швидкі прибутки і не призвело до істотного покращення екологічної ситуації в Європі.

Як заявили Agravery в дослідницькому центрі Energy and Environmental Solutions, в 2016 році біопаливо та торгівля надлишками квот на викиди парникових газів стануть ще більш непопулярними. Якщо торгівля квотами, можливо, просто зникне після укладення нової угоди з охорони довкілля, то біопаливо викличе більші проблеми. Адже багато компаній та країн зробили ставку на вирощуванні та переробці рослин для нього. Зараз в Бразилії, Аргентині та Індонезії вже заявляють, що відчули кризу перевиробництва сахарної тростини та ріпаку. Крім того, західні компанії також багато вклали в цю індустрію. І зараз, коли екологічна мода змінилася, можуть втратити ще більше.

Ситуація погіршується ще й тому, що останні роки ціни на нафту швидко падають. Якщо навесні 2012 року ціна бареля нафти Brent складала 125 доларів, то зараз вона не дотягує й до 70 доларів. Тобто виробництво біопалива стає ще менш привабливим.

«Коли дешевшає нафта, то виробництво біоетанолу стає менш привабливим і частина продукції, яка використовувалась для його виробництва, потрапляє на споживчий ринок. Що впливає на ринок цукру та ринок зернових культур», - говорить експерт FAO (Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН) Андрій Ярмак. Це вже б’є й по Україні, в якій біопаливна галузь малорозвинена та  переорієнтація світу на електромобілі безпосередньо не шкодить. За його словами, в останні роки «кожен фермер знає, скільки коштує барель нафти, і розуміє, як зміниться рентабельність виробництва цукру й кукурудзи».

Початок і результат

В 2011 році президент Бразилії Ділма Русеф заявила, що її країна має зосередитись на виробництві біопалива та сировини для нього. Тоді її країна вже виробляла 629 тисяч барелів біопалива на день. Це більше, ніж уся Європа. До того ж не рахуючи різкого нарощування виробництва цукрової тростини, яка теж йшла на ці потреби. Більша частина біопалива та сировини вивозилася до США.

Інші країни, переважно в Азії, теж почали масово вирощувати біосировину. На той час Америка купувала дуже багато біопалива, адже в процесі порятунку від банкрутства національні автобудівні концерни General Motors та Chrysler уряд в обмін на гроші зобов’язав їх випускати більше 30% своїх авто з двигунами на біопаливі. Для цього тоді не шкодували грошей. Тим більше, що програма йшла разом з Актом відновлення Америки, який передбачав перебудову інфраструктури за урядові кошти, аби привабити інвестиції та створити нові робочі місця.

Тим більше, що на конференціях зі змін клімату представники США постійно доводили, що не готові урізати норму викидів парникових газів, проте поступово зменшують кількість двигунів внутрішнього згоряння. На це навіть виділяли до $20 млрд. щороку.

Тому не дивно, що кілька країн на чолі з Бразилією отримували великі інвестиції від західних компаній, аби будувати нові заводи та засіювати плантації тростини. До 2013 року ситуації була досить стабільною, адже в ЄС мали прийняти нові норми щодо ввезення біопалива і розширити його використання в економіці. А розвинені країни почали будувати заводи з переробки сировини на своїй території. На думку Джима Хенді з компанії Objective Analysis, таким чином розвинені країни робили свій внесок в боротьбу зі змінами клімату і отримували нові робочі місця, а держави, що розвиваються, постійно відчували приплив грошей.

Втім, ця промисловість мала кілька суттєвих недоліків. По-перше, бідні країни дуже скоро зрозуміли, що вигідніше будувати переробні заводи на своїй території, а не поставляти сировину багатим державам. Тому США і Європа трохи втратили інтерес до цього виду діяльності, адже вона не приносила їм нових робочих місць. Крім того, попит на машини з такими двигунами так і не став значним. За словами Метью Степа, біопаливні двигуни не довели своєї економічності, а саме біопаливо коштувало не набагато дешевше, ніж звичайний бензин.

По-друге, згідно доповідями ООН, переробка органічної продукції завдає навколишньому середовищу не менше шкоди, ніж переробка та видобування нафти. Тим більше, рівень парникових газів в містах, де використовували біопаливні двигуни, не сильно зменшився. Саме тому на останній конференції зі зміни клімату в Лімі наприкінці 2014 року, багато представників розвинених країн визнавали, що біопаливо було хибним шляхом для послаблення тиску на екологію. Більше того, на думку експертів, таким чином країни хотіли запевнити громадську думку, що вони борються з екологічними проблемами, а насправді лише затягували підписання нового договору зі змін клімату.

