«Безвіз» для насіння: що дасть виробникам дозвіл на експорт до ЄС

Протягом останніх шести років між Україною та ЄС відбуваються перемовини щодо визнання еквівалентності системи сертифікації і контролю виробництва насіння до європейських вимог.  Саме від цього залежить, коли Україна зможе робити експортні поставки насіннєвого матеріалу до Європейського Союзу. Згідно останньої інформації  наданої Європейською насіннєвою асоціацією це може статись уже на початку наступного року. 

Сертифікацію затримано

Те, що Україна є одним із лідерів по виробництву та експорту зерна у світі, ні для кого не таємниця.  Проте більшість українських аграріїв вимушені купувати насіння іноземних виробників – або завозячи його з-за кордону самостійно, або послуговуючись послугами представництв іноземних компаній в Україні. Так, за даними Мінагропроду, лише за 2016 рік Україна імпортувала насіння зернових та олійних культур на загальну суму $350 млн. Це у 20 разів перевищує минулорічні обсяги вітчизняного експорту насіннєвого матеріалу. Таку ситуацію можна пояснити низкою об’єктивних та суб’єктивних причин, зокрема закриттям  ринку Росії (який ще донедавна був одним із найбільших імпортерів нашого насіння), недорозвиненістю  та недофінансованістю нашої селекції тощо. Тож на сьогодні завозити насіння до нашої держави є набагато більш вигідним, аніж заробляти на наших посівних одиницях.

Щоправда, Україна все ж має шанс вже незабаром змінити ситуацію і розпочати повноцінно експортувати насіння до Європи. Одним із ключових завдань, які слід вирішити, є визнання еквівалентності системи сертифікації і контролю виробництва насіння до вимог Європейського Союзу. Процедура визнання еквівалентності системи сертифікації насіння триває уже понад 6 років. Було проведено відповідний аудит, за результатами якого  під час засідання постійного насіннєвого комітету ЄС у вересні 2015 року був представлений звіт.  Згідно нього, наша держава отримала позитивні оцінки системи офіційного контролю та сертифікації насіння зернових культур та їх еквівалентності вимогам ЄС. Після цього мало бути оновлено список країн, яким дозволено експортувати насіння до європейських країн. Однак через ліквідацію Державної інспекції сільського господарства та створенням нового органу по сертифікації насіння наприкінці 2016 року  цей процес було призупинено.

Читайте також: Карбамід та КАС: чи є реальна альтернатива азотним добривам українського або російського виробництва?

Згідно останньої інформації від Європейської комісії, яка нещодавно надійшла до Європейської насіннєвої асоціації (European Seed Association) остаточне рішення по Україні з цього приводу буде прийнято до кінця 2017 року або на початку 2018 року. Зараз же європейській стороні потрібні певні уточнення по фітосанітарії. Як коментує директор департаменту землеробства та технічної політики Мінагропроду Володимир Топчій, профільне міністерство робить усе можливе для того, аби активізувати цей процес і увійти до списку країн-експортерів. «Ми знаходимось лише на старті цього шляху, аби стати із імпортерів насіння експортерами. Насіння – це продукт із доданою вартістю, цей сегмент потребує достатньо швидкого розвитку та масштабування. Зараз ми експортуємо мізер, лише 70 тис. тонн, тоді як наші найближчі сусіди із Угорщини та Франції експортують до півмільйона тонн насіння щороку. Я переконаний, що за декілька років ситуація кардинально зміниться – ми маємо нічим не гірші умови та якість посівного матеріалу. Відпрацьовані технології, є низка сортових та гібридних пропозицій, які можуть потенційно зацікавити європейців», – говорить  високопосадовець. 

Оптимізм Топчія не надто поділяє виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко. Вона пояснює, еквівалентність насіння абсолютно не означає «відкриті двері» та широкомасштабний доступ українських насіннєвих компаній на євроринок. Це лише про часткове «полегшення» у нетарифних обмеженнях по відношенню до продукції насіння з України, зокрема щодо визнання сертифікатів на насіння. «Ніяких квот і торгових преференцій для українського насіння зі сторони ЄС не передбачено. Йдеться лише про те, щоб наші сертифікати на насіння у Європі уже не перевірялись, і експортери витрачали менше часу та грошей на оформлення паперів», – говорить Григоренко. Вона наголошує, що після визнання еквівалентності експортуватися може лише насіння тих сортів, які зареєстровані в країнах ЄС. Тобто, українським виробникам перед тим, як експортувати насіння до країн ЄС, потрібно буде подати сорт/гібрид на реєстрацію до країни ЄС, що само по собі накладає певні обмеження на компанії.

Полегшення для великих

У найбільш вигідній ситуації, у випадку визнання еквівалентності насіння, опиняться великі міжнародні компанії, які працюють в Україні і мають тут повний цикл виробництва. Не секрет, що за останні роки у нашій країні відкрили свої виробничі потужності відразу декілька міжнародних компаній-виробників насіння. Про свої наміри експортувати насіння вирощене в Україні заявляли зокрема ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», «КВС-Україна», «Євраліс Семанс Україна» та інші. Якщо раніше ці компанії будували плани щодо експорту насіння з України до Росії, то на сьогодні вони, наповнюючи внутрішній ринок, потихеньку думають і про експорт до Європи. Тим більше, що  сорти та гібриди, які сертифікуються цими компаніями в Україні, паралельно проходять сертифікацію і у ЄС. «Таким чином українські виробники отримують ту ж якість насіння, як і їхні європейські колеги. Насіння міжнародних компаній вироблене в Україні нічим не відрізняється від того, яке пропонують на європейських заводах, для всіх діють однакові стандарти», – переконує Григоренко.