Нарешті, виявилося, що багато країн надто захопилися вирощуванням сировини для біопалива і тому зайняли великі сільськогосподарські площі, на яких раніше були продовольчі культури. В Бразилії, наприклад, в 2014 році виникла перша криза з постачанням цукру і країна змушена була завозити його хоча раніше сама експортувала. В доповіді Інституту Брукінгса зазначалося, що в наступні кілька років країни Азії можуть зіткнутися з продовольчою кризою за схожих обставин. І це незважаючи на те, що останніми роками виробництво біопалива майже не росте.

Тому зараз інвестори чекають, коли ці активи почнуть масово перекуповувати, аби отримати спекулятивну вигоду. Тоді бульбашка, яка вже надулася, може швидко луснути, і забрати з собою економіки кількох немаленьких країн. Що ж до екології, то вже зрозуміло, що шлях біопалива за існуючих система переробки вже не виправдав себе, як засіб порятунку планети. Треба лише  почекати поки на ці результати відреагує економіка.      

Український фактор

В Україні біоетанол особливим попитом не користується. За даними компанії «А-95» бензин з його часткою через власні мережі продають переважно компанії КЛО, «БРСМ-Нафта» та «Приват». За перший квартал цього року загалом біобензину було продано 11,8 тис тонн, при тому що «звичайних» бензинів – 390,4 тис. тонн. «Але загалом його вироблено набагато більше. Просто переважно його використовують для збільшення октанового числа різні підпільні компанії. Попиту на бензин із домішками біопалива попитом не користується – офіційних стандартів для нього немає та єдина гарантія – совість виробника», - впевнений директор «А-95» Сергій Куюн. Головний виробник біопалива – концерн «Укрспирт». Як в інтерв’ю Agravery.com розповів його голова Роман Іванюк, компанія нещодавно розпочала реалізацію біоетанолу та підписала з «Укртатнафтою» та «БРСМ-Нафтою» контракти на постачання 5 тисяч та 700 тонн відповідно. За словами Іванюка, «Укрспирт» планує запустити два підприємства по біоетанолу – Хоростківський та Лужанський завод. Зараз працює лише Хоростків, який протягом чотирьох місяців 2015 року виробив 2038,5 тонн  біоетанолу.

Але не маючи впливу на ринок нафтопродуктів, біоетанол впливає на ринок продуктів. «Що вбило ціну на кукурудзу і цукор? Це біоетанол. Низька ціна на нафту невигідна сільському господарству. Бразилія, яка є восьмою країною у світі з видобутку нафти і при цьому виробляє біоетанол з цукрової тростини, тепер з нього буде знову виробляти цукор. А цукровий буряк ніяк не може змагатися з тростиною - там два врожаї на рік, зовсім інші витрати», - заявляв на конференції Олег Бахматюк, власник компанії «Укрлендфармінг» у складі якої є декілька цукрових заводів. Які компанія зараз призупинила. Як він розповів Agravery.com, якщо виробництво біоетанолу буде згортатися й надалі, то ціни будуть падати ще більше. «В 2010 році ми продавали кукурудзу на FOB по 300 доларів, та казали, що це не багато. В 2014 році – по 240 доларів і також були впевнені, що це дуже низька ціна. Зараз продаємо по 162 долари і це пік цін», - скаржився він навесні. За його словами, хоча компанія не отримала 300 млн. доларів прибутку, на який розраховувала, вони все одно будуть сіяти кукурудзу, адже її продуктивність вища за інші зернові.

Так вчинять і інші виробники кукурудзи та ріпаку, який так само переробляється на біопаливо. «Так, український ріпак в Європі купували для виробництва біопалива. Втім, він так само йшов на виробництво олій», - розповідає директор консалтингової компанії «ПроАгро» Микола Верницький. За його словами, попит на біопаливо збільшив ціни на рапс і переважно через це в Україні за останні десять років його виробництво збільшилось в 4-5 разів. Цього року, прогнозує компанія Oil World, виробництво рапсу може скласти близько 1,9-2 млн тон, що майже на 20% менше, ніж в 2014 році. Але компанії, які продовжили його вирощувати, не залишаться без ринку збуту. Та навпаки. Наприклад, значний імпортер нашого ріпаку – це Пакістан, який не виробляє біопалива, але активно виробляє ріпакову олію. За оцінкам USDA Attache, імпорт цього року там виросте до 980 тис. тонн проти 550 тис. тонн минулого року. Крім того додає Верницький, зараз тримаються ціни і в Європі, оскільки останнім часом впала пропозиція. В результаті рентабельність ріпаку – близько 15%.

фото: UC San Diego