Директор DuPont Pioneer Україна Олена Дуніна розповідає, що абсолютно на всіх своїх виробничих підприємствах (а в цілому їх більше 70 по всьому світу) Pioneer підтримує однаково високі стандарти щодо якості насіння, які підтверджуються не лише отриманням місцевих сертифікатів, але і перевіряються у лабораторіях у Франції та Австрії за критеріями, які часом є набагато вищими, ніж встановлені локальними органами.  Виробничий об’єкт DuPont Pioneer, що нещодавно побудований у с.Стасі Полтавської області, інтегрований у глобальну виробничу мережу, і вже здійснив невеликий пілотний проект щодо експорту насіння. «Ми зосереджені на задоволенні внутрішнього попиту українських споживачів, але постійно розширюємо наші потужності. Наразі, закінчується будівництво додаткової лінії по виробництву насіння соняшника, таким чином загальний обсяг інвестицій у весь комплекс складає більше $56 млн. Подальше розширення українського підприємства дасть нам змогу виробляти на експорт насіння, яке не лише відповідає світовим стандартам якості, але і є конкурентним за ціною», – засвідчує плани директор підприємства.

Читайте також: ТОП-25 експортерів м'ясної та рибної продукції

Для таких компаній, як DuPont Pioneer та інші на сьогодні критично важливо отримати дозвіл на експорт з України,  адже вони можуть позбавитись можливого перевиробництва насіння всередині України та перекрити недостачу насіння у  випадку проблем із ним у сусідніх країнах. Як пояснює директор ТОВ «Дау Агросаєнсес Україна» Володимир Першута, інколи у сезоні бувають «вікна», коли в Україні певного виду насіння достатньо, а от у Європі не вистачає, тож відкритий ринок означає, перш за все, можливість для вільного пересування партій між виробничими зонами компаній-виробників насіння. «Ми розуміємо, що конкуренція на насіннєвому ринку велика, проте  буде дивно, якщо  Україна продовжуватиме залишатись у певній ізоляції і не зможе повноцінно працювати як виробник  та експортер насіння. Тим більше, що  собівартість насіння у нас досить конкурентна», – говорить підприємець.

Начальник юридичного департаменту «Маїсадур Семанс Україна» Євгенія Андрющенко визнає, що еквівалентність  насіння означитиме для виробників гарну можливість розширення каналів продажу, тому що компаніям працювати лише на внутрішній на сьогодні не настільки вигідно, слід шукати альтернативу, якою може стати європейський споживач. Уже на сьогодні у компанії обговорюють можливий експорт, та готуються до нього, проте точних дат не називають, мовляв, покаже час.

Але, впевнений директор агрофірми «АгроРось» Петро Євич, Європа захищатиме свого виробника і більшість тамтешніх фермерів там патріотичні – вибирають тільки те насіння, що вироблене  у їхній країні, навіть, якщо воно є дещо дорожчим і не таким якісним. «Але за рахунок грунтів, погоди та технологій наше зерно нічим не поступається західноєвропейським аналогам, а іноді навіть і краще. Приміром, олійність ріпака на 2-2,5% вища, кондиційні якості та схожість пшениці на дуже гарному рівні», – говорить він.

Втім, серед позитивних моментів не можна не зазначити і негативний. Якщо для  великих міжнародних компаній працювати із Європою і торгувати насінням вирощеним в Україні  є стратегічно важливим, то вітчизняні виробники та селекціонери у цьому процесі пасуть задніх. Через брак коштів на науку, українська селекція стрімко втрачає попит навіть в очах українського виробника, не кажучи вже про вимогливих іноземців. На сьогодні на перший план виходить вал  зерна, а не його якість. За цими показниками вітчизняні сорти та гібриди програють іноді із розгромним рахунком. Як розповідає директор ТОВ«Рапсодія» Ігор Антонік, ще донедавна його підприємство успішно займалось вирощуванням насіннєвого матеріалу сої, проте із приходом іноземних компаній із високопродуктивними ГМО-сортами їм довелось згорнути цей напрямок, бо стало просто не вигідно. «В один рік ми виробили 500 тонн насіння сої і продали всього десять. Бо дев`ять клієнтів із десяти хотіли ГМО-сою, і купували її у міжнародних виробників. На сьогодні, завдяки такій політиці фермерів у нас не найкраща ситуація із вітчизняним насінням сої, соняшника та кукурудзи. Поки що тримаємо позиції по пшениці, проте якщо і далі виробники вибиратимуть іноземне насіння, а не українське, то ризикуємо втратити і його.  Ніхто не задумується  про наслідки і про засилля іноземних компаній на українських теренах, тому відкриття ринку це не є однозначно позитивним рішенням», - стверджує він.